Рішення

від 15.01.2020 по справі 160/8891/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Справа № 160/8891/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Ковалевська М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ШАХТАР-АГРО до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0016751306, №0016761306 від 21.05.2019р., податкових повідомлень-рішень №0015451417, №0015471417, №0015631417 від 22.05.2019р. та податкового повідомлення-рішення №0015731417 від 23.05.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю ШАХТАР-АГРО звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленої позовної заяви, наданої на виконання ухвали суду від 17.09.2019р., просить:

- визнати протиправним та скасувати складене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 21.05.2019р. №0016751306 про сплату 29884,09 грн. податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій 20386,99 грн.;

- визнати протиправним та скасувати складене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 21.05.2019р. №0016761306 про сплату 2042,10 грн. військового збору та штрафних санкцій 1393,13 грн.;

- визнати протиправним та скасувати складене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019р. №0015451417 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість 1472556,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати складене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019р. №0015731417 про сплату штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 1608550,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати складене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019р. №0015471417 про сплату 2706024,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 676506,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати складене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019р. №0015631417 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2633245,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведені оспорювані рішення відповідачем були прийняті за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки за наслідками якої був складений акт від 16.04.2019р. №21661/04-36-14-17/35020481 за висновками якого було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в результаті чого було занижено податок на додану вартість, а відповідно, і завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, податку на додану вартість, порушені строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН, не нараховані і не утримано ПДФО та військовий збір внаслідок отримання працівниками підприємства додаткового блага, яке полягає у наданні пільгового харчування своїм працівникам, при придбанні комплексних обідів та послуг харчування для працівників не нараховано податок на додану вартість та відповідні податкові накладні не були зареєстровані у ЄРПН у строки, встановлені ст.201 ПК України, витрати, віднесені позивачем за суборенду земельних ділянок за призначенням пасовища не пов`язані із господарською діяльністю позивача, позивачем безоплатно передано невстановленим особам зернові культури без відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в результаті чого занижено об`єкт оподаткування з податку на додану вартість на загальну суму 18694841 грн. та податкові зобов`язання з податку на додану вартість на 3738969, а також не здійснено коригування сум податкового зобов`язання після повернення ТОВ ДТЕК Трейдінг передплати у розмірі 3993000 грн., у тому числі ПДВ 665500 грн. за договором поставки від 09.12.2016р. Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення з наведених підстав є неправомірними та підлягають визнанню протиправними і скасуванню посилаючись на те, що комплексні обіди та послуги харчування були придбані у неплатників ПДВ та віднесені до загальновиробничих витрат підприємства згідно до вимог ст.ст.185,198 ПК України та відповідно до п.11, п.п.15.7, 15.9 п.15 Положення (стандарт) БО 16 Витрати , оскільки харчування працівників відбувалося як складова виробничого процесу, а отже, безоплатної передачі товару не відбувалося, а тому висновки відповідача щодо заниження податкового зобов`язання з ПДВ, ПДФО та військового збору позивач вважає безпідставним, окрім того, зазначає, що за умови включення позивачем витрат на харчування своїх працівників до собівартості реалізованої сільськогосподарської продукції не вважається додатковим благом працівників згідно до вимог абз.2 п.п.б п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Щодо суборенди земельних ділянок з цільовим призначенням пасовища позивач вказує на те, що підприємство у своїй господарській діяльності використовує землі сільськогосподарського призначення на підставі договорів суборенди з ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля , видом діяльності позивача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур та до сільськогосподарських земель належать у тому числі і пасовища згідно до ч.1,2 ст.22 Земельного кодексу України та п.п.14.1.76 п.14.1 ст.14 ПК України, межі земельних ділянок за видами угідь в натурі (на місцевості) окремо не виносилися, при цьому, відповідач не є компетентним органом з питань землекористування, а тому висновки відповідача про використання пасовищ не у господарській діяльності є лише непідтвердженими припущеннями, вважає, що суборенда земельних ділянок, до складу яких, у тому числі входять і пасовища, повністю пов`язана з господарською діяльністю позивача. Також позивач посилається і на те, що висновки акту перевірки щодо не відображення у бухгалтерському обліку операцій з передачі зернових культур невстановленим особам ґрунтуються лише на порівнянні кількості облікованих позивачем зернових культур та показників середньої врожайності у Павлоградському районі, наданих відділом статистики, проте, відповідач безпідставно надав перевагу статистичним показникам без врахування особливостей діяльності позивача, без аналізу його виробничих потужностей, кількості та якості придбаного та використаного насіння, матеріалів, палива та інших елементів витрат виробництва і реалізації товарів, інших показників, вважає, що висновок відповідача у наведеній частині ґрунтується лише на припущеннях, тому є безпідставним. Щодо необхідності реєстрації у ЄРПН розрахунку-коригування від 27.12.2017р. до податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р. позивач зазначає, що фактично вказаний розрахунок-коригування був направлений на реєстрацію до ЄРПН 05.01.2018р., проте, ДФС було відмовлено у її реєстрації з причин того, що друга частина номеру ( ) розрахунку-коригування не дорівнює другій частині номеру ( 2 ) податкової накладної, що коригується, що відбулося внаслідок того, що до 01.01.2017р. позивач використовував спеціальний режим оподаткування згідно до ст. 209 ПК України та 13.12.2016р. зареєстрував у ЄРПН податкову накладну №3/2 із кодом 2 , однак з 01.01.2017р. ст. 209 ПК України втратила чинність та оскільки позивач втратив відповідний статус суб`єкта спеціального режиму оподаткування та повернення коштів за податковою накладною №3/2 від 13.12.2016р. відбулося 27.12.2017р. позивач фактично не мав можливості здійснити реєстрацію такого розрахунку коригування у ЄРПН у зв`язку з чим сума ПДВ 665500 грн. була віднесена на рахунок 949 (інші витрати операційної діяльності) за статтею податковий кредит за рахунок прибутку 31.12.2017р., а тому позивач вважає, що при віднесенні суми ПДВ до податкового кредиту згідно податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р. до складу витрат порушення з боку позивача відсутні. За викладеного, позивач вважає, що висновки відповідача не ґрунтуються на вимогам закону та є бездоказовими припущеннями, тому у позивача не виникало додаткового обов`язку зі сплати ПДВ, а, відповідно, і обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Також за попереднім розрахунком судових витрат, які становлять 30000 грн., а саме: судовий збір 19210 грн., витрати на правову допомогу, які орієнтовно становлять 10000 грн., витрати на поїздки позивача з м. Маріуполя до м. Дніпро для участі у судових засіданнях у розмірі орієнтовно від 1500 грн. за одну поїздку та поштових витрат від 200 грн., позивач просить стягнути ці витрати на правову допомогу з відповідача. У відповідях на відзив позивач посилається на ті ж самі підстави, що і у позові та додатково щодо наявності постанов про адміністративні правопорушення стосовно директора та головного бухгалтера позивача, на які відповідач посилається у відзиві як на докази, які мають преюдиційне значення для висновків про наявність порушень податкового законодавства у даній справі, позивач зазначає, що надані постанови не можуть мати преюдиційного значення для розгляду цієї справи, оскільки не впливають на оцінку законності, обґрунтованості та доведеності висновків контролюючого органу щодо наявності порушень ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У відзивах на позов від 05.11.2019р. та від 19.11.2019р. відповідач просив у задоволенні даного позову відмовити повністю посилаючись на те, що: 1) у ході проведення перевірки згідно наданих договорів суборенди землі, укладених між ТОВ ШАХТАР-АГРО та ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля встановлено, що загальна площа землі згідно договорів суборенди складає 6477,62 га, у тому числі пасовища - 1590,53 га, проте, у перевіряємому періоді з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. позивач не здійснював сільськогосподарської діяльності, пов`язаної з тваринництвом, отже, витрати на суборенду земельних ділянок за призначенням пасовища не пов`язані з господарською діяльністю позивача в результаті чого занижено фінансовий результат на загальну суму 1 967 745 грн. та податкові зобов`язання з ПДВ на суму 421790 грн.; 2) по взаємовідносинах позивача з ТОВ ДТЕК Трейдінг протягом 2016-2017р.р. встановлено правовідносини за договором поставки від 09.12.2016р. за якими була складена та зареєстрована у ЄРПН податкова накладна №3/2 від 13.12.2016р. щодо переплати за продовольчу пшеницю 3 кл. врожаю 2017р. на загальну суму 3 993 000 грн., у тому числі ПДВ 665 500 грн., проте, 27.12.2017р. за платіжним дорученням №1431 вказана сума була повернута ТОВ ДТЕК Трейдінг , однак коригування сум податкових зобов`язань позивачем не здійснювалося, а згідно даних бухгалтерського обліку сума ПДВ 665 500 грн. за податковою накладною №3/2 від 13.12.2016р. була включена до складу витрат (рахунок 949 інші витрати операційної діяльності ), що вплинули на фінансовий результат об`єкта оподаткування з податку на прибуток та призвело до його заниження на 665 500 грн.; 3) також перевіркою встановлено придбання позивачем у 2017р.-2018р. комплексних обідів та послуг з харчування у ФОП на загальну суму 136 166 грн., які використані підприємством для харчування своїх співробітників згідно наказів від 29.04.2017р. №63а, від 06.04.2018р. №60 та згідно даних бухгалтерського обліку вказані витрати віднесені до загальновиробничих витрат підприємства внаслідок чого позивачем порушені норми абз. а) п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, п.201.10 ст.201 ПК України та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 27233 грн.; 4) перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку здійснюється списання покупних витрат, а саме: засоби захисту рослин, ПММ, насіння, авто послуги, послуги з обробки за суборендною платою за землі сільськогосподарського призначення та інші придбані витрати, пов`язані з вирощуванням зернових культур на загальну суму 18 694 841 грн., однак проведено облікування зернових культур у кількості значно нижчою за середню врожайність по землях Павлоградського району, які наведені у листі відділу статистики у Павлоградському районі від 15.04.2019р. №31-18/229 та враховуючи значне заниження врожайності у розрізі сільськогосподарських культур та списання понесених витрат у розрізі сільськогосподарської продукції встановлено, що позивачем здійснюється не оприбуткування вирощеної продукції та подальша її передача невстановленим особам, внаслідок чого занижено об`єкт оподаткування з ПДВ на загальну суму 18 694 841 грн. по податкового зобов`язання з ПДВ на суму 3738969 грн.; 5) щодо не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у сумі 29884,09 грн. встановлено, що позивачем були придбані комплексні обіди та послуги харчування для працівників підприємства у ФОП, однак підприємство має забезпечувати безкоштовне харчування лише працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та особливо шкідливими умовами праці за ст. 166 КЗпП України, п.6 Переліку №994 та у податковому обліку такі витрати мають включатися до складу загальновиробничих витрат, однак наведені норми не передбачають пільгового харчування для категорій осіб, які зазначені у наказах, а саме: водіїв транспортних засобів, трактористів-машиністів, керівників дільниць, працівників по комплексному обслуговуванню сільгоспвиробництва, механіків та інших працівників, а у разі, якщо роботодавець з власної ініціативи здійснює витрати на харчування найманих працівників, які не віднесені до переліку пільгових, то такі витрати на підставі п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України вважаються витратами на фінансування особистих потреб фізичних осіб і не включаються до складу витрат, також відповідно до п.п.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПК України не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку лише вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, а тому харчування працівників підприємства не передбаченого законодавством за власні кошти, включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника підприємства як додаткове благо та оподатковується за ставками згідно до п.167.1 ст.167 ПК України у зв`язку з чим позивачем не утримано та не перераховано до бюджету ПДФО у розмірі 29884,09 грн., а, відповідно, у вказаній частині позивачем і не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету і військовий збір у сумі 2042,10 грн., що є порушенням п.п.1.1. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України; 7) щодо реєстрації розрахунку-коригування до податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р., то відповідач зазначає, що підстави для коригування визначені у п.192.1 ст.192 ПК України серед яких є і така підстава як повернення суми попередньої оплати, яка підлягає відповідному коригуванню; окрім того, відповідач посилається і на несвоєчасність реєстрації податкової накладної №9 від 31.05.2018р., яка була зареєстрована 21.06.2018р., тобто з порушенням термінів, встановлених п.201.10 ст.201 ПК України. Також, як на підстави, які звільняють від доказування обставин при розгляді даної справи відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на постанови про адміністративні правопорушення від 05.08.2019р. у справах №185/6644/19, №175/2843/19 якими встановлена вина директора та головного бухгалтера позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.252, ч.1 ст.163-1 КУпАП та які набрали законної сили.

