Постанова

від 22.01.2020 по справі 824/553/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/553/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

22 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,

за участю: секретаря судового засідання:Шпикуляка Ю.В.

представника позивача: Сікачова С.Ю.

представника відповідача: Чумак Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

-податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0007891304, яким визначено до сплати штраф за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1339,80 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0007501304, яким визначено до сплати за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів штраф у розмірі 510 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0007431304, яким донараховано єдиний податок з фізичних осіб і штрафні санкції в розмірі 29767,75 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0007451304, яким визначено до сплати штраф за порушення строків подачі податкової звітності в розмірі 170 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0007601304, яким збільшено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1245861,32 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0007611304, яким визначено до сплати штраф за порушення строків подання податкових декларацій в розмірі 170 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0008011304, яким визначено до сплати військовий збір у розмірі 93617,14 грн.;

-рішення від 04.09.2017 №0007661304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено до сплати штраф за несвоєчасне подання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9494,10 грн.;

-рішення від 04.09.2017 №0007821304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким визначено до сплати штраф у розмірі 170 грн.;

-вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2017 р. №Ф-0007651304, якою визначено до сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 94941,00 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007601304 від 04.09.2019 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов`язання у розмірі 835534 (вісімсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 01 коп. та штрафу 208883 (двісті вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 50 коп.

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008011304 від 04.09.2019 року в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 61464 (шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 12 коп. та штрафу 15366 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят шість) грн. 03 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги щодо податкового повідомлення-рішення № 0007601304 зазначено, що товар, який був реалізований позивачем та отриманий від ТОВ "САФАРІ-ГРУП", ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" згідно актів приймання-передачі товару та накладних не ідентифіковано, а набутття у власність товару дійсне джерело походження якого невідоме, одержаного в результаті проведення необлікованих операцій, по суті засвідчує їх безоплатне одержання і, як наслідок є доходом.

Стосовно податкового-повідомлення рішення, скаржник вказав, що перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а відтак останньому правомірно нараховано податкове зобов`язання з військового збору.

Також від відповідача надійшло клопотання про заміну на підставі ст.52 КАС України відповідача у справі із тих підстав, що ГУ ДПС у Чернівецькій області є правонаступником ГУ ДФС у Чернівецькій області, яке задоволено.

02.01.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 20.10.2014 року за №241214133420 та станом на 14.08.2017 року перебував на обліку в Чернівецькій ОДПІ ГУ ДФС.

Видами діяльності позивача є лісопильне та стругальне виробництво (основний) (код КВЕД 16.10), діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код КВЕД 46.13), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

У період з 25.07.2017 по 07.08.2017 посадовими особами податкового органу на підставі наказу ГУ ДФС №756 від 14.07.2017, направлень на проведення перевірки від 25.07.2017 за №№1355,1356,1357 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, проведена планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 20.10.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 20.10.2014 по 31.12.2016, за наслідками якої складено акт №110/24-13-13-04/3180918571 від 19.08.2017.

Згідно вказаного Акту під час проведення перевірки з боку позивача виявлено ряд порушень, в тому числі:

-п.177.2 ст.177 ПК України, а саме: встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 996 689, 06 грн.;

-пп.1.2,1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме-не нараховано та не утримано військовий збір з оподаткованого (чистого доходу) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року на загальну суму 74893,71 грн.

У зв`язку із виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, в тому числі:

-податкове повідомлення-рішення №0007601304, яким збільшено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1245861,32 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0008011304, яким визначено до сплати військовий збір у розмірі 93617,14 грн.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у цій справі не доведено суду правомірність податкового повідомлення-рішення №0008011304 та податкового повідомлення-рішення №0007601304 в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов`язання у розмірі 835534.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі ПК України).

Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0007601304 в частині, скасованій судом першої інстанції, колегія суддів зазначає слідуюче.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність-діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2. ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 ПК України).

П.177.4. ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

-витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

-витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

-обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

-суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За правилами п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

-витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

-витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

-витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

-документально не підтверджені витрати.

Так, підставою для збільшення податкового зобов`язання на суму 835534 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0007601304 стало невключення посадовими особами ГУ ДФС до витрат, понесені ФОП ОСОБА_1 витрати на придбання лісоматеріалу у ТОВ "САФАРІ-ГРУП"та ФОП ОСОБА_2 , а також на суборенду приміщення у ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" для зберігання лісоматеріалу.

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів виходить із наступного.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 , посадовими особами ГУ ДФС встановлено, що позивачем отримано дохід в розмірі 2494459,57 грн. внаслідок перерахування на його рахунки коштів від S.C. IOANA TRADING SRL (Румунія) за експортований ним товар та за банківські послуги.

Окрім цього, відповідно до акту перевірки 19.08.2017 року, №110/24-13-13-04/3180918571 протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 здійснював зовнішньоекономічну діяльність на підставі експортних контрактів, згідно яких проводив експортні операції щодо реалізації пиломатеріалів обрізних хвойних порід.

При цьому, перевіркою таких документів, як контракти, інвойси, виписки по валютних рахунках за період з 20.10.2014 року по 31.12.2016 року порушень вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій не встановлено, а тому відповідач дійшов висновку, що експортований товар ФОП ОСОБА_1 отримав на території України безоплатно.

У пункті 1.2 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, яке затверджене наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 року, №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини" (чинне на момент виникнення оспорюваних правовідносин), закріплено, що реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі, а відповідно до пункту 2.1 цього ж Положення на аукціони виставляється вся необроблена деревина в обсязі її квартальної заготівлі, окрім дров паливних, деревини, яка використовується для розвитку матеріально-технічної бази (будівництво, ремонт тощо) постійних лісокористувачів відповідно до затверджених кошторисів, деревини, використання якої передбачено колективними договорами, деревини для індивідуального ремонту та будівництва згідно з поданими заявами, деревини для забезпечення потреб соціальної сфери, а також деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів.

Отже, необроблена деревина, якою фактично є експортований ФОП ОСОБА_1 до Румунії товар, в Україні може бути реалізована лише з аукціону, тобто оплатно, а відтак за відсутності встановленого факту дарування або викрадення, лісоматеріали можуть перейти у власність іншої особи виключно оплатно.

Враховуючи відсутність фактів дарування ФОП ОСОБА_1 лісоматеріалів, а також їх викрадення, для експорту лісу до Румунії останній мав понести витрати.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №03/10 від 20.07.2016 року про поставку пиломатеріалу хвойного обрізного, заготовку хвойну на суму 98725,20 грн. При цьому покупець зобов`язувався прийняти товар на умовах Франко-проміжний склад "Продавця".

Господарська операція задокументована накладною №1 від 08.08.2016 року, квитанціями до прибуткового касового ордера №№1-10.

За вищевказаним договором ФОП ОСОБА_2 реалізовано ФОП ОСОБА_1 пиломатеріали обрізні хвойні у кількості 35,259 м. куб. на суму 98725,20 грн. (2800 грн. за 1 м. куб) і саме такі пиломатеріали експортовані до Румунії, згідно контракту №1/1/6 від 10.10.2016 року з S.C. IOANA TRADING SRL за ціною від 121,63 дол. США до 147,78 дол. США, тобто з відповідною націнкою, що свідчить про розумну економічну мету цієї операції.

Щодо документів, які підтверджують походження товару, отриманого ФОП ОСОБА_1 від ФОП ОСОБА_2 , то у даному разі необхідно зазначити, що таким документом відповідно до Закону №2860 є сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, наявність якого є обов`язковою під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 07.09.2007 року, №528 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.09.2007 року, №1111/14378) затверджена Інструкція щодо заповнення форми Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, згідно пункту 1 якої сертифікат заповнюється у двох примірниках, один з яких залишається у справі органу, що видав Сертифікат, а другий примірник та копія, завірена органом, що видав Сертифікат, надається експортеру. Після митного оформлення примірник експортера залишається у справі митниці.

Отже, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 є експортером, який експортував лісоматеріали до Румунії, сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів мав би залишитись на митниці, а не зберігатись у нього.

Разом з тим, як вірно враховано судом першої інстанції, відповідно до інформації розміщеної у відкритому доступі на інтернет-сайті https://www.ukrforest.com/cert, ФОП ОСОБА_1 . експортував до Румунії пиломатеріали лісокористувачами яких були Полтавське ДЛП "Полтаваоблагроліс" (м.Полтава), ДП "Гадяцьке лісове господарство" (м.Гадяч), ДП "Світловодське лісове господарство" (м.Світловодськ), ДП "Тетерівське лісове господарство" (Київська обл., Бородянський р-н, смт.Пісківка), ДП "Пирятинське лісове господарство" (м.Пирятин), ДП "Роменське лісове господарство" (м.Ромни), ДП "Семенівське лісове господарство" (м.Семенівська), ДП "Чигиринське лісове господарство" (м.Чигирин), ДП "Корюківське лісове господарство" (м. Корюківка). Цими суб`єктами господарювання видавались позивачеві сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, перелік яких наведений на зазначеному сайті.

Окрім цього, з матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 купував лісоматеріали не безпосередньо у лісокористувачів, а і в інших суб`єктів господарювання, що не заборонено чинним законодавством України.

Стосовно відсутності документів на перевезення та зберігання товарів, згідно яких можна встановити пункти навантаження та розвантажування товарів (отримання транспортних, експедиційних, навантажувальних /розвантажувальних послуг, послуг охорони, тощо) то як встановлено судом першої інстанції, позивачем не включались до складу витрат, витрати пов`язані з перевезенням, навантаження та розвантажування товарів.

Також, за умовами договору №03/10 від 20.07.2016 року покупець зобов`язувався прийняти товар на умовах Франко-проміжний склад "Продавця", що свідчить про те, що до ціни товару включені всі витрати по його переміщенню від складу продавця до складу покупця.

У подальшому, згідно додаткової угоди до контракту №1/1/6 від 10.10.2016 року між ФОП ОСОБА_1 і S.C. IOANA TRADING SRL, транспортування товару здійснювалось зі складу позивача або місця його завантаження, транспортом S.C. IOANA TRADING SRL, на умовах FCA - Берегомет, відповідно до Правил Інкотермс-2010.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відсутність витрат у позивача на навантажувальні та розвантажування роботи не є підставою для визнання господарської операції щодо постачання позивачу ФОП ОСОБА_2 лісоматеріалу фіктивною.

Стосовно відсутності доказів можливої переробки отриманого ФОП ОСОБА_1 товару від ФОП ОСОБА_2 та відсутності в договорах про поставку товарів та в накладних на отримання товарів від зазначеного контрагенту кодів УКТЗЕД то матеріали справи не містять доказів, що позивач здійснював діяльність по переробці лісу. Сама лише відсутність в договорах про поставку товарів та в накладних на отримання товарів від ФОП ОСОБА_2 кодів УКТЗЕД не може свідчити про нереальність операції, при цьому зазначена операція не носила ознаки зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів, які б свідчили про нереальність господарської операції між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 щодо постачання останньому пиломатеріалу хвойного обрізного, заготовку хвойну на суму 98725,20 грн.

Варто зауважити, що розрахунки між позивачем та ФОП ОСОБА_2 відбувались в готівковій формі та оформлялись квитанціями до прибуткового касового ордера №№1-37, що не суперечить Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року, №637 (чинне на момент виникнення досліджуваних правовідносин).

Водночас, сума готівки, яка зазначена в квитанціях до прибуткового касового ордеру не перевищувала граничної суми розрахунків (10000,00 грн.) визначеної постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 року, №210.

Щодо реальності господарських операцій з ТОВ "САФАРІ-ГРУП", колегія суддів виходить із такого.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "САФАРІ-ГРУП" укладено договір поставки №12/01/16-П від 12.01.2016 року, за змістом якого ТОВ "САФАРІ-ГРУП" зобов`язувалось поставити на адресу позивача пиломатеріали обрізні хвойних порід на загальну суму 982618,56 грн. При цьому базисними умовами поставки товари є DAP, пункт призначення - 07801, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, 361-а (відповідно до INCOTERMS-2010).

Вказана господарська операція задокументована актами приймання-передачі товару за №№1-22, договором про надання поворотної фінансової допомоги №03/16/02-ФД від 04.03.2016 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру №№1-10, протоколом про залік взаємних вимог №1 від 28.12.2016 року.

Позиція відповідача про непідтвердження господарської операції грунтується на тому, що формувати витрати за рахунок операції з ТОВ "САФАРІ-ГРУП" не можливо, оскільки номенклатура, що зазначена в накладних отриманих ФОП ОСОБА_1 від ТОВ "САФАРІ-ГРУП" відмінна від номенклатури товарів, зазначених в митних деклараціях та Інвойсах до них (відмінна назва, не зазначені розміри); відсутні документи, якими підтверджується походження товару отриманого ФОП ОСОБА_1 від ТОВ "САФАРІ-ГРУП" (сертифікати про походження лісоматеріалів); відсутні документи на перевезення та зберігання товарів, згідно яких можна встановити пункти навантаження та розвантажування товарів (отримання транспортних, експедиційних, навантажувальних /розвантажувальних послуг, послуг охорони, тощо); відсутні документи щодо можливої переробки отриманого ФОП ОСОБА_1 товару від ТОВ "САФАРІ-ГРУП"; в договорах укладених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "САФАРІ-ГРУП" про поставку товарів та в накладних на отримання товарів від зазначеного контрагенту не зазначені коди УКТЗЕД; в поданих ТОВ "САФАРІ-ГРУП" деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік задекларовано загальний дохід в сумі 865204,00 грн., що не відповідає сумі реалізованих позивачем товарів; договір поставки від 12.01.2016 року №12/01/16-П укладено з ТОВ "САФАРІ- ГРУП", код ЄДРПОУ 39578602, яке зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Вишгородська, 46/3 та керівником якого є ОСОБА_3 Однак, згідно ЄБД підприємств (організацій, установ) за кодом ЄДРПОУ 39578602 зареєстровано ТОВ"СТАРЛАЙТС", яке перебуває на обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Київ, зареєстровано за юридичною адресою: м Одеса , проспект Шевченка буд. 4 д кв. 29 та керівником якого є ОСОБА_4; ТОВ "САФАРІ- ГРУП" не зверталось до органів стягнення щодо погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 .

Між тим, ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, сутність якої полягала в купівлі лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів з подальшим перепродажем цього товару контрагентам з Румунії, зокрема S.C. IOANA TRADING SRL.

Ці експортні операції надали можливість позивачеві отримати дохід в розмірі 2494459,57 грн. внаслідок перерахування на його рахунки коштів від S.C. IOANA TRADING SRL (Румунія), та порушень вимог валютного законодавства посадовими особами податкового органу при їх здійсненні не встановлено, про що зазначено в самому ж акті перевірки. Однак, відповідач вважає, що експортований товар ФОП ОСОБА_1 отримав на території України безоплатно.

В той же час, як зазначено вище, необроблена деревина, якою фактично є експортований ФОП ОСОБА_1 до Румунії товар, в Україні може бути реалізована лише з аукціону, а тому за відсутності дарування або викрадення, лісоматеріали можуть перейти у власність іншої особи виключно оплатно.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів дарування ФОП ОСОБА_1 лісоматеріалів або їх викрадання, а судом не встановлено, то судом першої інстанції вірно зазначено, що в зв`язку із експортом лісу до Румунії, позивач повинен був понести витрати.

Стосовно відмінностей в номенклатурі товарів, зазначених в митних деклараціях та Інвойсах до них, та в актах приймання-передачі товару позивачем від ТОВ "САФАРІ-ГРУП" (відмінна назва, не зазначені розміри) слід зазначити, що позивачу реалізовано пиломатеріали обрізні хвойні у кількості 545,946 м. куб. на суму 982618,60 грн. і саме такі пиломатеріали експортовані до Румунії, згідно контракту №1/1/6 від 10.10.2016 року з S.C. IOANA TRADING SRL за ціною від 121,63 дол. США до 147,78 дол. США, тобто з відповідною націнкою, що свідчить про розумну економічну мету цієї операції.

Поставка товару здійснювалась в період з 12.01.2016 року по 21.11.2016 року, що підтверджується актами приймання-передачі товару.

Тобто, аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарська операція по постачанню ТОВ "САФАРІ-ГРУП" пиломатеріалів носила логічний характер, і її кінцевою метою для позивача було отримання прибутку від перепродажу зазначеного товару до Румунії.

Відносно документів, які підтверджують походження товару отриманого ФОП ОСОБА_1 від ТОВ "САФАРІ-ГРУП", то у даному випадку слід зазначити, що таким документом відповідно до Закону №2860 є сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, який залишається у справі органу, що видав Сертифікат, а другий примірник та копія, завірена органом, що видав Сертифікат, надається експортеру. Однак, після митного оформлення примірник експортера залишається у справі митниці.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 є експортером, який експортував лісоматеріали до Румунії, то сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів підлягає залишенню на митниці, а не зберігатись у останнього.

Окрім того, відповідно до договору поставки №12/01/16-П від 12.01.2016 року базисними умовами поставки товари є DAP, пункт призначення - 07801, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, 361-а (відповідно до INCOTERMS-2010).

При цьому під DAP (Delivered at Place (Постачання в місці призначення)) розуміється одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Таким чином, з викладеного слідує, що доставка товару, а з нею і витрати по доставці були покладені на ТОВ "САФАРІ-ГРУП".

Щодо відсутності доказів можливої переробки отриманого ФОП ОСОБА_1 товару від ТОВ "САФАРІ-ГРУП", відсутності в договорах про поставку товарів та в накладних на отримання товарів від зазначеного контрагенту кодів УКТЗЕД, то згідно матеріалів справи, позивач діяльності що стосується переробки лісу, не здійснював.

А відсутність в договорах про поставку товарів та в накладних на отримання товарів від ТОВ "САФАРІ-ГРУП" кодів УКТЗЕД, не може свідчити про нереальність операції, зважаючи на те, що зазначена операція не носила ознаки зовнішньоекономічної діяльності.

Стосовно того, що договір поставки від 12.01.2016 року №12/01/16-П укладено з ТОВ "САФАРІ- ГРУП", код ЄДРПОУ 39578602, яке зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Вишгородська, 46/3 та керівником якого є ОСОБА_3, однак, згідно ЄБД підприємств (організацій, установ) за кодом ЄДРПОУ 39578602 зареєстровано ТОВ "СТАРЛАЙТС", яке перебуває на обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Київ, зареєстровано за юридичною адресою: м Одеса , проспект Шевченка буд. 4 д кв., 29 та керівником якого є ОСОБА_4, колегія суддів зазначає, що код ЄДРПОУ є унікальним ідентифікаційним номером юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

За змістом Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року, №118 ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом.

В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що в ЄДРПОУ не можуть існувати різні суб`єкти господарювання, яким присвоєний однаковий код. Таке можливе виключно у разі перетворення юридичної особи та створення відокремленого підрозділу юридичної особи у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої.

ТОВ "САФАРІ- ГРУП" та ТОВ "СТАРЛАЙТС" мають однаковий код ЄДРПОУ, що свідчить про їх спільність.

На момент укладання договору з ФОП ОСОБА_1 за кодом ЄДРПОУ 39578602 значилось ТОВ "САФАРІ- ГРУП", а на момент перевірки - ТОВ "СТАРЛАЙТС". При цьому варто зазначити, що посадовими особами ГУ ДФС під час податкової перевірки аналізувалась діяльність ТОВ "САФАРІ- ГРУП", як платника податку, який декларував свої зобов`язання з податку на прибуток.

Та обставина, що ТОВ "САФАРІ- ГРУП" не зверталось до органів стягнення з приводу погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 , то відповідно до матеріалів справи останній не мав перед ТОВ "САФАРІ- ГРУП" заборгованості за поставлений товар.

Варто звернути увагу, що за вимогами пункту 2.1 договору поставки №12/01/16-П від 12.01.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "САФАРІ- ГРУП" товар відпускається покупцю з відстрочкою платежу та за цінами, зазначеними в акті приймання-передачі, а пункту 2.3 цього ж договору постачальник та покупець мають право проводити залік взаємних вимог при наявності.

Отже, фактичний розрахунок за товар міг відбутись після поставки товару та можливої його реалізації.

Як вбачається з наявних у справі актів приймання-передачі товару, ТОВ САФАРІ- ГРУП постачало позивачеві пиломатеріали обрізні хвойних порід починаючи з 12.01.2016 року (перша поставка) по 21.11.2016 року (остання поставка). За цей період час будь-яких розрахунків ФОП ОСОБА_1 не здійснював.

У справі наявні квитанції до прибуткового касового ордера, згідно змісту яких позивачем внесені готівкові кошти в касу ТОВ САФАРІ- ГРУП на загальну суму 983000,00 грн., при цьому перший внесок здійснений 07.12.2016 року, а останній 16.12.2016 року.

Відповідно до матеріалів справи у 2016 році ФОП ОСОБА_1 від S.C. IOANA TRADING SRL отримано кошти у сумі 2479351,50 грн. Зазначені кошти на рахунок позивача перераховувались з листопада 2016 року.

Таким чином, вказане свідчить, що у позивача були в наявності кошти для оплати товару ТОВ САФАРІ- ГРУП згідно договору поставки №12/01/16-П від 12.01.2016 року.

Окрім цього, посадовими особами ГУ ДФС під час перевірки не проводився аналіз щодо наявності у позивача готівкових коштів, за рахунок яких можливо було внести в касу ТОВ "САФАРІ- ГРУП" кошти в сумі 983000,00 грн.

Крім того, згідно укладеного 04.03.2016 року між ТОВ "САФАРІ-ГРУП" та ФОП ОСОБА_1 договору №03/16/02-ФД від 04.03.2016 року про надання поворотної фінансової допомоги, позивач надавав поворотну фінансову допомогу в розмірі 983000,00 грн. на протязі 2016 року до 27.12.2016 року.

За змістом п.3.1 зазначеного договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 27.12.2016 року, а пункту 3.2- повернення грошових коштів проводилось шляхом видачі готівкових коштів або заліком взаємних вимог при наявності.

Саме на виконання цього договору позивачем внесені готівкові кошти в касу ТОВ "САФАРІ- ГРУП" на загальну суму 983000,00 грн.

При цьому варто зазначити, що розрахунки між позивачем та ТОВ "САФАРІ-ГРУП" відбувались в готівковій формі та оформлялись квитанціями до прибуткового касового ордера №№1-10, що не суперечить Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року, №637 (чинне на момент виникнення досліджуваних правовідносин).

Сума готівки, яка зазначена в квитанціях до прибуткового касового ордеру не перевищувала граничної суми розрахунків (150000,00 грн.), визначеної постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 року, №210.

Що стосується того, що в поданих ТОВ "САФАРІ-ГРУП" деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік задекларовано загальний дохід в сумі 865204,00 грн., що не відповідає сумі реалізованих позивачеві товарів, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, особа не може нести відповідальність за порушення, які вона не вчиняла, в тому числі щодо не декларування її контрагентом податковим зобов`язань, сформованих внаслідок господарських з нею операцій.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке використовується у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Отже, не декларування ТОВ "САФАРІ-ГРУП" у повному обсязі доходу отриманого внаслідок реалізації позивачу товару, не може свідчити про нереальність такої операції, а лише- про заниження таким суб`єктом господарювання податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Зазначене підтверджує, що придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "САФАРІ-ГРУП" товар пов`язаний з провадженням його господарської діяльності, документально підтверджений та відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України безпосередньої пов`язаний з отриманням доходів, а тому його можливо віднести до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподаткованого доходу, який є об`єктом оподаткування.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам позивача з ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД", колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що 06.01.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" укладено договір суборенди №0601/02, згідно якого позивач прийняв в строкове платне користування на підставі договору суборенди нежилі приміщення за адресом Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Центральна, 361-а, загальною площею 1000 кв.м., в стані придатному для експлуатації з метою розташування складу.

Загальний розмір орендної плати становив 80000,00 грн. щомісячно, строк дії договору з 06.01.2016 року по 27.12.2016 року.

Однак цим договором на ФОП ОСОБА_1 не передбачено обов`язку щодо сплати комунальних платежів, а покладено обов`язок сповіщення ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" при виявлені ознак аварійного стану сантехнічного, електротехнічного та іншого обладнання.

На підтвердження зазначеного позивачем надано акти надання послуг №№СФ0000000003-СФ00000000014, договір про надання поворотної фінансової допомоги №03/16/01-ФД від 02.03.2016 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №№1-10, протоколом №1 про залік взаємних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору, ОСОБА_1 внесено до каси ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" 960000,00 грн., в тому числі 5,6,7,8,9,12,13,14,15 грудня 2016 року по 100000,00 грн., а 16.12.2016 року - 60000,00 грн.

