Постанова

від 21.01.2020 по справі 400/2827/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2827/18

Категорія: 111010000 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 27.06.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-хол" до Державної фіскальної служби України, третя особа приватне підприємство "АРТЕК-СОЮЗ", про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Бізнес-хол" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби (далі ДФС) України, третя особа приватне підприємство (далі ПП) "АРТЕК-СОЮЗ", про:

- скасування рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) або про відмову в такій реєстрації від 23 травня 2018 року №720309/37436459;

- зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну №3 від 12 грудня 2017 року в ЄРПН з дати її подання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем не вказано конкретного виду критерію оцінки ступеню ризику та переліку документів для підтвердження відображених у податкових накладних показників. Позивач надав пояснення та копії документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено. Однак відповідач без обґрунтування підстав відмовив у реєстрації податкових накладних.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної стало не надання платником податків необхідних документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, в тому числі рахунків-фактур. Інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладні, а також розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку, та документи, що підтверджують відповідності продукції. Крім того, оскаржуване рішення прийнято комісією регіонального рівня ДФС - ГУ ДФС у Миколаївській області.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року позов ТОВ "Бізнес-хол" до ДФС України задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в ЄРПН про відмову в такій реєстрації від 23 травня 2018 року №720309/37436459.

Зобов`язано ДФС України зареєструвати податкову накладну №3 від 12 грудня 2017 року в ЄРПН з дати її подання.

В апеляційній скарзі ДФС України ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ДФС України зазначає, що апелянтом не приймалось оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, відповідне рішення винесено комісією ГУ ДФС в Миколаївській області. ДФС України не може виступати відповідачем в частині заявлених позовних вимог щодо скасування рішення від 23 травня 2018 року №720309/37436459, оскільки на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, покладений обов`язок реєстрації податкових накладних. Обов`язок прийняття рішень щодо відмови в реєстрації податкових накладних в ЄРПН покладений на комісії регіонального рівня.

Таким чином, позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів з боку Відповідача та неправомірності дій останнього, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та при розгляді справи судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини та не доведені обставини, що мають значення по справі.

Відзиву ТОВ "Бізнес-хол" на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДФС України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ТОВ "Бізнес-хол", зареєстроване як юридична особа 11 січня 2011 року, здійснює господарську діяльність за наступними кодами КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 52.10 Складське господарство.

Для надання послуг з перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ "Бізнес-хол" використовує орендовані транспортні засоби, а для надання послуг з перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування - підрядні організації. Керування вантажними транспортними засобами здійснюється як штатними водіями, та й водіями на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів, які мають відповідну освіту та права на керування вантажними транспортними засобами.

Для надання послуг з перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування позивач використовує орендовані транспортні засоби та підрядні організації: ТОВ "СУШП "Діана Інтернаціональ ЛТД" (на підставі договору транспортного експедирування №0000014022 від 08 листопада 2017 року) та ФОП ОСОБА_1 (на підставі договору транспортного експедирування №161117 від 16 листопада 2017 року). Місце гаражування транспортних засобів: ПАТ "Миколаївбудтранс" в особі директора Дерибальта Г.Г. (на підставі договору про проведення технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів №11/09 від 08 вересня 2017 року).

01 жовтня 2017 року ТОВ "Бізнес-хол" уклало з ПП "АРТЕК-СОЮЗ" договір поставки № 01/10-1. Згідно умов договору позивач зобов`язався поставити ПП "АРТЕК-СОЮЗ" фрукти, овочі та інші продукти харчування.

12 грудня 2017 року ПП "АРТЕК-СОЮЗ" перерахувало 355 080 грн. на рахунок позивача, в якості передплати за товар, згідно умов Договору поставки № 01/10-1 від 01 жовтня 2017 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 2437 від 12 грудня 2017 року, що міститься в матеріалах справи.

14 грудня 2017 року відповідно до приписів п.201.10 ст. 201 ПК України, позивачем складено податкову накладну №3 від 12 грудня 2017 за проведеними господарськими операціями, та направлено для реєстрації в ЄРПН. Згідно квитанції №1 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено.

ТОВ "Бізнес-хол" було направлено на адресу ДФС повідомлення від 18 травня 2018 року №3 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК. Також надано таблицю даних платника податку від 06 грудня 2017 року №1.

Однак, рішенням комісії ДФС від 23 травня 2018 року №720309/37436459 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 12 грудня 2017 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України, не містить чіткої інформації щодо причин та підстав його прийняття, а містить лише загальне визначення про те, що його причиною послугувало надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. 201 ПК України, п.п.23, 24, 25 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Станом на день прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкових накладних діяв Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі Порядок №117).

Пунктом 23 Порядку №117, комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому ст. 42 Кодексу;

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Відповідно до п.24 Порядку №117 комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому ст. 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.

Відповідно до п.25 Порядку на період тестування окремого Реєстру податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирають чинності з дня їх прийняття. Рішення комісій регіонального та центрального рівнів у період функціонування окремого Реєстру податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, в тестовому режимі приймаються та надсилаються платнику податку без реєстрації в такому Реєстрі.

Якщо комісією центрального рівня у визначений у п.24 Порядку №117 строк не прийнято інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, рішення комісії регіонального рівня набирає чинності з дня, наступного після закінчення строку, визначеного п.24 цього Порядку, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому ст. 42 Кодексу (п.26 Порядку №117).

В апеляційній скарзі ДФС України зазначає, що не приймало оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, відповідне рішення винесено комісією ГУ ДФС в Миколаївській області.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що жодного доказу на підтвердження своїх доводів апелянтом не надано.

Разом з тим, з самого рішення від 23 травня 2018 року №720309/37436459 "Про відмову в реєстрації податкової накладної" не вбачається, комісія якого рівня ДФС його приймала.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.23 Порядку №117 протокол засідання комісії контролюючого органу повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

В ході апеляційного провадження судова колегія встановила, що для повної та всебічної перевірки доводів апелянта необхідно витребувати у апелянта додатковий доказ, а саме: належним чином завірену копію Витягу з протоколу засідання комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, за результатами якого було прийнято оскаржуване в даній справі рішення №720309/37436459 від 23 травня 2018 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, зокрема, зобов`язано ДФС України надати витребуваний судом доказ у строк до 20 січня 2020 року безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду за адресою: 65120 м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ДФС України отримано копію вищезазначеної ухвали 24 грудня 2019 року.

Разом з тим, станом 21 січня 2020 року ДФС України не надано витяг з протоколу засідання комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації, за результатами якого було прийнято оскаржуване в даній справі рішення №720309/37436459 від 23 травня 2018 року.

Таким чином, посилання апелянта на те, що вказане рішення приймалось комісією регіонального рівня ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, а не комісією центрального рівня ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, не доведено належними та допустимими доказами.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, судова колегія не вбачає законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Лук`янчук О.В. Ступакова І.Г.