ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2528/19 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мельничука В.П. Федотова І.В. Борейка Д.Е
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Промсервіс'' до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Промсервіс'' звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 р. № 00000002371400 про збільшення суми грошового зобов`язання на 604779,00 грн. з податку на прибуток, та штрафні санкції в розмірі 151195,00 грн, а всього 755974,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 08.08.2019 № 00002371400.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що контролюючим органом під час проведення перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача із його контрагентами, перевіркою встановлено суттєві порушення у первинній документації позивача.
15 січня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ''Промсервіс'' надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
У судовому засіданні 22 січня 2019 року протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, за клопотанням апелянта, замінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у Чернігівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ''Промсервіс'' з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.03.2019 р., а саме: валютного за період з 01.01.2016 р. по 30.03.2019 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.03.2019 р., за результатами якої складено акт від 04.07.2019 р. № 508/14/22820979.
В акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ ''Промсервіс'' вимог чинного законодавства, а саме: п.4,п.7, п.10, п.11 П(С)БО 16 ''Витрати '', п.9П(С)БО 9 ''Запаси '' п.44.1 с..44 пп. 134.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ у зв`язку з чим позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 604779 грн , в т.ч. за 2016 рік у сумі 6521 грн, за 1 квартал 2017 року у сумі 90379 грн, за 1 півріччя 2017 року у сумі 188565 грн, за 9 місяців 2017 року у сумі 237814 грн, за 2017 рік у сумі 289508 грн, за 1 квартал. 2018 року у сумі 84922 грн, за 1 півріччя 2018 року у сумі 235609 грн, за 9 місяців 2018 року у сумі 294609 грн, за 2018 рік у сумі 294609 грн, за 1 квартал 2019 року у сумі 14141 грн.
Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Чернігівській області заперечення (лист від 26.07.2019 р. № 26/07/19-174.
За результатами розгляду заперечень, відповідач листом від 06.08.2019 р. № 10787/10/25-01-14-01-06 повідомив позивача, що висновки акту перевірки від 04.07.2019 р. № 508/14/22820979 залишені без змін, відтак, заперечення задоволенню не підлягають.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області, прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 р. № 00000002371400 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 755 974,00 грн, з них: сума грошового зобов`язання з податку на прибуток складає 604 779 грн, сума штрафних санкцій -151 195 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
В силу пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Промсервіс мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на суму 3117528,45 грн, в тому числі, за 2016 рік в сумі 269775 грн, за 2017 рік в сумі 1494254,45 грн, за 2018 рік у сумі 1353499 грн.
Так, між ТОВ Промсервіс (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договори поставки товару №04/01 від 04.01.2016 р. та №01/02 від 01.02.2018 р., згідно умов яких, (Постачальник) зобов`язується поставити Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов`язується прийняти названий товар та оплатити його. Поставка товару здійснюється відповідно до видаткових накладних в терміни, узгоджені сторонами, в межах дії Договору окремими партіями товару. Датою поставки товару є дата підписання Покупцем видаткової накладної, що є невід`ємною частиною договору. Розрахунок за товар здійснюється на умовах попередньої оплати. Оплата може бути здійснена повністю одним платежем, або частинами. Оплата проводилась у безготівковій формі через розрахунковий рахунок ПАТ Кредобанк .
На підтвердження виконання умов договорів (поставка товару вторинного поліпропілену), позивачем надано ГУ ДФС у Чернігівській області та суду копії договорів поставки, специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 3711 та 631 (Т.2, а.с. 167-250, Т.3 а.с. 1-83).
Апелянт вказує, що позивачем не надано документи складського обліку, акти на внутрішнє переміщення запасів (акти списання у виробництво тощо), документи які б підтверджували використання придбаних запасів в господарській діяльності та інші.
Разом з цим, матеріали справи свідчать, що позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних, товарно - транспортних накладних. Грузоперевезення здійснювались автомобілями: марки ГАЗ - 33076 д/н НОМЕР_11 -3.52 тон; марки Опель Віваро - д/н НОМЕР_2 -1.0 тон; марки Газель - д/н НОМЕР_3 на 1,49 тон.