Згідно тверджень позивача орендований останнім склад використовувався для зберігання лісоматеріалу, а смт. Бородянка обрана місцем зберігання лісоматеріалу тому, що його походження було від лісокористувачів, розташованих в північних та центральних областях України, зокрема Полтавське ДЛП "Полтаваоблагроліс" (м.Полтава), ДП "Гадяцьке лісове господарство" (м.Гадяч), ДП "Світловодське лісове господарство" (м.Світловодськ), ДП "Тетерівське лісове господарство" (Київська обл., Бородянський р-н, смт.Пісківка), ДП "Пирятинське лісове господарство" (м.Пирятин), ДП "Роменське лісове господарство" (м.Ромни), ДП "Семенівське лісове господарство" (м.Семенівська), ДП "Чигиринське лісове господарство" (м.Чигирин), ДП "Корюківське лісове господарство" (м. Корюківка).

Однак, відповідач вважає, що така господарська операція не могла мати місце, оскільки відсутні документи, якими підтверджується дійсне використання ФОП ОСОБА_1 в господарській діяльності приміщення, отриманого від ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" в суборенду (документи з отримання послуг електро-, газо-, теплопостачання, охорони, пожежної безпеки, отримання послуг з прибирання внутрішньої та зовнішньої території); відсутнє використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці працівників, які б обслуговували отримані від ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" у суборенду складські приміщення (складські працівники, вантажники, прибиральники, охоронці); відсутні документи які підтверджують, що в приміщенні, отриманому ФОП ОСОБА_1 від ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" у суборенду зберігався товар (товарно-транспортні накладні в яких зазначаються пункти навантаження та розвантажування товарів, документи про отримання транспортних, експедиційних, навантажу вальних/розвантажу вальних послуг, послуг охорони, тощо); в поданих ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" Деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік задекларовано загальний дохід в сумі 952402,00 грн., що не відповідає сумі реалізованих ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" послуг суборенди приміщень; ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" не зверталось до органів стягнення щодо погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 .

В той же час, перевіркою з`ясовано, що експортований позивачем ліс придбавався не безпосередньо у лісокористувачів, а в посередників, якими були ТОВ "САФАРІ-ГРУП" та ФОП ОСОБА_2 .

Згідно актів приймання-передачі товару, лісоматеріали постачались ФОП ОСОБА_1 починаючи з 12.01.2016 року по 21.11.2016 року, при цьому основний постачальник (ТОВ "САФАРІ-ГРУП" ) був зареєстрований у м. Києві.

Експорт лісоматеріалу позивачем до Румунії згідно контракту №1/1/6 від 10.10.2016 року з S.C. IOANA TRADING SRL здійснювався починаючи з 31.10.2016.

Разом з тим, відповідно до додатку №1 до контракту №1/1/6 від 10.10.2016 року до специфікації пиломатеріалу віднесено вологість не більше 28%.

Отже, лісоматеріали з моменту їх постачання позивачеві до моменту експорту до Румунії, мали зберігатись в приміщенні, оскільки до них була пред`явлена вимога стосовно вологості не більше 28% (в іншому разі (зберігання на вулиці) забезпечити необхідну вологість було б не можливим). А отже ОСОБА_1 потребував складського приміщення для зберігання лісоматеріалу в районі походження лісоматеріалу .

Окрім цього, згідно договору суборенди №0601/02 від 06.01.2016 року ФОП ОСОБА_1 не зобов`язувався сплачувати комунальні платежі за утримання приміщення, а тому документів з отримання послуг електро-, газо-, теплопостачання, охорони, пожежної безпеки, отримання послуг з прибирання внутрішньої та зовнішньої території у нього не мало бути. Він виключно сплачував оренду.

Крім того, законодавством не передбачено обов`язок платника податку працевлаштовувати складських працівників, вантажників, прибиральників, охоронців для можливості включення витрат пов`язаних з придбанням товару при визначенні об`єкту оподаткування, а тому зазначене не може бути підставою для визнання операції нереальною.

Згідно наявних у справі фотоілюстрацій орендоване позивачем приміщення знаходиться на огородженій території і поруч з ним провадять свою діяльність інші суб`єкти господарювання, а тому питання його охорони, обслуговування могли бути вирішенні за рахунок таких суб`єктів господарювання.

