Постанова

від 27.01.2020 по справі 541/664/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/664/19 Номер провадження 22-ц/814/350/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.,

секретар: Ачкасова О.Н.,

розглянувши в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого сільськогосподарського підприємства Ленінський шлях Миргородського району Полтавської області від 29 січня 2002 року, як колишнім членам даного КСП в рахунок майнових паїв було виділено та передано серед іншого нерухомого майна два блоки гаражів у приміщенні ПСО, по АДРЕСА_1 . Після виділення відповідного майна, позивачі свідоцтво про право власності не отримали.

Рішенням двадцять третьої сесії 7 скликання Шахворостівської сільської ради від 10 грудня 2018 року нерухоме майно було визнано безхазяйним та доручено виконавчому комітету Шахворостівської сільської ради звернутися до державного реєстратора із заявою про взяття на облік цього безхазяйного нерухомого майна та після спливу одного року вразі відсутності власника цього майна, звернутися до суду про передачу даного майна в комунальну власність сільської ради. У зв`язку із відсутністю у позивачів свідоцтв про право власності на спірне майно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були змушені звернутися з позовом саме до сільської ради, адже КСП Ленінський шлях та його правонаступники відсутні.

У позові просили визнати за кожним із них право власності по 1/2 частині на гараж (машино-місце) №4, площею 22,4 кв.м та гараж та (машино-місце) №5, площею 23,2 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено.

Рішення оскаржено ОСОБА_1 , яка вважає ного незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що на даний час відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок виділення майна членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства, а тому підлягають застосуванню норми цивільного законодавства щодо набуття права власності.

Не погоджується з висновком суду щодо звернення з позовом до неналежного відповідача, оскільки реорганізоване СГ Ленінський шлях та СТОВ Світанок на даний час не існують, а членами підприємства Любівщина позивачі не являються.

Окрім того, скаржник зазначає, що судом не було з`ясовано чи проводились взагалі збори співвласників КСП чи вони мали іншу назву - збори колишніх членів КСП.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно протоколу загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Ленінський шлях Миргородського району Полтавської області №1 від 29.01.2002 року, сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було вирішено виділити в рахунок їх майнових паїв два блоки гаражів у приміщенні ПСО, частину адмінбудинку (приміщення для сушіння і обробки пошти), частину дороги на суму 24 364,56 грн. (а.с.7-9).

Згідно Акту прийому-передачі майна від 17 липня 2001 року, СТОВ Світанок було здійснено передачу майна громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як пайщикам реорганізованого КСП Ленінський шлях , до складу якого входять блоки гаражів у приміщенні ПСО (с. Трудолюб) № 4,5; приміщення обробки пошти в адмінбудинку с . Трудолюб; приміщення для сушіння в адмінбудинку с . Трудолюб; частину дороги (а.с.10).

Рішенням двадцять третьої сесії 7 скликання Шахворостівської сільської ради від 10 грудня 2018 року нерухоме майно було визнано безхазяйним та доручено виконавчому комітету Шахворостівської сільської ради звернутися до державного реєстратора із заявою про взяття на облік цього безхазяйного нерухомого майна та після спливу одного року в разі відсутності власника цього майна, звернутися до суду про передачу даного майна в комунальну власність сільської ради. Вказане рішення було опубліковано у газеті Прапор Перемоги № 4 від 25 січня 2019 року (а.с.23-24).

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року Про колективне сільськогосподарське підприємство , Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки , постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки , Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315

У відповідності до п.п. 8,9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку. Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно з пунктом 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників. Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

Окрім того у п.14 Порядку визначено перелік майна що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об`єкти, які знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам-правонаступникам.

Порядком (пункти 15, 16) також передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 було затверджене Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Типове положення).

У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).

Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності .

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем визнається факт членства позивачів у КСП Ленінський шлях , вказана обставина підтверджується іншими матеріалами справи.

Таким чином, в результаті реорганізації КСП Ленінський шлях в позивачів виникло право, зокрема на отримання майнового паю у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд. Реалізувати вказане право, члени реорганізованого КСП, могли лише на підставі рішення зборів співвласників .

Фактичне ж виділення майнового паю зі складу пайового фонду реорганізованого КСП здійснюється підприємством-правонаступником, на баланс якого було передано майно реорганізованого КСП.

Виділення майнових паїв позивачам було здійснено СТОВ Світанок до моменту проведення загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП Ленінський шлях . Також до складу виділеного майна, всупереч п. 14 Порядку, включено частину дороги.

Підставою проведення такого виділення, могло слугувати лише рішення загальних зборів співвласників.

Тому, з огляду на дану обставину, долучена до позову копія протоколів загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Ленінський шлях Миргородського району Полтавської області №1 від 29.01.2002 року вірно не прийнята судом, як належний та допустимий доказ волевиявлення співвласників майна реорганізованого КСП Ленінський шлях .

Таким чином, відповідач у справі, Шахворостівська сільська рада Миргородського району рішення про виділення майнового паю позивачів із складу пайового фонду реорганізованого КСП Ленінський шлях не приймала, фактичне виділення також не здійснювала.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не доведено обставин, на які вони посилався як на підставу своїх вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів розподілу і закріплення за ними частки у приміщенні ПСО (с. Трудолюб) та частину дороги (а.с.10) в натурі, тобто факту набуття права власності на спірне майно у встановленому законом порядку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

При цьому місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що до компетенції зборів колишніх власників КСП не віднесено розпорядження майном, оскільки таким правом наділені лише загальні збори співвласників майнових паїв, а за відсутності відповідного рішення загальних зборів немає підстав для захисту права власності позивачів в порядку, встановленому статтею 392 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року (справа №526/675/17).

Доводи апеляційної скарги зводяться до обгрунтувань позовної заяви, а тому не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення районного суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

В.П. Пікуль