Постанова

від 15.08.2006 по справі 5/23-06-1056

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/23-06-1056

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р. Справа № 5/23-06-1056

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Федорові В.А.

за участю представника від позивача:   Баландюка Р.Ф. за довіреністю № 53 від 3.01.2006 року,

/відповідач про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (див. поштове повідомлення № 148613 від 25.07.06р.), але не використав законного права на участь його представників в судовому засіданні/  

          розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” в особі Центрального району електричних мереж  /далі по тексту ВАТ „Одесаобленерго”/

на рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року

по справі № 5/23-06-1056

за позовом  скаржника

          до Товариства з обмеженою відповідальністю „Отрада”, м.Одеса

          про стягнення 13 917,51 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /далі –ТОВ/ „Отрада”

до ВАТ „Одесаобленерго”

          про визнання недійсною з моменту підписання угоди

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року ВАТ „Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Отрада” про стягнення з останнього заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у  червні 2005р. в сумі 13 917,51 грн..

В обґрунтування позовних вимог ВАТ „Одесаобленерго” послалося на порушення відповідачем п.5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, якою встановлена відповідальність споживачів за споживання електричної енергії понад договірну величину у вигляді сплати енергопостачальнику п'ятикратної вартості різниці між договірними величинами електроспоживання та фактично спожитою електроенергіею за розрахунковий період; п. 7.5 „Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою КМУ від 24.03.1999р. № 441; ст.ст.525,526,629 Цивільного кодексу України, а також умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії.

У свою чергу ТОВ „Отрада” звернулося до ВАТ „Одесаобленерго” із зустрічним позовом, у якому просить суд визнати недійсною з моменту підписання угоду від 22.07.2005 року № 611/05 про порядок погашення заборгованості, укладеної між  сторонами  стосовно реструктуризації заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2006 р. (суддя Могил С.К.) первісний позов задоволено частково: зменшено суму штрафних санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії до 3 000 грн. з посиланням на приписи ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України  та стягнуто судові витрати пропорційно до суми задоволених вимог, а у задоволені зустрічного позову відмовлено з посиланням на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. У задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Одесаобленерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року змінити та збільшити розмір стягнення заборгованості до 13 917,51 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати з огляду на те, що ТОВ „Отрада” на момент укладання угоди про порядок погашення заборгованості визнало суму боргу та погоджувалось його сплати.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.06.2003 року між ВАТ „Одесаобленерго” та ТОВ „Отрада” було укладено договір № 9683Ц про постачання електричної енергії з додатками, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався відпускати відповідачу на його об'єкти електричну енергію у відповідності з умовами цього договору та величинами споживання електричної енергії, а відповідач –сплачувати за спожиту електричну енергію у строки, які передбачені договором.

Пунктом 9.7 вищевказаного договору обумовлено, що він укладений на строк до 31 грудня 2003 року з набранням чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Пунктом 2.2.4 укладеного договору ТОВ „Отрада” було зобов'язано проводити розрахунки за електроенергію згідно умов розділу 7 договору.

Відповідно до розділу 7 зазначеного договору та додатку №2 до цього ж договору розрахунковим періодом є період з 15-16 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно п.7.7 договору встановлено, що остаточний розрахунок за електроенергію здійснюється споживачем відповідно до розрахункових приладів обліку та оплата споживачем спожитої електроенергії здійснюється на підставі рахунку на протязі п'яти операційних днів від дня отримання рахунку.

Пунктом 5.2 договору передбачено, за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії як в сторону збільшення так і в сторону зменшення.

Пунктом 4.2.2 договору та п.п.2,4 додатку №1 до договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та скоригованої величини до рівня фактично оплаченої, а також п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності.

Також п.5.3. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442 /Правила/ визначено, що за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії.

Додатком №1 до договору встановлено кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2005 року.

16.06.2005 року відповідачу виставлено рахунок на оплату спожитої активної електроенергії у розмірі 3 961, 91 грн. /без ПДВ/ , який отриманий директором ТОВ „Отрада” з терміном оплати до 24.06.2005 року. Вказаний рахунок був сплачений частково та із запізненням, що підтверджується виписками з банківського рахунку ВАТ „Одесаобленерго” про надходження грошових коштів від відповідача, що стало підставою для корегування позивачем величини споживання електроенергії до рівня фактично оплаченої за відповідний розрахунковий період відповідно до п.5.2 укладеного між сторонами договору та п.5.3 Правил.

Судова колегія вказує на правомірність дій позивача по коригуванню договірної величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, що підтверджується копією лімітного повідомлення від 25.06.2005 року, яким на червень 2005 року було скориговано величину споживання до 1841 кВт/г та виставлено рахунок від 19.07.2005 року на оплату ПДВ на суму 13 917, 51 грн.. Означена сума згідно до ст.217 ГК України є різновидом господарських санкцій –штрафною, застосованою на підставі ст.26 Закону України  „Про електроенергетику”.

22.07.2005 року між сторонами була укладена угода №611/05 про порядок погашення заборгованості, якою передбачено строки погашення означеної заборгованості.

          Відповідно до ст.233 ГК України у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. А також якщо  порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.  Згідно  до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання.

          Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо будь-яких збитків, яких зазнав позивач або інші особи, судова колегія вважає, що господарський суд підставно скористався наданим йому чинним законодавством правом на зменшення суми штрафних санкцій до 3 000 грн..

Щодо зустрічного позову, колегія суддів також погоджується з позицією місцевого господарського суду про відмову у його задоволенні з огляду на відсутність обставин, з якими ст.215 Цивільного кодексу України пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006 р. –законне та обґрунтоване.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

Постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006р. по справі №5/23-06-1056 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Центрального району електричних мереж - без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                    С.І.Колоколов

        Суддя                                                                                    М.С. Петров