Також, ТОВ Промсервіс мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 (рнкопп НОМЕР_4 ) на суму 1 856 066,80 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 1110541,5 грн, за 2018 рік у сумі 649425,3 грн, за 1 квартал 2019 року в сумі 96100 грн.
Матеріали справи свдчать, що між ТОВ Промсервіс (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) укладено договір поставки товару №01/08/2017 від 01.08.2017 р., згідно умов якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар. Транспортні та інші витрати, пов`язані з поставкою, несе Постачальник. Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних тощо.
На підтвердження виконання вказаного господарського договору, позивачем надано: - копії договору поставки; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних: оборотно - сальдових відомостей по рахунку 3711 та 631. (Т. 1 а.с. 170 - 238).
На думку відповідача, Товариством не надано документи, які б підтверджували походження товару (сертифікати якості тощо), документи складського обліку, акти на внутрішнє переміщення товарів, документи які б підтверджували використання придбаних товарів в господарській діяльності та інші.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 серед іншого оформлено документи на постачання заготовок для виготовлення піддонів, піддонів, обрізок дошки відповідно до видаткових накладних, перелік яких наведено на сторінках 14-15 акту перевірки (Т. 1а.с. 42-43).
Відповідач зазначає, що враховуючи об`єм кузова транспортних засобів, зазначених в ТТН, не підтверджується транспортування по наступних ТТН, перелік яких наведено на сторінці 19 Акту перевірки ( Т. 1, а.с. 47).
Також, згідно наданих на перевірку документів, а саме: видаткових накладних, договору поставки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовує печатку, проте, в наданих на перевірку ТТН відсутня печатка ФОП ОСОБА_2 в графі Здав (відповідальна особа вантажовідправника). В наданих для перевірки ТТН не зазначена повна адреса місць: завантаження та розвантаження товару (зазначено лише назва міста (селища) тощо.
У зв`язку з цим, апелянт вважає, що неможливо підтвердити реальність поставки товарів від ФОП ОСОБА_2 до ТОВ Промсервіс , в результаті чого завищено витрати всього в сумі 758 100 грн.
Також, колегією суддів встановлено, що ТОВ Промсервіс мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_5 ) на суму 837990,80 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 36229 грн, за 2017 рік в сумі 801761,80 грн.
Між ТОВ Промсервіс (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір поставки товару № 06/10/2016 від 06.10.2016 р., згідно умов якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар. Транспортні та інші витрати, пов`язані з поставкою, несе Постачальник. Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних тощо.
Так, на підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано копії: договору поставки; накладних, товарно-транспортних накладних; платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 3711 та 631. (Т. 2 а.с. 64-166).
Згідно Акту перевірки податковим органом зазначено, що позивачем не надано документи, які б підтверджували походження товару (сертифікати якості тощо), документи складського обліку, акти на внутрішнє переміщення товарів, документи які б підтверджували використання придбаних товарів в господарській діяльності та інші.
В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 , серед іншого, оформлено документи на постачання заготовок для виготовлення піддонів, піддонів, обрізок дошки відповідно до видаткових накладних перелік яких наведено на сторінки 21-23 акту перевірки ( Т. а.с. 49-51).
Транспортування вищенаведених товарів документально оформлено, відповідно до наступних ТТН, перелік яких наведено на сторінки 26-27 акту перевірки (Т. 1а.с.54-55).
На думку податкового органу, враховуючи об`єм кузова транспортних засобів, зазначених в ТТН, не підтверджується транспортування по наступних ТТН, перелік яких наведено на сторінки 28-29 акту перевірки (Т. 1, а.с. 56-57).
Відповідач дійшов висновку про те, що, оскільки, вищенаведені транспортні засоби не могли перевезти товари в зазначеному обсязі, то неможливо підтвердити факт поставки товарів від ФОП ОСОБА_3 .
Також, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовує печатку, проте, в наданих на перевірку ТТН відсутня печатка ФОП ОСОБА_3 в графі Здав (відповідальна особа вантажовідправника). В наданих для перевірки ТТН не зазначена повна адреса місць: завантаження та розвантаження товару(зазначено лише назва міста (селища) тощо.
Отже, податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що неможливо підтвердити реальність поставки товарів від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ Промсервіс , в результаті чого завищено витрати всього в сумі 838000 грн.
Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу необгрунтованими, з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Промсервіс здійснювало транспортування придбаних у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 товарів власним транспортними засобами: марки ГАЗ-33076 д/н НОМЕР_11 має об`єм кузова 14 м.куб = (4м*2 м*1,75м), марки ГАЗ -33023 (газель) д/н НОМЕР_7 - має об`єм кузова 10,8 м.куб = (Зм*2м*1,8м) марки Опель Віваро д/н НОМЕР_2 , які перебувають в оренді позивача на підставі договорів:
- укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Промсервіс на оренду автомобіля ГАЗ -33023 (газель) д/н НОМЕР_7 , належного орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8 ,строком дії договору 5 років, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко С.М. від 30.11.2017 за реєстровим номером 1969( а.с. 188 т.4);
- укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Промсервіс на оренду Опель Віваро д/н НОМЕР_2 , належного орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_10 , строком дії договору 5 років, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М. від 16.11.2014 за реєстровим номером 1319 ( Т. 4, а.с.185-191).
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також, Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджених постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207. товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, питання щодо наявності ТТН, а також, правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.
В силу п. 2 Переліку № 207, якщо перевезення здійснюється для власних потреб власним транспортом - ТТН не потрібна.
Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено, що перевезення товару (поліпропілену вторинного, піддонів, заготівки для виготовлення піддонів) здійснювалось транспортом, який знаходиться в оренді позивача, тому оформлення ТТН не є обов`язковим.
Матеріали справи містять копії свідоцтва про реєстрації транспортних засобів та договори оренди (Т. 4 а.с. 185-190).
Рух коштів за придбані товари та первинні документи на їх підтвердження надані позивачем під час перевірки податковому органу, разом з цим, зауважень в акті перевірки не зазначено.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Будь - яких доказів на підтвердження зворотного, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Також, щодо доводів податкового органу про надання позивачем частини первинної документації з ТТН з порушеннями в їх оформленні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 29 березня 2018 року по справі №825/1391/17, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.
При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій .
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність певних реквізитів у товарно-транспортних накладних за спірними господарськими операціями, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки. Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару.
Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 квітня 2019 року по справі №804/5465/16, вказано, що: витрати та податковий кредит сформовані по факту придбання товару, а не транспортних послуг, відтак докази транспортування є додатковими (допоміжними, факультативними) до підтвердження обставин реальності, але не є документами на підставі яких формуються витрати та податковий кредит, якщо тільки вартість транспортування (перевезення) за умовами договорів не входить до вартості товару або послуги транспортування є господарською операцією за наслідками якої формуються власне витрати та податковий кредит.
Відтак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу, як товарно-транспортна накладна або недоліки у формуванні товарно-транспортної накладної, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару .
Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах недостовірні та (або) суперечливі.
Враховуючи той факт, що у Товариства наявні всі первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та які підтверджують факт поставки товарів на користь Товариства, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність поставки товарів з огляду на відсутність певних реквізитів у ТТН, є необгрунтованими.
Також, матеріали справи свідчать, що поліпропілен вторинний, придбаний у ФОП ОСОБА_1 використовувався позивачем у власному виробництві; піддони, придбані у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 продавались організаціям на території України, а заготівка для виготовлення піддонів експортовані за зовнішньоекономічною діяльністю.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи факт поставки товарів позивачу від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , зауважень до документів, що свідчать про подальший продаж даних товарів іншим суб`єктам господарювання, не зазначає.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року по справі №816/1118/17 зроблено наступні висновки: Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Таким чином, порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг), які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами .
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не спростовано наявність у позивача належно оформлених первинних документів, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не міститься.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
У зв`язку із зазначеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.08.2019 р. № 00000002371400 та наявність правових підстав для його скасування.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ''Промсервіс'' та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".
Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Мельничук В.П.
Федотов І.В.
Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2020 року.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2020 |
Оприлюднено | 29.01.2020 |
Номер документу | 87202090 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Вівдиченко Тетяна Романівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні