Рішення

від 16.01.2020 по справі 548/2619/19

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2619/19

Провадження № 2/548/158/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи його тим, що згідно заповіту, посвідченого 27 вересня 2010 року секретарем виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області ОСОБА_5., зареєстрованого в реєстрі за № 81, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Мусіївка Хорольського району Полтавської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю.

ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавець ОСОБА_2 помер у селі Шкилі Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина на його спадкове майно, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки виконкому Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 731 від 10 грудня 2019 року слідує, що згідно особового рахунку № 0382-1 погосподарської книги № 10 за 2011-2015 рр. села Шкилі Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області житловий будинок та господарські будівлі і споруди АДРЕСА_1 належали до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки виконкому Мусіївської сільської ради № 732 від 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав і був зареєстрований до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Шкилі Хорольського району Полтавської області і на день його смерті з ним проживали і були зареєстровані : син ОСОБА_3 , 1954 р.н., невістка ОСОБА_4 , 1956 р.н., онука ОСОБА_1 , 1989 р.н.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася, але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 1235 ЦК України, якою встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин, позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 його спадкового майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка прийняла його спадщину.

З повідомлення Хорольської держнотконтори Про документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно (будинок) від 16.12.2019 року за № 1563/02-14 слідує, що 29.08.2012 року у даній нотаріальній конторі на підставі заяви позивача про прийняття спадщини, було відкрито спадкову справу № 262/2012 до майна ОСОБА_2 , 1925 року народження, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у даній спадковій справі немає. Позивач є єдиним спадкоємцем яка прийняла спадщину за заповітом і яка має право на оформлення спадщини на все спадкове майно.

З огляду на відсутність правовстановлюючого документу на належний спадкодавцю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації та рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про визнання права власності в порядку спадкування на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з інформаційною довідкою від 27.11.2019 року за № 406 слідує, що ринкова вартість домоволодіння, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею - 70, 4 кв.м., житловою площею - 27,0 кв.м., погребу г , сараю б , сараю Б , сараю б1 , сараю в , літньої кухні В , сараю Д , сараю Ж, вбиральні З , огорожі №1, колодязя№ 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 133 403 гривень.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України одним із видів спадкування є спадкування за заповітом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Наявність відповідного запису у погосподарській книзі, у якій власником вищевказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд є ОСОБА_2 є належним документом, що підтверджує право власності на нього.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом ,-задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , в порядку спадкування за заповітом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавця ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок - літ. А1, загальною площею 70, 4 кв.м., житловою площею - 27,0 кв.м., погребу г , сараю б , сараю Б , сараю б1 , сараю в , літньої кухні В , сараю Д , сараю Ж, вбиральні З , огорожі №1, колодязя № 2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.01.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .

Відповідач: Мусіївська сільська рада Хорольського району Полтавської області , адреса: с. Мусіївка Хорольського району Полтавської обл., поштовий індекс: 37830, код ЄДРПОУ: 22535492.

Суддя: О.В. Коновод