Щодо відсутності документів, які підтверджують, що в приміщенні, отриманому ФОП ОСОБА_1 від ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" у суборенду зберігався товар (товарно-транспортні накладні, в яких зазначаються пункти навантаження та розвантажування товарів, документи про отримання транспортних, експедиційних, навантажувальних/розвантажувальних послуг, послуг охорони, тощо), то як зазначалося раніше, транспортування товару, яке б включалось до витрат, позивач не здійснював, доставка товару відбувалась за рахунок його постачальників.

Відносно тієї обставини, що в поданих ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік задекларовано загальний дохід в сумі 952402,00 грн., що не відповідає сумі реалізованих ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" послуг суборенди приміщень, то відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, особа не може нести відповідальність за порушення які вона не вчиняла, в тому числі щодо не декларування її контрагентом податковим зобов`язань, сформованих внаслідок господарських операцій з нею.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недекларування ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" у повному обсязі доходу отриманого внаслідок реалізації позивачеві послуг, не може свідчити про нереальність такої операції, а лише про заниження таким суб`єктом господарювання податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Також, варто зауважити, що відповідно до пункту 4.3 договору суборенди №1601/02 від 06.01.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД", суборенда надавалась з відстрочкою платежу, а згідно з пунктом 4.4 цього ж договору встановлено право проводити залік взаємних вимог при наявності. Тобто, фактичний розрахунок за надані послуги міг відтерміновуватись в часі.

Відповідно до наявних у справі актів наданих послуг, ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" надано позивачу послуги з оренди приміщення, починаючи з січня по грудень 2016 року. Розрахунок за отримані послуги був здійснений в період з 07.12.2016 року по 16.12.2016 року.

Крім того, відповідно до матеріалів справи у 2016 році ФОП ОСОБА_1 від S.C. IOANA TRADING SRL отримано кошти у сумі 2479351,50 грн. та зазначені кошти на рахунок позивача перераховувались з листопада 2016 року.

Таким чином, аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у позивача були в наявності кошти для оплати послуг ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" згідно договору суборенди №1601/02 від 06.01.2016 року.

Разом з тим, відповідачем під час перевірки не проводився аналіз щодо наявності у позивача готівкових коштів, за рахунок яких можливо було в нести в касу ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" кошти в сумі 960000,00 грн.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" відбувались в готівковій формі та оформлялись квитанціями до прибуткового касового ордера №№1-10, сума готівки, яка зазначена в квитанціях до прибуткового касового ордеру не перевищувала граничної суми розрахунків (150000,00 грн.) визначеної постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 року, №210.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що орендоване позивачем у ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" приміщення використовувалось у господарській діяльності останнього, надані позивачу ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" послуги пов`язані з провадженням його господарської діяльності, документально підтверджені, а тому їх можливо віднести до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподаткованого доходу, який є об`єктом оподаткування.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується, що податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 року №№0007601304 в частині здійснення донарахувань по взаємодії ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "САФАРІ-ГРУП", ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "РЕЛ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП ЛТД" є протиправним, оскільки господарські операції позивача з цими контрагентами носили реальний характер, зважаючи на те, що зворотного відповідач суду не довів, а тому за їх рахунок можливо було формувати витрати, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення №0008011304, колегія суддів зазначає.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 і підрозділу 10 ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Статтею 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору складає 1,5 відсотка об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач у 2016 році мав дохід, якій підлягає оподаткуванню, він зобов`язаний сплатити військовий збір.

Відповідач при нарахуванні оскаржуваним рішенням податкового зобов`язання з військового збору керувався тим, що оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 у 2016 році складав 4992914,04 грн., а тому останнім мало бути сплачено військового збору на суму 74893,71 грн. (4992914,04 грн. х 1,5%).

Разом з тим, зважаючи на те, що судом першої інстанції встановлено, що дохід позивача у 2016 році склав 895305,84 грн., то саме із цієї суми має вираховуватись військовий збір, який становить 13429,59 грн.

При цьому, до позивача згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України підлягає застосованню штраф у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов`язання, який складатиме 3357,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

З урахуванням наведених з`ясованих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0008011304 в частині нарахування позивачу військового збору у розмірі 13429,59 грн. та штрафу у розмірі 3357,40 грн. є законним, тоді як в частині нарахування військового збору у розмірі 61464,12 грн. та штрафу 15366,03 грн. підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не виконано обов`язку щодо надання належних та достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу вищевказаних податкових зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 52, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 січня 2020 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.