Ухвалою суду від 15.10.2019р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.11.2019р. (а.с.2 том 1).

04.11.2019р. у підготовчому засіданні, з метою надання сторонами додаткових доказів, була оголошена перерва до 29.11.2019р., що підтверджується змістом відповідного протоколу підготовчого засідання (а.с.170-171 том 2).

29.11.2019р. було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд її по суті у судовому засіданні на 15.01.2020р., що підтверджується протоколом підготовчого засідання та ухвалою суду (а.с.237-239 том 3).

15.01.2020р. відповідач свого представника із належно оформленими повноваженнями на представництво органу державної влади у відповідності до вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України у судове засідання не направив, незважаючи на те, що представник відповідача, який брав участь у підготовчому засіданні 29.11.2019р., був повідомлений про час та місце судового розгляду справи 29.11.2019р. особисто під розписку, яка наявна в матеріалах справи (а.с.242 том 3).

У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки за умови, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене та те, що відповідач та його представник були повідомлені про судове засідання 15.01.2020р. належним чином 29.11.2019р., відповідач не повідомив про причини не забезпечення участі свого представника з дотриманням вимог п.п.11.п.16-1 Перехідних положень Конституції України, його представник приймав участь у підготовчому засіданні 29.11.2019р., надав відзив на позов та надав усі документи у межах проведення підготовчого засідання у даній справі, строки розгляду справи, встановлені ч. 2 ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, які спливають 15.01.2020р., суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача з урахуванням наданих письмового відзиву та доказів на обґрунтування відзиву, без участі представника відповідача.

У ході судового розгляду даної справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ШАХТАР-АГРО зареєстроване 18.05.2007р. як юридична особа за адресою: 51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вул. Яворницького Дмитра, буд. 26, перебуває на обліку у Західно-Донбаському управлінні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ та інформацією, наведеною у акті перевірки від 16.04.2019р., яка сторонами не оспорюється (а.с.190-195, 211-213 том 1).

У період з 20.03.2019р. по 09.04.2019р. на підставі наказу від 05.03.2019 №1387-п, направлень від 20.03.2019р. посадовими особами контролюючого органу була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018р., за наслідками якої складено акт від 16.04.2019р. №21661/04-36-14-17/35020481 за висновками якого встановлені наступні порушення, зокрема:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток на суму 10 387 853 грн., у тому числі за 2018 рік - 10 387 853 грн.;

- абз.а) п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, абз.в) п.200.4 ст.200 ПКУ Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 266 358 грн., завищено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 472 556 грн.;

- п.201.10 ст.201 ПКУ, в частині порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що передбачає відповідальність згідно п.120 1 .1, п.120 1 .2 ст. 120 1 ПКУ;

- абз.е) п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2. ст.176, враховуючи вимоги п.167.1 ст.167 ПК України - не нарахування, неутримання та не перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб в сумі 29884,09 грн.;

- абз.е) п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2. ст.176, 1.1 п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, не нарахування, неутримання та не перерахування до бюджету військового збору на суму 2042,10 грн. (а.с.211- 249 том 1, а.с.1-41 том 2).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0016751306 від 21.05.2019р. за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 50271,08 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням - 29 884,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 386,99 грн. (за порушення при організації харчування працівників підприємства залучених до виконання польових робіт та отримання працівниками доходу у вигляді харчування є додатковим благом працівників, яке підлягало оподаткуванню) - (а.с.75 том 2);

- №0016761306 від 21.05.2019р. за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 3435,23 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 2 042,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 393,13 грн. (за не нарахування, не утримання та не перерахування військового збору з працівників підприємства внаслідок отриманого такими працівниками додаткового блага у вигляді отриманого безоплатного харчування) - (а.с.76 том 2);

- №0015451417 від 22.05.2019р. за яким позивачеві було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018р. на суму 1 472 556,00 грн. (за порушення, виявлені у договорах суборенди, укладених між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля та позивачем, щодо використання позивачем пасовищ , що не пов`язано із господарською діяльністю позивача, заниження показників середньої врожайності по району та порушення при організації харчування співробітників підприємства, залучених до польових робіт позивача) - (а.с.77 том 2);

- №0015471417 від 22.05.2019р. за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3382530 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 2 706 024,00 грн. податку на додану вартість, за штрафними (фінансовими) санкціями 676 506,00 грн. (за порушення, виявлені у договорах суборенди, укладених між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля та позивачем, щодо використання позивачем пасовищ , що не пов`язані із господарською діяльністю позивача, заниження показників середньої врожайності по району та порушення при організації харчування співробітників підприємства, залучених до польових робіт позивача) - (а.с.79 том 2);

- №0015631417 від 22.05.2019р. за яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2018р. у розмірі 2 633 245,00 грн. (за порушення, виявлені у договорах суборенди, укладених між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля та позивачем, щодо використання позивачем пасовищ , що не пов`язані із господарською діяльністю позивача та відсутність реєстрації у ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р. щодо повернення коштів) -(а.с.80 том 2);

- №0015731417 від 23.05.2019р. за яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 1 608 550,00 грн. (за порушення, виявлені у договорах суборенди, укладених між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля та позивачем, щодо використання позивачем пасовищ , що не пов`язані із господарською діяльністю позивача; заниження показників середньої врожайності по району; порушення при організації харчування співробітників підприємства, залучених до польових робіт позивача щодо порушення строків (відсутності) реєстрації податкових накладних за наведеними господарськими операціями у ЄРПН) (а.с.78 том 2).

У подальшому, вищенаведені податкові повідомлення-рішення позивачем у порядку адміністративного оскарження були оскаржені шляхом подання відповідної скарги до ДФС України, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 01.08.2019 № 36824/6/99-99-11-04-01-25, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019р., 22.05.2019р., 23.05.2019р. були залишені без змін, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наведених доказів (а.с.81-97 том 2).

Позивач оспорює вищенаведені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку, просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав відсутності фактів виявлених порушень позивачем податкового законодавства та відповідність відображення підприємством позивача у бухгалтерському обліку витрат, податковому кредиту, а, відповідно і правильність формування податку на прибуток, нормам податкового законодавства.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень .

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0016751306 від 21.05.2019р. (за порушення при організації харчування працівників підприємства залучених до виконання польових робіт та отримання працівниками доходу у вигляді безоплатного харчування є додатковим благом працівників, яке підлягало оподаткуванню); №0016761306 від 21.05.2019р. (за не нарахування, не утримання та не перерахування військового збору з працівників підприємства внаслідок отриманого такими працівниками додаткового блага у вигляді отриманого безоплатного харчування), суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків згідно до п.18.1 ст.18 ПК України.

Підпунктом 163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У відповідності до вимог п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (18 відсотків від об`єкта оподаткування).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету - п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України.

У відповідності до вимог п.171.1, п.171.2 ст.171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно до п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Відповідно до абз. е п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, є доходом, отриманим платником податку, як додаткове благо.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотка, який утримується із суми доходу, що є об`єктом оподаткування відповідно до ст.163 ПК України відповідальними за утримання якого є також податкові агенти, визначені у статті 171 ПК України.

Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу , що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В той же час , абз. 2 п.п. б п. 164.2.17 ст. 164 ПК України встановлено, що не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів , виконаних робіт, наданих послуг , а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування , спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Платниками податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є фізична особа - резидент, який отримує доходи як з джерела походження в Україні, такі і іноземні доходи.

Аналіз вказаних норм вищенаведеного законодавства свідчить про те, що саме на позивача як роботодавця, а, відповідно, визначеного податковим агентом своїх працівників, покладено обов`язок по нарахуванню, утриманню та перерахуванню до бюджету таких обов`язкових платежів як ПДФО, так і військового збору, у тому числі і при наданні (виплаті) доходів у негрошовій формі щодо безоплатно отриманих товарів, які визначені додатковими благами.

При цьому, додатковими благами вважаються, зокрема, матеріальні чи нематеріальні цінності, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, за умови, якщо такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму.

Окрім того, для нарахування вказаних видів податків податковим агентом на доходи, отримані у вигляді безоплатного харчування як додаткового блага таке додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язане із конкретною фізичною особою - платником податків та підтверджуватися отриманням такого додаткового блага.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи, із наданих копій документів судом було встановлено, що у 2017р. та у 2018р. позивачем було організовано безоплатне харчування своїх працівників, залучених до польових робіт за принципом фуршет (шведський стіл) , що підтверджується копіями наказів позивача від 29.04.2017р. №63а та від 06.04.2018р. №60 Про організацію пільгового харчування співробітників залучених на польових роботах (а.с.98-99 том 2).

Також судом встановлено, що позивачем було організоване безоплатне харчування працівників, залучених до польових робіт, які знаходяться у трудових відносинах з позивачем, що не заперечується відповідачем у відзиві та підтверджено і актом перевірки від 16.04.2019р. (а.с.224-227 том 1)

При цьому, безоплатне харчування працівників позивача здійснювалося без складання списків з зазначенням кількості наданих обідів конкретним працівникам, що унеможливлює ідентифікацію конкретних осіб, яким надано послуги з безоплатного харчування (таких доказів суду не надано).

Як свідчать матеріали справи, позивачем послуги із організації безоплатного харчування своїх працівників, залучених до польових робіт, були віднесені до загальновиробничих витрат та включені до собівартості реалізованої позивачем продукції, що підтверджується копіями первинних бухгалтерських документів, а також і відображено у акті перевірки від 16.04.2019р. (а.с.211-233 том 1).

