Постанова
від 22.01.2020 по справі 826/14929/18
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14929/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Громадської організації Шулявський шлях на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 06.11.2019 року) у справі за адміністративним позовом Громадської організації Шулявський шлях до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Комунальне підприємство Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва про визнання протиправним та нечинним розпорядження,-

В С Т А Н О В И Л А :

Громадська організація Шулявський шлях звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним розпорядження №1148 від 05.07.2018 року Про затвердження проекту Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва ;

- скасувати містобудівні умови і обмеження, затверджені наказом Департаменту №652 від 24.10.2017 року стосовно об`єкта Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року провадження у справі закрито на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, якою передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ Департаменту №652 від 24.10.2017 року є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, тому, оскільки позивач не є учасником публічно-правових відносин, що склались між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва , таким чином в даному випадку між позивачем і відповідачами виник спір про цивільне право (порушується право киян на сприятливе життєве середовище, безпеку руху, екологічну безпеку і подальше оспорювання рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого порушується, на думку позивача, таке право, не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що судом не було обґрунтовано свого висновку, що позивач не є учасником публічно-правових відносин.

Відповідачем подано відзивів на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в частині закриття провадження щодо скасування містобудівних умов та обмежень. В іншій частині зазначає, що підстав для застосування приписів п.8 ч.1 ст.238 КАС України не було, розпорядження є законним та скасуванню не підлягало.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в рамках розгляду даної справи оскаржується розпорядження №1148 від 05.07.2018 року Про затвердження проекту Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва та містобудівні умови і обмеження, затверджені наказом Департаменту №652 від 24.10.2017 року стосовно об`єкта Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва .

Позивач зазначає, що розпорядженням №1148 від 05.07.2018 року порушуються права, свободи та законні інтереси членів громадської організації Шулявський шлях та громади міста, оскільки позивач має безпосереднє відношення до наслідків застосування даного нормативно-правового акту: затвердження проекту реконструкції неповноважною посадовою особою призведе до юридичної невизначеності об`єкта будівництва

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки розпорядження №1148 від 05.07.2018 року самостійно було визнано нечинним Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання даного розпорядження суб`єкта владних повноважень протиправним після визнання його нечинним, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Щодо вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідно до п.3 Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.10.2019 року № 1775 Про перезатвердження проекту Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах міста Києва , (Коригування) , визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 липня 2018 року № 1148 Про затвердження проекту Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва .

Разом із тим, прийняття розпорядження від 07.10.2019 року № 1775 жодним чином не можна вважати як виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень, оскільки дана обставина не була підставою для прийняття вказаного розпорядження, відновлення прав та інтересів позивача не відбулося.

Дана обставина також підтверджується представником відповідача, який, зокрема, наголосив, що прийняття розпорядження від 07.10.2019 року № 1775 було необхідним з огляду на зміну суми витрат на реконструкцію, а не з метою виправлення суб`єктом владних повноважень порушень, тому в цій частині висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України є передчасним.

Щодо висновку суду першої інстанції, що спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, колегія судів на даному етапі судового розгляду не вбачає приватноправових інтересів позивача, судом першої інстанції не встановлено можливого порушення майнових прав інших осіб. Натомість, аналізуючи пояснення позивача викладених у позовній заяві, підставою для звернення до суду слугувала саме питання законності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення охоронюваного інтересу, а не виникнення чи припинення майнових прав.

Колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції не досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, не з`ясовано всі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Суд також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні.

Крім того, колегія суддів вважає передчасним висновок суду щодо відсутності порушеного права або інтересу позивача у спірних правовідносинах, оскільки видача містобудівних умов та обмежень стосовно об`єкта Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право позивача, як представника мешканців громади міста Києва.

Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України).

Громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частина перша статті 1 Закону України Про громадські об`єднання ).

Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частини друга та третя статті 1 вказаного Закону).

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу (частина п`ята статті 1 Закону України Про громадські об`єднання ).

Відповідно до пунктів 3 і 7 Рекомендації CM/Rec(2007)14 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо створення та діяльності неурядових організацій від 10 жовтня 2007 року (далі - Рекомендація) неурядові організації можуть бути як неформальними об`єднаннями або організаціями, так і об`єднаннями або організаціями, що мають статус юридичної особи. Неурядові організації, які мають статус юридичних осіб, повинні мати ту ж правоздатність, якою зазвичай користуються інші юридичні особи, і на них повинні поширюватися ті ж зобов`язання та санкції, що накладаються адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством, які, зазвичай, застосовуються до таких юридичних осіб.

З огляду на вказане, правоздатність неурядових організацій, які не мають статусу юридичної особи, може мати визначені національним законодавством особливості, обмеження порівняно з неурядовими організаціями, які мають статус юридичної особи.

Неурядові організації повинні мати можливість вільно здійснювати свої цілі за умови, що і цілі, і засоби їх досягнення, відповідають вимогам демократичного суспільства (пункт 11 Рекомендації).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України). Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Колегія суддів наголошує, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням, діями чи бездіяльністю, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Дані обставини повинні встановлюватися під час розгляду справи по суті.

Отже, виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір щодо перевірки дотримання суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при вчиненні ним дій та/або прийняття рішення має розглядатися саме за правилами адміністративного судочинства.

Висновки суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням не порушуються права позивача, а тому наявні правові підстави для закриття провадження у справі, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242 , 243 , 251 , 308 , 310 , 315 , 317 , 321 , 322 , 325 , 328 , 329 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Громадської організації Шулявський шлях задовольнити .

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року - скасувати .

Справу за адміністративним позовом Громадської організації Шулявський шлях до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Комунальне підприємство Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва про визнання протиправним та нечинним розпорядження направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Дата ухвалення рішення22.01.2020
Оприлюднено30.01.2020

Судовий реєстр по справі —826/14929/18

Рішення від 14.04.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

Ухвала від 23.11.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

Ухвала від 23.11.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

Ухвала від 10.02.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

Постанова від 22.01.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Постанова від 22.01.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 16.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 16.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 05.11.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

Ухвала від 15.08.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні