Рішення

від 28.01.2020 по справі 303/6666/19

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/6666/19

2/303/190/20

номер рядка стат. звіту - 61

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2020 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої - судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Марков А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Копиновецької сільської ради Мукачівського району, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок загальною площею приміщень 50,4 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що забудовниками вищевказаного житлового будинку були ОСОБА_4 , який помер у 1980 році та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За домогосподарством рахується земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,06 га. За життя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не здійснили оформлення своїх прав та не отримали відповідні правовстановлюючі документи на домоволодіння. На день смерті ОСОБА_4 в будинку були зареєстрованими дружина ОСОБА_3 (померла), син ОСОБА_5 (помер), син ОСОБА_6 (помер), донька ОСОБА_7 та онука ОСОБА_8 (позивач). Однак, спадкоємці померлого не оформили свої спадкові права, а заповіту померлим ОСОБА_4 , за життя, складено не було. Донька померлого ОСОБА_7 після укладення шлюбу змінила фамілію на ОСОБА_9 . Остання, 04.10.2019 року надала заяву, посвідчену приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Баранова Ж.В., якою відмовилася від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_4 , а також посвідчила той факт, що син померлого, ОСОБА_5 на момент смерті батька проживав в будинку своєї дружини ОСОБА_10 в АДРЕСА_2 , а отже також не вступив у володіння спадковим майном. Інший син померлого, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилася спадщина на ј будинковолодіння, спадкоємцем якої стала ОСОБА_3 оскільки фактично вступила в управління спадковим майном, інших спадкоємців ОСОБА_6 немав. 29.08.1988 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті заповіла онучці ОСОБА_8 , яка з моменту народження проживала з бабусею. Після укладення шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_11 , а після смерті чоловіка повторно уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_12 . Після смерті бабусі ОСОБА_3 фактично вступила у володіння спадковим майном, але оформити свої спадкові права в позасудовому порядку не може через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_13 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від позивача, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача Копиневоцької сільської ради та третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від сільської ради на адресу суду надійшла заява, згідно якої просять розглянути справу без участі їх представника, вирішення позовних вимог залишають на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (копія запису акту про смерть № 31 від 02.11.1981 року, а.с.52), який, разом з своєю дружиною ОСОБА_14 (копія актового запису про шлюб № 38, від 15.11.1941 року), являлися забудовниками спадкового будинковолодіння (а.с.24).

На день смерті ОСОБА_4 в спадковому будинку були зареєстрованими дружина - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19), син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.50), син - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20), дочка - ОСОБА_7 (після одруження змінила прізвище на ОСОБА_9 , а.с.21) та онука - ОСОБА_8 .

Спадкоємцями померлого є дружина та діти. Однак, як вбачається із заяви ОСОБА_2 , остання на момент смерті батька не вступила у володіння та користування спадковим майном, оскільки фактично проживала в АДРЕСА_3 . Вказаною заявою, також, підтвердила той факт, що син померлого, ОСОБА_5 на момент смерті батька проживав в будинку своєї дружини ОСОБА_10 в АДРЕСА_2 , а отже також не вступив у володіння спадковим майном (а.с.10).

Вказані обставини свідчать про те, що спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 фактично прийняли дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_6 , але своїх спадкових прав не оформили.

Спадкоємцем належної ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки спадкового майна, стала мати ОСОБА_3 , оскільки фактично вступила в управління та розпорядження спадковим майном. Інших спадкоємців у померлого ОСОБА_6 не було.

ОСОБА_3 за життя залишила заповіт, посвідчений секретарем Копиновецької сільської Ради депутатів трудящих Мукачівського району Закарпатської області, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося залишила своїй онуці ОСОБА_8 (а.с.15).

ОСОБА_8 після одруження змінила прізвище на ОСОБА_11 (а.с.22), однак після смерті чоловіка уклала повторний шлюб і змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 (а.с.23, 25).

До серпня 1992 року оформлення права власності на ці будинки проводили органи місцевого самоврядування на основі висновку про технічний стан будинку, складений у бюро технічної інвентаризації і документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об`єкт, відповідно до листа Держбуду від 23.03.1999 року та п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09.09.2009 року № 1035 Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, спорудженими без дозволу на будівництво .

Та після прийняття Верховною Радою Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ці об`єкти приймають в експлуатацію як самовільно побудовані, але відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Це означає, що правові засади прийняття в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.

До того ж, як роз`яснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, у період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року державна реєстрація нерухомого майна не проводилася в сільській місцевості, а право власності на житловий будинок підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради.

З наявної в матеріалах справи Виписки № 02-09/111 від 16.04.2019 року з погосподарської книги № 6 за 1974-1976 роки, роком побудови будинку АДРЕСА_1 є 1969 рік, земельна ділянка 0,36 га: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,06 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.24).

Позивачем було виготовлено Технічний паспорт на вищевказаний житловий будинок. Даний технічний паспорт виготовлений 15 листопада 2018 року (а.с.11-14).

Відповідно до пункту 4 зазначеної Інструкції Мінкомгоспу УРСР 31.01.1966 р. реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Тобто, Інструкцією не встановлювався обов`язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.

Проте, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання ним актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт під час дії якого вони настали або мали місце.

Зазначені вище документи, свідчать про належне володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 майном, яке було набуте ними на законних підставах, не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документи відповідно до законодавства, яке діяло на момент набуття у власність цього майна.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Від спадщини на вищевказане будинковолодіння позивач ОСОБА_1 не відмовлялася, фактично її прийняла, оскільки проживала зі спадкодавцем і залишилася проживати в спадковому будинку, утримувала його.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Баранової Ж.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на спадщину у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , а також відсутністю документів, що посвідчують її право власності на вказаний житловий будинок (а.с.18) .

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено право звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадщину. ВССУ в Листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування також зазначив, що коли перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, то його право має бути визнано в судовому порядку; за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Листом Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена, або коли правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Відповідно ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені.

Згідно ст. 1296 ч.3 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Враховуючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві, а також наявні в матеріалах справи підтверджуючі докази, суд вважає, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на вищевказаний житловий будинок в порядку спадкування за заповітом. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем не ставилось, тому такі слід віднести за її рахунок.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 2 , 5 , 10 , 76 , 78 , 79 , 81 , 89 , 259 , 263 , 264 , 265 , 268 ЦПК України , п.п.1.13, розділу УП Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2010 року за № 1692/5 ), суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Копиновецької сільської ради Мукачівського району, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок загальною площею приміщень 50,4 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 .

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Копиновецька сільська рада Мукачівського району, адреса - с.Копинівці, вул.Миру, буд.94, Мукачівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350607.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка - АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 28.01.2020 року.

Головуюча Курах Л.В.