При цьому, у разі віднесення підприємством наданих послуг з безоплатного харчування своїх працівників, залучених до польових робіт, які пов`язані із виконанням такими працівниками своїх трудових обов`яків, до загальновиробничих витрат та включення таких витрат до собівартості реалізованої позивачем продукції вони (послуги) не вважаються додатковим благом платника податку за приписами абз. 2 п.п. б п. 164.2.17 ст. 164, ст.168 ПК України.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання відповідача у акті перевірки від 16.04.2019р. на зведену інформацію щодо нарахування доходів фізичних особам (працівникам підприємства), яка наведена у додатках 18 та 19 до акту перевірки, які є невід`ємними частинами акту перевірки у яких персоніфіковані працівники позивача, які отримали додаткове благо у вигляді наданого позивачем безоплатного їм харчування, оскільки ні до перевірки, ні у ході судового розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б містили інформацію про те, що відповідний конкретний працівник отримав у вигляді доходу безоплатне харчування як додаткове благо під підпис, кількість отриманих обідів, їх вартість (таких відомості відсутні), а тому інформація наведена у вищевказаних додатках 18 та 19 до акту перевірки не є належними доказами у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються доводи відповідача про те, що пільгове харчування передбачено ст.166 КЗпП України лише працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та особливо шкідливими умовами праці та законодавством не передбачено харчування працівників за власний кошти працівників не пільгової категорії, оскільки, по-перше, чинне податкове законодавство не містить заборони щодо організації безоплатного харчування підприємством своїх працівників за власні кошти при організації роботи (виробничого процесу) підприємства; по-друге, відповідачем у акті перевірки вказані обставини не були обрані підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому у відповідності до абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, аналізу вищенаведених норм щодо визначення поняття додаткового блага , наведеного у п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14, абз. 2 п.п. б п. 164.2.17 ст. 164 ПК України у їх сукупності, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, відносини позивача із своїми працівниками залучених до польових робіт щодо надання їм безоплатного харчування, пов`язані з виконанням трудових відносин, а тому надання роботодавцем таких матеріальних цінностей (безоплатного харчування) не можуть вважатися додатковими благами таких працівників, вони не є персоніфікованими (доказів таких не надано) а, відповідно, донарахування відповідачем грошових зобов`язань позивачеві з ПДФО та військового збору за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 21.05.2019р. є такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

При цьому, при здійсненні аналізу вищенаведених встановлених судом обставин у даній справі та норм права у їх сукупності, судом була врахована і правова позиція Верховного Суду, викладена у його постанові від 10.06.2019р. у справі №808/3611/16, яка є обов`язковою для адміністративного суду при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0015451417, №0015471417, №0015631417 від 22.05.2019р., №0015731417 від 23.05.2019р. (за порушення, виявлені у договорах суборенди, укладених між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля та позивачем, щодо використання позивачем пасовищ , що не пов`язано із господарською діяльністю позивача; заниження показників середньої врожайності по Павлоградському району; порушення при організації харчування співробітників підприємства, залучених до польових робіт позивача; відсутність реєстрації у ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р. щодо повернення коштів; (відсутності) реєстрації податкових накладних за господарськими операціями у ЄРПН), суд виходить з такого.

Щодо порушень, виявлених відповідачем у договорах суборенди, укладених між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля та позивачем з приводу використання позивачем пасовищ , що, на думку відповідача, не пов`язано із господарською діяльністю позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

За приписами п.п. 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Стаття 19 ЗК України визначає категорії земель, серед яких, зокрема, підпунктом а) встановлено землі сільськогосподарського призначення.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно зі ст.1 Закону України Про стимулювання ринку сільського господарства сільськогосподарське виробництво - це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Відповідно до ст.35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

За нормами ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно до ст.37 Закону України Про охорону земель на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Таким чином, аналіз наведених вище норм свідчать про те, що пасовища відносяться до земель сільськогосподарського призначення, при цьому відсутність встановлених обмежень щодо земельних ділянок дозволяє розорювати сіножаті та пасовища, зазначене не призводить до зміни їх цільового призначення, а тому такі земельні ділянки (сіножаті, пасовища) залишаються землями сільськогосподарського призначення.

Так, як встановлено судом у ході судового розгляду даної справи із наданих копій документів, у 2007р. між ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля та позивачем були укладені ряд договорів суборенди землі за умовами яких позивачеві були передані у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення у вигляді ріллі, пасовищ та сіножатей, при цьому, аналіз змісту наданих договорів суборенди свідчить про те, що земельна ділянка з одним кадастровим номером та загальною площею може мати у своєму складі і ріллю, і пасовища і інші угіддя, отже, межі земельних ділянок за видами угідь в натурі (на місцевості) не виносилися (а.с.10-205 том 3).

Зі змісту витягу з ЄДРПОУ видно, що основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) - (а.с.190-192 том 1).

Тобто, із аналізу наведених доказів та норм чинного законодавства, можна дійти висновку, що позивач, при вирощуванні сільськогосподарської продукції, на підставі досліджених вище договорів суборенди землі, використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення (у тому числі рілля, пасовища та сіножаті), безпосередньо у своїй господарській діяльності, обмеження щодо розорювання пасовищ договорами не встановлено.

Також судом враховується і те, що згідно аналізу змісту умов договорів суборенди землі основна більшість їх припинила свою дію у 2017р., проте, відповідачем зазначене враховано не було та грошові зобов`язання за ними були відповідачем визначені за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., що не відповідає вимогам чинного ні земельного, ні податкового законодавства, а тому є протиправним.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що використання пасовищ згідно договорів суборенди землі не пов`язано із господарською діяльністю позивача суперечать вищенаведеним обставинам у справі та нормам наведеного земельного законодавства і є лише припущеннями відповідача, які жодними належними та допустимими доказами не підтверджені у відповідності до вимог ст.ст.73-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, донарахування відповідачем грошових зобов`язань позивачеві з ПДВ на суму 421 790 грн. штрафних санкцій у розмірі 105447,50 грн., зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1967745 грн. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями за використання пасовищ, що не пов`язане із господарською діяльністю позивача є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем показників середньої врожайності по Павлоградському району та не відображення у бухгалтерському обліку операцій з передачі зернових культур невстановленим особам у результаті чого відбулося заниження об`єкту оподаткування ПДВ на 18694841 грн. та податкових зобов`язань з ПДВ на суму 3738969 грн., які ґрунтуються на порівнянні кількості облікованих позивачем зернових культур та показників середньої врожайності у Павлоградському районі протягом 2016-2018р.р., наданих відділом статистики у Павлоградському районі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.З розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727 (далі - Порядок №727) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 5 розділу ІІ Порядку №727 встановлює, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України.

Згідно з п.п. 72.1.2.1, 72.1.2.3п. 72.1. ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, зокрема інформація про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами (та повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати). Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За приписами ст. 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покрадений на органи державної податкової служби.

Аналізуючи вказані норми податкового законодавства, можна дійти висновку, що податкове законодавство не передбачає таких документів, для врахування у висновках про порушення платниками податків чинного законодавства, як статистичні дані, сформовані за результатами проведення статистичних спостережень органів статистики та їх порівняння з фактичними показниками задекларованої вирощеної сільськогосподарської продукції певним платником податків.

Разом з тим, як встановлено судом у ході судового розгляду справи зі змісту акту перевірки від 16.04.2019р. видно, що посадовою особою відповідача при порівнянні даних бухгалтерського обліку та первинних документів позивача щодо проведення обліку зернових культур та даних про середню врожайність у розрізі сільськогосподарських культур по району, наданого відділом статистики у Павлоградському районі листом від 15.04.2019р. №31-18/229, було зроблено висновок про те, що позивачем обліковано зернових культур у кількості значно нижчій за середню врожайність по землях Павлоградського району, тобто, позивачем безоплатно передано невстановленим особам зернові культури без відображення операцій в бухгалтерському обліку у результаті чого занижено об`єкт оподаткування ПДВ на загальну суму 18 694 841 грн. (а.с.218-зворот том 1).

Проте, вказані твердження посадової особи відповідача є лише припущеннями, які жодними документами первинного бухгалтерського обліку не підтверджені, а порівняння статистичних даних по Павлоградському району та фактично вирощеної задекларованої позивачем сільськогосподарської продукції у кількості нижчій за середню врожайність по землях Павлоградського району є безпідставним та не можуть бути підставами для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки посадовою особою відповідача не було враховано, що середній статистичний показник формується на підставі як найвищих, так і найнижчих даних, зокрема даних щодо врожайності по району, в той же час, норми податкового законодавства взагалі не передбачають відповідальності платника податків за наслідки відхилення діяльності платника податків від середньостатистичних показників.

Слід також зазначити, що посадові особи відповідача не наділені повноваженнями перевірки у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, а, відтак, не можуть робити жодних професійних висновків щодо можливостей позивача виростити врожай у кількості значно вищій за середньостатистичну по району, а статистичні дані, на які посилається відповідач у акті перевірки, не охоплюють та не містять інформації і відомостей про родючість земель тих районів, в яких позивачем вирощувалася продукція, не враховують технологій, які використовуються сільгосппідприємствами під час проведення робіт із засівання та збирання врожаю, погодних умов, можливості повторного посіву за сезон, наявності зрошування тощо.

Окрім того, перевірка кількості вирощеної продукції не є компетенцією органів ДФС, на що звернув увагу і Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 02.07.2014р. у справі № К/800/10634/14.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо не відображення у бухгалтерському обліку позивачем операцій з безоплатної передачі не встановленим особам зернових культур є лише припущеннями посадової особи відповідача, а статистичні дані по Павлоградському районі у порівнянні з фактично задекларованою кількістю врожаю отриманого позивачем не можуть служити належними доказами щодо заниження (завищення) об`єкту оподаткування ПДВ та податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки норми податкового законодавства не передбачають відповідальності платника податків за наслідки відхилення діяльності платника податків від середньостатистичних показників.

Отже, донарахування відповідачем грошових зобов`язань позивачеві з ПДВ на суму 2266413 грн. штрафних санкцій у розмірі 566603,25 грн., зменшення суми від`ємного значення суми ПДВ на 1 472556 грн. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями за не відображення у бухгалтерському обліку з передачі зернових культур невстановленим особам є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення, виявлені при організації харчування співробітників підприємства, залучених до польових робіт позивача під час придбання позивачем у 2017-2018р.р. комплексних обідів та послуг з харчування у ФОП на загальну суму 136166 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 185 ПК України визначено вичерпний перелік операцій, які є об`єктами оподаткування ПДВ, а саме: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Якщо вартість безкоштовного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов`язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, не здійснюється.

В свою чергу, якщо вартість послуг з харчування не включається до вартості товарів/послуг, то дані товари/послуги визнаються такими, що постачаються безоплатно в межах господарської діяльності, а тому податкові зобов`язання нараховуються відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу, база оподаткування ПДВ визначається згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України. Податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України також не нараховуються.

Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 N 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. В свою чергу відповідно до п.п 15.7, 15.9 п. 15 Положення 16 до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Судом встановлено, що витрати на придбання позивачем комплексних обідів та послуг з харчування у ФОП для своїх працівників віднесено до загальновиробничих витрат, а отже, і до собівартості реалізованої ним продукції, що також підтверджується і змістом акту перевірки від 16.04.2019р. (а.с.211-233 том 1).

Враховуючи, що вартість безоплатного харчування своїх працівників, залучених до польових робіт позивачем включена до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів, такі призначаються для використання/використані в господарській діяльності, а тому суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 27 219 грн. у зв`язку з безкоштовним харчуванням своїх працівників за принципом шведського столу .

А отже, донарахування відповідачем грошових зобов`язань позивачеві з ПДВ на суму 27219 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за організацію позивачем безоплатного харчування своїх працівників, залучених до польових робіт є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем строків реєстрації (відсутності) у ЄРПН розрахунку коригування від 27.12.2017р. №1 до податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р., встановлених п.20.10 щодо повернення коштів, а також і відсутність реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН по господарських операціях позивача, пов`язаних із використанням земельних ділянок за договорами суборенди землі, відсутність реєстрації податкових накладних за наслідками придбання послуг з організації харчування своїх працівників, придбаних у ФОП, що було підставою для застосування штрафних санкцій згідно до п.120 -1 .1, п. п.120 -1 .2, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з нормами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

У відповідності до положень абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платника податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у розмірі, зокрема, 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У відповідності до вимог п.192.1 ст.192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадку повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, на зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, згідно з п.п.1 п. 33 розд. 1 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році № 1791-VIII від 20.12.2016 р. підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ доповнено п. 49, відповідно до якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, складених платниками - сільськогосподарськими підприємствами, що до 1 січня 2017 року застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 209.7 статті 209 цього Кодексу, має бути здійснена не пізніше 15 січня 2017 року. Реєстрація зазначених в абзаці першому цього пункту податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних не може здійснюватися з порушенням строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.8 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 01.07.1997 № 141 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 818), у разі отримання податкової накладної з порушенням терміну реєстрації зазначена в ній сума податкового кредиту відображається за дебетом субрахунку 641 Розрахунки за податками , аналітичний рахунок Розрахунки за податком на додану вартість , у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 Податковий кредит , аналітичний рахунок Податковий кредит непідтверджений . Наступного дня після останнього дня граничного терміну для реєстрації податкової накладної в ЄРПН сума податку на додану вартість, що міститься в такій податковій накладній, відображається за дебетом субрахунку 949 Інші витрати операційної діяльності у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 Податковий кредит , аналітичний рахунок Податковий кредит непідтверджений .

Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що у разі, якщо постачальником товарів/послуг повертається сума попередньої оплати за товари/послуги, на такого платника податків покладається обов`язок по складанню відповідного розрахунку-коригування ( далі - РК) до податкової накладної та реєстрації його у ЄРПН у граничні строки, встновлені законом, а, відповідно, на контролюючий орган покладаються функції та повноваження щодо контролю за дотриманням таких граничних строків реєстрації РК/ПН у ЄРПН та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну їх реєстрацію або відсутність такої реєстрації, при цьому, наведеними нормами установлено, що реєстрація ПН/РК у ЄРПН сільськогосподарськими підприємствами, які до 1 січня 2017р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до ст.209 ПК України повинна бути здійснена не пізніше 15 січня 2017р., а в іншому випадку, ПН/РК отримані після зазначеної дати та вказана у ній сума податкового кредиту повинна бути відображена за дебетом субрахунку 949 Інші витрати операційної діяльності .

Як встановлено судом, позивач, як виробник сільськогосподарської продукції, використовував спеціальний режим оподаткування, встановлений ст.209 ПК України, який діяв до 01.01.2017р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується і змістом акту перевірки від 16.04.2019р. (а.с.211-233 том 1).

Так, 09.12.2016р. між ТОВ ДТЕК Трейдінг (Покупцем) та ТОВ ШАХТАР-АГРО (Постачальником) був укладений договір поставки №16Ш00008 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продовольчу пшеницю 3 класу урожаю 2017р. українського походження на загальну суму 3993000,00 грн., у т.ч. ПДВ 665500,00 грн. (а.с.129-130 том 2).

13.12.2016р. ТОВ ДТЕК Трейдінг (Покупцем) на користь ТОВ ШАХТАР-АГРО (Постачальника) було здійснено передплату по зазначеному договору у сумі 3993000,00 грн., у т.ч. ПДВ 665500,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2116719907 (а.с.131 том 2).

Окрім того, 13.12.2016р. позивачем, як Постачальником (продавцем) було складено податкову накладну №3/2 на суму 3993000,00 грн., у т.ч. ПДВ 665500,00 грн. із кодом 2 (спеціальна декларація), яка була зареєстрована позивачем у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копією наведеної податкової накладної та відомостей на ній про її реєстрацію органом ДФС (а.с.133 том 2).

У подальшому, позивачем 27.12.2017р. було здійснено повернення передплати наведеної суми на користь ТОВ ДТЕК Трейдінг , що підтверджується копією платіжного доручення №1431 від 27.12.2017р. (а.с.132 том 2).

Також, 27.12.2017р. позивачем було складено і відповідний розрахунок-коригування №1 до податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р. та направлено його для реєстрації до ЄРПН 05.01.2018р., що підтверджується копією відповідного РК та квитанцією про її доставку до центрального рівня ДФС 05.01.2018р. в 12:30:06 год. (а.с.134-135 том 2).

Проте, ДФС вищенаведений РК до податкової накладної до реєстрації у ЄРПН не було прийнято та у квитанції про відмову у реєстрації зазначено, що документ не може бути прийнятий, так як друга частина номеру ( ) податкової накладної не дорівнює другій частині номеру ( 2 ) податкової накладної, що коригується (а.с.135 том 2).

Надалі, позивачем сума ПДВ у розмірі 665500,00 грн. за вказаним розрахунком-коригування до податкової накладної була віднесена на рахунок 949 Інші витрати операційної діяльності згідно до вимог вищенаведеного п.8 Інструкції №141 (у редакції наказу МФУ №818), що підтверджується як змістом акту перевірки від 16.04.2019р., так я копією відповідної бухгалтерської довідки (а.с.136 том 2).

Тобто, проаналізовані судом вищезазначені докази, а також обставини у даній справі та норми податкового законодавства і бухгалтерського обліку у їх сукупності свідчать про те, що позивачем при поверненні передплати у сумі 3993000,00 грн. у т.ч. ПДВ 665500,00 грн. були вжиті всі заходи, покладені на нього нормами податкового законодавства та бухгалтерського обліку щодо складання розрахунку-коригування до податкової накладної, направлення такого розрахунку-коригування на реєстрацію до ЄРПН у терміни, встановлені законодавством, в той же час, відповідачем (ДФС) було відмовлено у реєстрації такого РК у ЄРПН згідно квитанції №1 від 05.01.2018р. із причин, які не залежали від волі позивача (оскільки з 01.01.2017р. позивач втратив статус спеціального режиму оподаткування за ст.209 ПК України, так як ст.209 наведеного Кодексу втратила чинність), а, відповідно, 27.12.2017р. при поверненні передплати позивач уже не мав можливості здійснити реєстрацію такого РК в ЄРПН з урахуванням вимог п.п.1 п. 33 розд. 1 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році № 1791-VIII від 20.12.2016р.

