Постанова

від 20.01.2020 по справі 687/1217/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 687/1217/18

Провадження № 22-ц/4820/61/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: представники апелянта Юрковецької сільської ради Рапацький А.М., Журба М.В., позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2019 року (суддя Борсук В.О.) за позовом ОСОБА_1 до Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, третя особа відділ освіти, культури, молоді та спорту Чемеровецької районної державної адміністрації про скасування розпорядження про переміщення, скасування розпоряджень про винесення догани, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, третя особа відділ освіти, культури, молоді та спорту Чемеровецької районної державної адміністрації про скасування розпорядження про переміщення, скасування розпоряджень про винесення догани, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що 03 серпня 2017 року позивачку було призначено на посаду художнього керівника Юрковецького будинку культури (далі - Юрковецького БК). 14 листопада 2017 року її було переведено на посаду директора Юрковецького БК. 11 вересня 2018 року без згоди та погодження з позивачкою, з порушенням норм трудового законодавства, її переведено на посаду художнього керівника Юрковецького БК. 18 вересня 2018 року - ОСОБА_1 звільнено із посади художнього керівника Юрковецького БК. Крім того, розпорядженням Юрковецької сільської ради від 03 вересня 2018 року позивачці, як директору будинку культури оголошено догану. Розпорядженням відповідача від 13 вересня 2018 року №17 ОСОБА_1 за неподання повної інформації про пророблену роботу в літній період, невиконання розпоряджень сільського голови, а саме, не приступила до виконання обов`язків художнього керівника, не передала ключі від приміщень будинку культури матеріально-відповідальній особі, оголошено догану.

Вважає протиправними її переміщення з посади директора на посаду художнього керівника, подальше звільнення з посади художнього керівника, а також вважає незаконними та такими, що порушують її права та суперечать вимога чинного законодавства оголошені догани.

Посилаючись на зазначене, просила суд визнати незаконними та скасувати: Розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. №14 від 11.09.2018 року про переміщення ОСОБА_1 з посади директора Юроковецького будинку культури на посаду художнього керівника; розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. №б/н від 03.09.2018 року про винесення ОСОБА_1 догани; розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. №17 від 13.09.2018 року про оголошення ОСОБА_1 догани; розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. №18 від 18.09.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади художнього керівника Юрковецького будинку культури з підстав п.3 ст.40 КЗпП України; зобов`язати сільського голову Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області поновити ОСОБА_1 на посаді директора Юрковецького будинку культури з 11.09.2018 року; стягнути з Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18.09.2018 року; стягнути з Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. №14 від 11 вересня 2018 року, про переміщення ОСОБА_1 з посади директора Юрковецького будинку культури на посаду художнього керівника Юрковецького будинку культури;

визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. № б/н від 03 вересня 2018 року про винесення ОСОБА_1 догани;

визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. №17 від 13 вересня 2018 року про оголошення ОСОБА_1 догани;

визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області Рапацького А.М. №18 від 18 вересня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади художнього керівника Юрковецького будинку культури, з підстав п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

зобов`язано Юрковецьку сільську раду Чемеровецького району Хмельницької області поновити ОСОБА_1 на посаді директора Юрковецького будинку культури з 11 вересня 2018 року;

стягнуто з Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18.09.2018 року по 17.09.2019 року в сумі 41 968,36 грн., за виключенням податків та зборів і загальнообов`язкових платежів;

стягнуто з Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 4 000 грн.;

стягнуто з Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області на користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач розпорядженням від 11.09.2018 року фактично провів не переміщення, а переведення позивачки без її згоди на іншу роботу, що є порушенням вимог статті 32 КЗпП України. Звільнення позивачки проведено з порушенням чинного законодавства про працю, оскільки накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які передували наказу про звільнення, не містять фактичних та конкретних даних щодо допущених порушень, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустила в роботі позивачка, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення, пояснення перед звільненням у позивача не відбиралися, що свідчить про відсутність систематичних порушень та систематичного невиконання позивачем, як працівником без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. Крім того, звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, в період тимчасової непрацездатності не відповідає вимогам частини 3 статті 40 КЗпП України. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За наявності порушених прав працівника в сфері трудових відносин, суд дійшов висновку, що таке порушення призвело до моральних страждань позивачки, стягнувши з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 4000 грн.

В апеляційній скарзі Юрковецька сільська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що при розгляді справи судом було прийнято до уваги лише ті докази, які були надані позивачем, відповідачу було відмовлено в задоволенні клопотань про витребування інформації для об`єктивного і всебічного розгляду справи. Вказує, що ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника Юрковецького БК за систематичне невиконання обов`язків, їй було винесено дві догани за порушення трудового розпорядку та систематичне невиконання своїх посадових обов`язків. Крім того, доказів на підтвердження розміру моральної шкоди завданої ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням надано не було. Вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи за кордоном, ймовірно була працевлаштованою та отримувала заробітну плату, що в свою чергу впливає на розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Представник третьої особи, відділу освіти, культури, молоді та спорту Чемеровецької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що наказом № 14 від 03 серпня 2017 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду художнього керівника Юрковецького будинку культури на 0,5 посадового окладу, що підтверджується записом №7 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 грудня 2015 року.

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 відповідно до розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради №26, від 14 листопада 2017 року, було переведено на посаду директора Юрковецького будинку культури, що підтверджується записом № 8 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 грудня 2015 року.

Відповідно до розпорядження №13 від 03 вересня 2018 року про винесення догани директору Юрковецього БК Мельник ОСОБА_5 у зв`язку з непокорою сільському голові та невиконання його прямих розпоряджень, недбале та халатне відношення до своїх посадових обов`язків, та настроювання інших працівників проти виконавчого комітету сільської ради та сільського голови, беручи до уваги скаргу приватного підприємця ОСОБА_6 , за зрив ремонтних робіт в будинку керуючись ст.42, ч.3, ч.4 ст.50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні директору Юрковецького БК Мельник А.В. винесено догану з занесенням в особову справу.

11 вересня 2018 року ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради №14, від 11 вересня 2018 року, було переміщено з посади директора Юрковецького БК на посаду художнього керівника Юрковецького будинку культури, що підтверджується записом №9 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 грудня 2015 року та відповідним розпорядження.

13 вересня 2018 року відповідно до розпорядження сільського голови Юрковецької сільської ради №17 оголошено догану директору ОСОБА_7 В. за порушення трудової дисципліни, а саме: неподання повної інформації про пророблену роботу в літній період, невиконання розпоряджень сільського голови - не приступила до виконання обов`язків художнього керівника, не передала ключі від приміщень будинку культури матеріально - відповідальній особі.

Розпорядженням № 18 від 18 вересня 2018 року Про звільнення від займаної посади художнього керівника Юрковецького БК відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, беручи до уваги заходи дисциплінарного стягнення - дві догани, звільнено художнього керівника Юрковецького БК ОСОБА_1 від займаної посади з 18.09.2018 року.

Відповідно до довідки виданої Чемеровецькою селищною радою від 09.10.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом з дитиною ОСОБА_1 , 2005 р.н.

Згідно листка непрацездатності серії АДО № НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 18.09.2018 року по 26.09.2018 року включно, приступити до роботи з 27.09.2018 року.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

За частинами першою, другою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації або в іншу місцевість хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускаються тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законом.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Так, зазначена норма трактує поняття "переміщення" у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті.

Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.

Розпорядженням №13 від 03.09.2018 року ОСОБА_1 переміщено з посади директора будинку культури на посаду художнього керівника цього будинку культури.

Оскільки переміщення позивачки відбулося поза межами відповідної посади, тобто відбулися зміни в істотних умовах трудового договору позивачки, висновок суду першої інстанції щодо того, що позивачку було переведено, а не переміщено є правильним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке переміщення позивачки відбулось з порушенням норм трудового законодавства, зокрема статті 32 КЗпП України, без згоди позивачки, тому є підстави для скасування розпорядженням №13 від 03.09.2018 року про переміщення ОСОБА_1 з посади директора будинку культури на посаду художнього керівника цього будинку культури.

Крім того, згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Як вбачається із матеріалів справи, накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які передували наказу про звільнення, не містять фактичних та конкретних даних щодо допущених порушень, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустила в роботі позивачка, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення, пояснення перед звільненням у позивача не відбиралися, що свідчить про відсутність систематичних порушень та систематичного невиконання позивачем, як працівником без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини статті 40 КЗпП України.

Крім того, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що в день звільнення 18 вересня 2018 року вона перебувала на лікарняному.

Згідно з частиною 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом п`ятим цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Із матеріалів справи вбачається, що з 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДО N 520810, виданим Чемеровецькою районною лікарнею.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, 18 вересня 2018 року, тобто у день звільнення, ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачку було звільнено з посади з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, а тому вона підлягає поновленню на посаді є правильним.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки наданої відповідачем середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню складала 7446 грн., а середньоденна заробітна плата становить 169,23 грн.

Тому суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, дійшов правильного висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає: 248?169,23 грн. = 41968,36 грн., що розраховується виходячи з суми без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у абз. 1, 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно з абз. 1 п. 13 зазначеної постанови Пленуму відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, встановивши, що відповідач своїми діями щодо незаконного переміщення, звільнення позивача з роботи у період тимчасової непрацездатності завдав моральної шкоди позивачці, що полягає у душевних стражданнях зумовлених втратою роботи, заробітку, порушення звичайного життєвого розкладу, вимагання додаткових зусиль для організації свого життя, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов правильного висновку про відшкодування на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 4000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 в період вимушеного прогулу, перебуваючи за кордоном, в республіці Польща, ймовірно була працевлаштована та отримувала заробітну плату, що в свою чергу впливає на обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Частина третя статті 117 КЗпП України, виключена на підставі Закону України N 3248-IV від 20 грудня 2005 року.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року).

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Юрковецької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області залишити без задоволення.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року.

Судді Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк