Постанова

від 24.07.2007 по справі 5/273-06-7335

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/273-06-7335

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 липня 2007 р.                                                                                   № 5/273-06-7335  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Цвігун В.Л., Шаргала В.І.,

за участю представників:

позивача- Воронков В.А.,

відповідачаскаржникапрокуратури- Кулаковський О.А.,- не з'явився, - Івченко О.А.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргута касаційне подання

ДПІ у Суворовському районі м.Одеси заступника прокурора Одеської області

на  рішеннявід 11.08.2006 господарського суду Одеської області

у справі№5/273-06-7335

за позовомТОВ "Більшовики"

доТОВ "Еріда плюс"

провизнання дійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2006 та визнання права власності на майно

                                                           ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2006 (суддя Могил С.К.)  позов задоволено –на підставі ст.ст.15, 16, 181, ч.2 ст.220, ст.ст.334, 392, 655 ЦК України визнано дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.07.2006 року та визнано за позивачем право власності на придбаний цілісний майновий комплекс загальною площею 45232,2 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 99 491 кв.м. за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, буд.42.

ДПІ у Суворовському районі м.Одеси в поданій касаційній скарзі та заступник прокурора Одеської області у внесеному касаційному поданні просять рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на прийняття судом  рішення стосовно прав та обов'язків податкового органу та Міністерства промислової політики України без залучення вказаних органів до участі у справі. Зокрема, прокуратура вказує на порушення судом ст.658 ЦК України та Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", оскільки продавець - ТОВ "Еріда плюс" не був власником об'єкта продажу, не мав належних правовстановлюючих документів на нього та не мав права розпоряджатися державним майном, яке перебувало в податковій заставі з 31.10.2001р. по 30.10.2006р., а відповідно до ст.4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та розпорядження КМ України від  10.08.2004 №575-р "Про передачу державних підприємств, що належали до сфери управління корпорації "Укрбудматеріали" органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних відносинах, є Міністерство промислової політики України.

Скаржник, в свою чергу, вважає, що судом при прийнятті рішення не враховано вимоги ст.ст.658, 659 ЦК України та ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до порушення прав ДПІ у Суворовському районі м.Одеси як заставодержателя спірного майна.

Колегія суддів, перевіривши доводи скарги щодо необхідності залучення Міністерства промислової політики України та ДПІ у Суворовському районі м.Одеси до участі у справі та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення –залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Більшовики" та товариством з обмеженою відповідальністю „Еріда плюс" 20.07.2006 року був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. Відповідно до пункту 1.1. договору товариство з обмеженою відповідальністю „Еріда плюс" - „Продавець", продає, а товариство з обмеженою відповідальністю „Більшовики" - „Покупець" покупає цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Одеса, Балтська дорога буд. 42  площею 45232,2 кв.м. Відповідно до п. 2.1. договору вартість об'єкта становить 4900000, грн.

У відповідності до п.3.3 договору право власності на об'єкт, який є предметом цього договору, виникає у "Покупця" (позивача) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта.

Відповідно до акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 20.07.2006 року відповідач передав, а позивач прийняв цілісний майновий комплекс загальною площею 45232,2 кв.м, який розташований на земельній ділянці 99 491 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, буд. 42.

Позивач виконав свої обов'язки, передбачені договором, про що свідчить довідка ТОВ “Еріда плюс” про виконання та прийняв цілісний майновий комплекс за актом приймання-передачі  від 20.07.2006 року.

Відповідно до п.12.1 договору сторони за договором домовились про те, що він підлягає  нотаріальному посвідченню. Враховуючи, що відповідно до ст.657 Цивільного Кодексу  України договір купівлі-продажу  нерухомого майна підлягає  нотаріальному посвідченню, позивач та відповідач домовились про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу,    але    станом    на   27.07.2006    року   відповідач    відмовляється    від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

До пред'явлення позову нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу,  укладеного 20.07.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю  “Більшовики” та товариством з обмеженою відповідальністю „Еріда плюс", не здійснено, що  зумовило звернення позивача до суду.

Згідно зі ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 334 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу  від 20.07.2006 року відповідач передав, а позивач прийняв цілісний майновий комплекс загальною площею 45232,2 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 99491 кв.м. за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, буд. 42. Відповідно до ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та лини їх призначення.

Відповідач проти позовних вимог не заперечує, в судовому засіданні від 11.08.2006 року визнав їх в повному обсязі та пояснив, що відмовлявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 20.07.2006 року, оскільки сторони не дійшли згоди стосовно оплати послуг нотаріуса за нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 20.07.2006 року та повідомив суд про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач своїм листом №24-ОС від 24.07.2006 року запропонував відповідачу нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу від 20.07.2006 року, але останній надав відповідь листом №25/1 від 25.07.2006 року, в якому відмовив у нотаріальному посвідченні договору до повної сплати за об'єкт відповідно до умов договору. Станом на 03.08.2006 року (дата надходження позовної заяви до господарського суду Одеської області) нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного 20.07.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Більшовики" та товариством з обмеженою відповідальністю „Еріда плюс”,  не здійснено.

Відповідно до ч.2 ст.220 Цивільного Кодексу України,  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного Кодексу України). За приписами ст.392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З огляду на приписи чинного законодавства та приймаючи до уваги,  що позивач відповідно до умов договору купівлі-продажу від 20.07.2006 року виконав свої зобов'язання за договором, про що свідчить довідка ТОВ „Еріда плюс", а відповідач згідно акта приймання-передачі від 20.07.2006 року передав, а позивач прийняв цілісний майновий комплекс загальною площею 45232,2 кв.м. на земельній ділянці 99491 кв.м., розташований за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, буд. 42., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ст.ст.15, 16, 181, 220, 334, 526, 655 Цивільного Кодексу України, як обгрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Колегія погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та касаційного подання з огляду на таке.

У відповідності до ст.107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав в обов'язків.  Тобто, особи, які не є сторонами по справі (ст.21 ГПК України) та третіми особами (ст. ст. 26, 27 ГПК України) повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Проте, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси та прокурором не доведено, що оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків податкового органу та Міністерства промислової політики України з огляду на наступне.

Твердження скаржника про необхідність його залучення до участі у справі грунтуються лише на тому, що все майно ДП "ОЛЗ "Більшовик", в тому чмслі спірний цілісний майновий комплекс (далі –ЦМК), перебувало в податковій заставі з 31.10.2001р. по 30.10.2006р., а тому при укладенні між сторонами договору купівлі-продажу ЦМК від 20.07.2006 не враховано передбачений ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обов'язок продавця погодити відчуження активів ДП "ОЛЗ "Більшовик" з податковим органом.

Проте, обставини знаходження об'єкта купівлі-продажу в податковій заставі можуть бути лише підставою для звернення податкового органу до суду у разі невиконання відповідачем в зв'язку з податковою заставою обов'язку дотримання обмежень встановлених пунктом 8.6 статті 8 вказаного вище Закону, тобто з іншим позовом, який випливає з податкових відносин.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (постанова ВСУ від 15.05.2007 у справі №20-9/393).

Зважаючи на те, що згідно з ч.2 ст.220 та ч.3 ст.640 ЦК України у разі визнання судом договору дійсним наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, а договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не позбавлена права оспорити укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 20.07.2006 після набрання законної сили рішенням суду про визнання цього договору дійсним.

Окрім того, виходячи з положень ч.2 ст.220 ЦК України сторонами у спорі про визнання договору дійсним можуть бути лише сторони відповідного договору, а тому оскаржуване рішення в цій частині позовних вимог зовсім не стосується прав та обов'язків податкового органу та Міністерства промислової політики України.

Що стосується посилань прокуратури на необхідність залучення до участі у справі Міністерства промислової політики України, як органа, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, то вони не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з преамбули договору купівлі-продажу ЦМК від 20.07.2006, продавцем (ТОВ "Еріда плюс") спірне майно було раніше набуте на підставі мирової угоди від 15.07.2004, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2004 у справі №21-2-32/139-03-5083 про банкрутство ДП "ОЛЗ "Більшовик", яка набрала законної сили та не скасована у встановленому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначена мирова угода набрала чинності з 23.07.2004 року та згідно з п.14 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 №7/5) є належним правовстановлювальним документом, чим спростовуються доводи подання про зворотне.

Водночас порушені прокурором питання щодо неправомірності набуття відповідачем спірного ЦМК та можливого порушення при цьому ст.658 ЦК України можуть бути лише предметом провадження у справі №21-2-32/139-03-5083 або іншого позовного провадження.

З наведених вище підстав касаційна інстанція відхиляє передчасні твердження прокуратури про порушення судом при прийнятті рішення вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у зв'язку з входженням ДП "ОЛЗ "Більшовик" до переліку (додатку №2) об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, оскільки в даному випадку відчуження спірного ЦМК відбулося не в рамках процесу приватизації державного майна, а відповідно до ст.ст.35-38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в межах провадження у справі про банкрутство

Колегія також визнає безпредметними посилання прокурора в обгрунтування своїх заперечень на розпорядження КМ України від  10.08.2004 №575-р "Про передачу державних підприємств, що належали до сфери управління корпорації "Укрбудматеріали", оскільки вказане розпорядження не доводить необхідності залучення Міністерства промислової політики України до участі у даній справі з тих мотивів, що цим розпорядженням передано до сфери управління вказаного Міністерства інше державне підприємство –ДП "Більшовик-сервіс", місцезнаходженням якого є м.Одеса, Балтська дорога, 43, а придбаний позивачем спірний ЦМК розташований за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, буд.42.

До того ж, розпорядження КМ України від  10.08.2004 №575-р не має зворотної дії до відносин набуття ТОВ "Еріда плюс" права власності на спірний об'єкт за  мировою угодою від 15.07.2004, яка набрала чинності з дня її затвердження ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2004 у справі №21-2-32/139-03-5083 про банкрутство ДП "ОЛЗ "Більшовик".

Разом з тим, у разі незгоди з рішенням від 11.08.2006 Міністерство промислової політики України не позбавлено права самостійно оскаржити його у встановленому порядку.

Отже, оскаржуваним рішенням не зачіпалися права та обов'язки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси та Міністерства промислової політики України, чим спростовуються твердження скаржника та прокуратури про те, що рішення від 11.08.2006 стосується прав та обов'язків податкового органу та зазначеного Міністерства, а тому відсутні підстави як для залучення вказаних державних органів до участі у даній справі, так і для задоволення касаційної скарги та касаційного подання.

Зважаючи на вищенаведене касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117–11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси та касаційне подання заступника прокурора Одеської області відхилити.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2006 у справі №5/273-06-7335 залишити без змін.

Головуючий                                                                                                  В.Овечкін

Судді:                                                                                                               В.Цвігун

                                                                                                                                                                                                                                                                   В.Шаргало