Ухвала

від 21.01.2020 по справі 761/30519/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30519/19

Провадження № 1-кс/761/21013/2019

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2020 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «МОНМІК» (код ЄДРПОУ 41635837), про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню № 42018000000001438,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

Заявник обґрунтовує клопотання тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.10.2018 року (справа № 757/50139/18-к), серед іншого, було накладено арешт на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (і.к. 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа,8 по ТОВ «МОНМІК» (код 41635837), шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ), на яку скаржник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Заявник зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, а тому просить слідчого суддю його скасувати.

Заявник та слідчий в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання попереджались належним чином, що не перешкоджає розгляду клопотання.

Проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.10.2018 року (справа № 757/50139/18-к), серед іншого, було накладено арешт на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (і.к. 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 по ТОВ «МОНМІК» (код 41635837).

З вищевказаної ухвали вбачається, що арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Доводи заявника, викладені в клопотанні, стосовно того, що арешт на майно накладений необшрунтовано або відпали підстави для існування арешту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, який розслідується в межах даного кримінального провадження, а також факт не доведення необґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надання доказів того, що відпали підстави для накладення зазначеного арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим.

Також слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно вказане в клопотанні, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні вказаного виду заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 376, 532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «МОНМІК» (код ЄДРПОУ 41635837), про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню № 42018000000001438 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1