Постанова

від 28.01.2020 по справі 910/5241/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. м. Київ Справа№ 910/5241/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (повний текст рішення складено 31.07.2019)

у справі № 910/5241/19 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик"

про стягнення 11 068,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" про стягнення 11 068,16 грн. за договором №20/18 від 02.07.2018, а саме 8 447, 67 грн. основного боргу, 1 756,65 грн. пені, 147, 00 грн. 3% річних, 716, 84 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №20/18 від 02.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/5241/19 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 8 447,67 грн. заборгованості, 1756,65 грн. пені, 147,00 грн. 3% річних, 716, 84 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598, 607, 610, 612, 629 ЦК України, ст. 202 ГК України), неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що вагони відповідача, по яким позивачем надавались послуги відстою, не були у власності відповідача станом на вересень 2018, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2018 у кримінальній справі № 761/30379/18 вагони були визнані речовими доказами та передані в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та всі витрати за послуги відстою вагонів має нести не скаржник, а АРМА за рахунок Державного бюджету України.

На думку апелянта, суд не застосував норми права, за якими у відповідача можуть припинятися зобов`язання, зокрема, ст.ст. 598, 607 ЦК України, ст. 202 ГК України, ст.ст. 100, 123, 170 КПК України.

Відповідач також вказує, що згідно з інформацією, якою він володіє, позивач за своєю мовчазливою згодою без оплати за відстоювання передав вагони у вересні 2018 підприємству ТОВ ВЕЛЕС АДВ , яке АРМА уповноважило далі управляти вилученими у відповідача вагонами, але послуги за відстоювання у вересні 2018 позивач заявив до відповідача, який з 13.08.2019 не є зобов`язаним перед позивачем.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вказує про обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 04.09.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та без подання клопотання про його поновлення з обґрунтуванням причин пропуску.

Від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (надалі - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір № 20/18 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з відстою, на власних залізничних під`їзних коліях, порожнього рухомого складу Замовника (надалі - послуги), а Замовник зобов`язується здійснювати оплату за надані послуги відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п.п. 2.6, 2.10 Договору, початком відстою вагонів визначається фактичний час їх постановки до місця відстою, що підтверджується Актом прийому-передачі вагонів, який складається Виконавцем та підписується уповноваженим працівником Замовника. Закінченням відстою власних вагонів є фактичний час виставлення вагонів на передавальні колії станції примикання Житомир РФ "Південно - Західна залізниця", що підтверджується Актом прийому - передачі вагонів, який складається Виконавцем та підписується уповноваженим працівником Замовника.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 Договору (викладених в редакції Додаткової угоди № 01 від 31.07.2018) Замовник сплачує Виконавцю плату за надані послуги за платіжними реквізитами Виконавця, що вказані у даному Договорі. Плата за відстій одного вагону (вагон довжиною 14 м) за добу складає 25,10 грн. (без ПДВ), при цьому неповна доба приймається за повну. Замовник також сплачує Виконавцю плату за маневрову роботу (користування локомотивів) в розмірі 705,36 грн. (без ПДВ) за півгодини роботи локомотива, при цьому неповні півгодини приймаються за повні. За встановлення та вилучення гальмівних башмаків Виконавця (за одну операцію) з Замовника стягується плата в розмірі 34,50 грн. при цьому одна операція включає встановлення та вилучення одного гальмівного башмака.

Сторони у п. 3.5 Договору погодили, що Замовник здійснює попередню оплату за відстій вагонів у повному розмірі надання Послуги виходячи із кількості вагонів, запланованої до відстою, плату за перевезення вагонів при їх відправленні, у відповідності до п. 2.8. Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 01 від 31.07.2018) цей Договір набуває чинності з 02.07.2018 і діє до 21.12.2018 (включно), але в будь - якому випадку до його повного виконання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що за актом - прийому передачі вагонів № 04 від 12.07.2018 відповідач забрав частину своїх вагонів (№№ 60677648, 61788535, 54898432, 54897764, 60766219, 59072884, 62054267, 56799679), інші ж вагони відповідача №№ 54898556, 56011455, 61183513, 61789012, 60766409, 58918384, 67153031, 66068909, 59959668, 66049362, 67055350, 53115796 перебували у позивача та по ним фактично надавалась послуги відстою до 30.09.2018.

ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" вказує, що згідно платіжних доручень № 1421 від 09.07.2018, № 1507 від 31.07.2018 та № 1574 від 31.08.2018 відповідачем на його користь було сплачено передоплату по Договору на загальну суму 32 7366,86 грн. з ПДВ. Згідно Актів виконаних робіт № 71 від 31.07.2018, № 90 від 31.08.2018 відповідачем було прийнято роботи по Договору за липень та серпень 2018 на загальну суму 30 421,80 грн. з ПДВ. Відтак, залишок сплаченої відповідачем передоплати у розмірі 2 318,06 грн. направлено на передоплату за вересень 2018.

Позивач зазначає, що з урахуванням залишку передоплати за серпень 2018, заборгованість відповідача за вересень 2018 склала 8 447,67 грн., про що позивачем 04.09.2018 було виставлено рахунок № 61, який залишився неоплачений відповідачем.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що факт відстоювання вагонів у вересні 2018 йому невідомий з причин відсутності у нього залізничних накладних на виведення вагонів з відстоювання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження передачі вагонів для надання послуг відстою між позивачем та відповідачем було підписано ряд Актів прийому - передачі вагонів № 01 від 06.07.2018, № 02 від 08.07.2018, №03 від 11.07.2018, № 05 від 13.07.2018.

Позивач зазначає, що з листа відповідача вих. №532/09 від 25.09.2018 йому стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 у кримінальній справі №761/27352/18 вагони передані в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Зазначена ухвала була оскаржена відповідачем до Апеляційного суду м. Києва, який ухвало від 20.09.2018 відмовив у задоволенні апеляційної скарги відповідача, відтак ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 у кримінальній справі №761/27352/18 набула законної сили.

За твердженнями позивача, до 30.09.2018 вагони відповідача знаходились на залізничних коліях позивача, по ним надавалась послуга відстою відповідно до договору, оскільки позивачу не було відомо про зазначені факти арешту по вагонах, договір розірваний не був, відповідач не повертав вагони та будь - які треті особи та/або нові власники вагонів не звертались до позивача з приводу їх передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, надалі вагони, що належали відповідачу, перейшли в управління ТОВ Велес АДВ , про що було повідомлено позивача листом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вих. №2404/6.1-33-18/6 від 02.10.2018.

Відповідно до платіжного доручення №26 від 04.10.2018, починаючи з 04.10.2018 передоплату за послуги відстою вагонів здійснювало ТОВ Велес АДВ .

В подальшому послуги позивачем надавались ТОВ Велес АДВ , про що свідчать платіжне доручення№35 від 28.11.2018, заявка ТОВ Велес АДВ на обслуговування №1/02/18 від 26.11.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок боргу за відстій вагонів ТОВ "Рейлтранслогістик" за вересень 2018, колегією суддів встановлено, що відповідач повинен був сплатити позивачу 10 765, 72 грн. з ПДВ за чинним тарифом 25,10 грн.

З урахуванням залишку передоплати за серпень 2018 в розмірі 2 318, 06 грн. заборгованість позивача за вересень 2018 склала 8 447, 67 грн. (10 765, 73 грн. - 2 318,06 грн.).

Доказів оплати виставленого відповідачу позивачем рахунку № 61 відповідачем не надано.

Твердження відповідача, що факт відстоювання вагонів у вересні 2018 йому невідомий з причин відсутності у нього залізничних накладних на виведення вагонів з відстоювання, правомірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки позивач не являється перевізником вантажів залізничним транспортом.

Посилання відповідача на те, що у вересні 2018 він вже не був власником вагонів, а тому не зобов`язаний був виконувати умови Договору, оскільки вагони були передані як речові докази в управління до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом як необґрунтовані, оскільки перехід вагонів в управління не означає перехід права власності на вказані вагони до інших осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 8 447, 67 грн. заборгованості.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 756, 65 грн. пені, 147,00 грн. 3% річних та 716, 84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4.3 Договору, за несвоєчасну оплату послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши заявлені до стягнення розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.5 договору замовник здійснює попередню оплату за відстій вагонів у повному розмірі надання послуги, виходячи з кількості вагонів, запланованої до відстою, плату за перевезення вагонів при їх відправленні, у відповідності до п. 2.8 даного договору.

Остаточні розрахунки замовник здійснює протягом 3-х робочих днів на підставі рахунку виконавця до виставлення вагонів на станцію Житомир РФ Південно - Західна залізниця .

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок № 61 від 04.09.2018 було відправлено відповідачу 05.09.2018 (а.с. 40, 41).

Оскільки залишок сплаченої відповідачем 2318, 06 грн. передплати було враховано позивачем як передоплату за вересень 2018, враховуючи умови п. 3.5 договору (остаточний розрахунок протягом 3-х робочих днів на підставі рахунку виконавця) оплата повинна була здійснена відповідачем до 11.09.2018, виходячи з наступного.

Рахунок №61 від 04.09.2018 (а.с. 40), відправлено 05.09.2018, 05.09.2018 - середа, 06.09.2018, 07.09.2018 (четвер, п`ятниця) та 10.09.2018 (понеділок) - 3 робочі дні на оплату рахунку згідно п. 3.5 договору, відповідно прострочення з оплати виникає з 11.09.2018.

З огляду на умови договору та обставини справи помилковим є розрахунок позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 31.03.2019, що залишено поза увагою судом першої інстанції.

Здійснивши власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат за період 11.09.2018 по 31.03.2019 (182 дні) на суму боргу 8447, 67 грн. за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЕЛІТ в межах заявлених позивачем періодів, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1516,41 грн. пені, 140,25 грн. 3% річних та 716, 84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно в решті вимог про стягнення пені та 3 % річних слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом.

Подані скаржником до апеляційної скарги нові докази, а саме роздруківки газетних статей, звіт про укладені договори UA-2018-09-11-002576-с, листування відповідача з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на положення п. 6 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 269 ГПК України, оскільки жодних обґрунтувань поважності причин неподання нових доказів до суду першої інстанції скаржником в апеляційній скарзі не наведено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування заперечень щодо заявленого позову, а тому прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/5241/19 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а також, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги витрати за її розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/5241/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №910/5241/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10Г, корпус "С"; код ЄДРПОУ 39778889) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37; код ЄДРПОУ 04737111) 8 447, 67 грн. основного боргу, 140, 25 грн. 3% річних, 1516, 41 грн. пені, 716, 84 інфляційних втрат, 1863, 37 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В решті позову відмовити.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/5241/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова