Постанова

від 23.01.2020 по справі 520/7547/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 р.Справа № 520/7547/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: П`янової Я.В. , Зеленського В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 21.10.19 по справі № 520/7547/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК БУД-ГРУПА" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Харківській області за формою «Р» від 22.07.2019 р. №00000371421, яким донараховано TOB «СК БУД- ГРУПА» суму грошового зобов`язання: основного платежу - податку на додану вартість 224175 грн., та штрафних санкцій на суму 56043,75 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Харківській області за формою «Р» від 22.07.2019 р. №00000371421

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь ТОВ «СК БУД- ГРУПА» (код ЄДРПОУ 40691492) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3340 (три тисячі триста тридцять чотири) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 26.06.2019 року за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СК БУД- ГРУПА з питань дотримання податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ Корегон за жовтень 2018 року ГУ ДФС у Харківській області складено акт №2141/20-40-14-21-08/40691492, яким встановлено порушення п 198.1., 198.3., 198.6 ст. 198, п.200.1-200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту всього на суму 224175.58 грн. в результаті чого занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України всього у сумі 224175.58 грн. у тому числі за жовтень 2018 року на суму 161723.42 грн. за листопад 2018 року на суму 62452.16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ Корегон фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000371421 від 22.07.2019 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом, є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1-198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як свідчать матеріали справи, позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання, основним видом діяльності якого є будівництво доріг і автострад (КВЕД 42.11) та має відповідну ліцензію (а.с.60-64, т.1)

22.06.2018 між позивачем та Департаментом будівництва та шляхового господарства харківської міської ради укладено договори будівельного підряду № 504 щодо проведення капітального ремонту вул.Золочівської,8 (а.с.138-142, т.1), яким в тому числі передбачено, що підрядник має право при необхідності залучати до виконання спеціальних робіт та надання послуг спеціальні будівельні організації за згодою замовника.

27.07.2018 року між позивачем та Департаментом будівництва та шляхового господарства харківської міської ради укладено договори будівельного підряду № 658, 659 щодо проведення капітального ремонту вул.Полтавський шлях,152 (а.с.170-175, 201-206 т.1), яким в тому числі передбачено, що підрядник має право при необхідності залучати до виконання спеціальних робіт та надання послуг спеціальні будівельні організації за згодою замовника.

У межах вказаних договорів між позивачем та ТОВ Корегон укладено договір про виконання робіт № 4 від 13.08.2018 року, договір про виконання робіт № 0908 від 09.08.2018, відповідно до якого позивач доручає ТОВ Корегон виконати роботи з капітального ремонту вул. Полтавський шлях,152, (внутрішні дороги та тротуари); договір про виконання робіт № 3 від 10.08.2018 року відповідно до якого ТОВ Корегон зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту вул.Золочівської,8 ( внутрішньо квартальні дороги та тротуари).

Підрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких повинна відповідати ДСТУ та Державним будівельним нормам України, вимогам що ставляться на момент передачі їх Генпідряднику (п. 2.1 Договору).

Відповідно до умов договорів договірна ціна робіт є динамічною та може бути зменшена за згодою сторін (п.3.2 Договору). Розрахунки з Субпідрядником за виконані роботи провадяться у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок (п.4.1 Договру).

Оплата здійснюється за підписаним актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (п.4.1 Договору)

Після підписання договору Генпідрядник може перерахувати субпідряднику аванс, розмір якого не може перевищувати 30% вартості обсягу робіт, який має бути використаний на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, ресурсів тощо (п.4.2 Договору)

Здавання та приймання робіт після закінчення їх виконання здійснюється відповідно до чинного законодавства і оформлюється довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. (п. 5.1 Договору).

Отже, у зазначених договорах вказані дані про порядок виконанні робіт, про їх ціну або порядок її визначення та узгодження, строки виконання робіт або їх графік, тобто додержані всі вимоги приписів ЦК України.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт за перевіряємий період, складених за примірними формами № КБ-3 і № КБ-2в ( договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів)

Крім того, між позивачем та ТОВ Корегон складено та підписано акти передачі матеріалів за періоди, що підлягали перевірці, виписку по рахунку 10 Основні засоби Плану рахунків, затвердженого наказом міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 (а.с. 82,108,128-129, 232-233, т.1)

На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі вартості робіт за договорами з ТОВ Корегон надано податкові накладні 63 від 30.10.2018, 49 від 23.10.2018, 12 від 05.10.2018 (а.с. 233-238, т.1)

Фактична оплата здійснена шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ Корегон грошових коштів, про що надано платіжні доручення: 139 від 30.10.2018, 146 від 06.11.2018, 147 від 07.11.2018 (а.с.226-228, т.1). заборгованість по розрахункам відсутні, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 Плану рахунків, затвердженого наказом міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, копії яких містяться у матеріалах справи.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293 з метою удосконалення нормативної бази у будівельному комплексі України, на підставі рішення науково-технічної ради Мінрегіону України від 13.12.2012 року № 206 та на виконання Програми перегляду державних будівельних норм і правил на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 471, прийнято національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва .

Зазначений стандарт установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування (далі - будівництво).

Цей стандарт носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Застосування даного стандарту обумовлюється договором.

Пункт 6.4 вказаного стандарту містить правила визначення вартості виконаних робіт та витрат, зокрема, при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Ф та додатку У.

З огляду на викладене, із урахуванням положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначає, що у взаємовідносинах, що склались між позивачем та ТОВ Корегон на підставі договорів будівельного підряду, саме акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в є тим первинним документом, що фіксує факт здійснення таких господарських операцій та дає підстави платнику податків для ведення бухгалтерського обліку та подальшого формування відповідних податкових зобов`язань.

Роботи, які обумовлені договорами укладеними між позивачем та ТОВ Корегон , виконані у повному обсязі та документально підтверджені, що обґрунтовується, крім іншого, актами приймання будівельних робіт за періоди, що перевірялися, які підписані ТОВ СК БУД-ГРУП та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (а.с.163-167, 194-197, 219-222, т.1), що вказують на передачу у повному обсязі виконаних робіт кінцевому замовнику.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності та платником податків, а його правосуб`єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагента на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Отже, між позивачем та його контрагентом дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, що ТОВ Корегон фігурує у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) зазначено, що : " жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необґрунтованим".

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18) зазначено, що: "сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили".

В даному випадку, в ході судового розгляду відповідачем не надано будь яких документальних доказів, які б підтверджували порушення кримінального провадження відносно самого Товариства з обмеженою відповідальністю "СК БУД-ГРУПА" чи його посадових осіб, пред`явлення їм обвинувачення та ухвалення відносно останніх вироку суду.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Корегон мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, мали зв`язок із господарською діяльністю позивача, тому формування позивачем за вказаними господарськими операціями податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах ПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 520/7547/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Я.В. П`янова В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 28.01.2020 року