За викладених обставин та за умови вчинення позивачем дій, направлених на складання розрахунку-коригування №1 від 27.12.2017р. до податкової накладеної №3/2 від 13.12.2016р. та вжиття заходів щодо можливості проведення реєстрації такого РК у ЄРПН 05.01.2018р. та після відмови ДФС у такій реєстрації, віднесення суми ПДВ у розмірі 665500,00 грн. на рахунок 949 Інші витрати операційної діяльності , що підтверджено вище дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що вина позивача у не реєстрації вказаного РК у ЄРПН органом ДФС відсутня, а тому відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну (відсутність) реєстрації РК №1 до податкової накладної №3/2 від 13.12.2016р. у ЄРПН за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0015731417 від 23.05.2019р. безпідставно.

Також є не обґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими жодними доказами і висновки відповідача щодо необхідності нарахування позивачем сум ПДВ за використання пасовищ за договорами суборенди землі у 2017р. та у 2018р., за фактом передачі невстановленим особам врожаю та за фактом придбання комплексних обідів та послуг з харчування у ФОП, а, відповідно, відсутня і необхідність складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН за такими господарськими операціями, оскільки судом у ході судового розгляду справи відповідачем жодними доказами не встановлено, а відповідачем не підтверджено зазначених фактів, тому у позивача не виникало обов`язку із нарахування і сплати ПДВ, а, відповідно, не виникало і обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН за такими господарськими операціями.

Таким чином у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для нарахування позивачеві штрафних санкцій у розмірі 1608550,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено жодними належними, достатніми та допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням аналізу обставин встановлених судом та аналізу норм податкового, бухгалтерського законодавства у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом критично надається оцінка доводам відповідача щодо несвоєчасної реєстрації у ЄРПН податкової накладної №9 від 31.05.2018р., яка фактично була зареєстрована у ЄРПН 21.06.2018р., оскільки за наслідками виявленого наведеного порушення відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №0015521417 від 22.05.2019р., яке позивачем у даній справі не оскаржується та сума штрафу за вказаним рішенням сплачена у серпні 2018р., що не спростовано відповідачем жодними доказами.

Не можуть бути також покладені в основу даного судового рішення і посилання відповідача на постанови про адміністративні правопорушення у справах №185/6644/19, №175/2843/19 за якими встановлена вина директора та головного бухгалтера позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.252, ч.1 ст.163-1 КУпАП України, які набрали законної сили, як на підстави, які звільняють від доказування обставин при розгляді даної справи згідно ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки із аналізу змісту наведених постанов видно, що при їх прийнятті судами не перевірялися обставини та факти правомірності чи неправомірності заниження (завищення) позивачем ПДВ, від`ємного значення, об`єкту оподаткування податком на прибуток, не нарахування, неутримання ПДФО та військового збору, факти несвоєчасної реєстрації (відсутності реєстрації) РК та ПН у ЄРПН, а тому обставини, встановлені наведеними судовими рішення про наявність у діях посадових осіб позивача адміністративних правопорушень не є підставами для звільнення від доказування обставин у цій справі з урахуванням вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 16.04.2019р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваних вищенаведених рішень є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорювані рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги викладене, судом встановлено, що відповідачем, при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у частині визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним згідно платіжного доручення №1007 від 02.09.2019р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 грн. 00 коп. (а.с.4 том 1).

Між тим, позовні вимоги позивача в частині стягнення з бюджетних асигнувань відповідача витрат позивача на правову допомогу за попереднім розрахунком, який орієнтовно становить 10000 грн., витрати позивача на поїздки з м. Маріуполя до м. Дніпро, які орієнтовно становлять від 1500 грн. за одну поїздку та поштових витрат від 200 грн., задоволенню не підлягають, виходячи з того, що обґрунтованого (детального) розрахунку витраченого часу адвокатом на кожну процесуальну дію щодо надання правових послуг та фактично понесених позивачем витрат за таким розрахунком, у тому числі і щодо витрачених коштів позивача на поїздки до м. Дніпро, поштових витрат суду не надано, що не відповідає вимогам, встановленим ст.ст.134,135 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного та враховуючи не подання позивачем до суду детального розрахунку опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та відсутність доказів здійснення позивачем витрат, понесених для надання правничої допомоги, відсутність витрат про поїздки позивача з м. Маріуполя до м. Дніпро та поштових витрат виключає можливість визначення судом розрахунку понесених витрат на правову допомогу, що, у свою чергу, не дозволяє суду здійснити розподіл таких витрат, суд вважає, що у цій частині позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, з урахуванням вимог, встановлених ст. ст.134, 135 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачеві слід відмовити.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ШАХТАР-АГРО до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0016751306, №0016761306 від 21.05.2019р., податкових повідомлень-рішень №0015451417, №0015471417, №0015631417 від 22.05.2019р. та податкового повідомлення-рішення №0015731417 від 23.05.2019р. - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0016751306, №0016761306 від 21.05.2019р., податкових повідомлень-рішень №0015451417, №0015471417, №0015631417 від 22.05.2019р. та податкове повідомлення-рішення №0015731417 від 23.05.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ШАХТАР-АГРО (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дмитра Яворницького, б.26, код ЄДРПОУ 35020481) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

В частині позовних вимог позивача щодо стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 27.01.2020р.

Суддя С.О. Конєва