Рішення

від 29.01.2020 по справі 924/1209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2020 р. Справа № 924/1209/19

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №924/1209/19 за позовом Приватного підприємства «Транс-Авто-Д» до Приватного підприємства «Вільна Україна-Р» про стягнення 83717,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транс-Авто-Д» 14.11.2019 на адресу Господарського суду Хмельницької області направило позовну заяву до Приватного підприємства «Вільна Україна-Р» про стягнення 83717,64 грн., з яких 61150,00 грн. основного боргу, 2620,07 грн. інфляційних втрат, 18340,07 грн. пені, 1607,50 грн. 3% річних.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №24-2-07/17 від 24.07.2017.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.11.2019 справу №924/1209/19 за позовом Приватного підприємства «Транс-Авто-Д» до Приватного підприємства «Вільна Україна-Р» про стягнення 83717,64 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Волинської області (43010, м. Луцьк, Волинської області, пр. Волі,54).

Господарський суд Хмельницької області 06.12.2019 на адресу господарського суду Волинської області направив матеріали справи №924/1209/19.

11.12.2017 матеріали справи №924/1209/19 надійшли до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.12.2019 позовну заяву Приватного підприємства «Транс-Авто-Д» до Приватного підприємства «Вільна Україна-Р» про стягнення 83717,64 грн. залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

19.12.2019 позивач надіслав на адресу суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: оригінал опису вкладення до цінного листа та оригінал поштової квитанції

Ухвалою суду від 24.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду отримав 26.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №3120000827319.

Строк для подання відзиву - до 10.01.2020 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2017 між Приватним підприємством Транс-авто-Д (далі - перевізник, позивач) та Приватним підприємством «Вільна Україна-Р» (далі замовник, відповідач) укладено договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №24-2-07/17 (далі договір, а.с.5-11).

Згідно п.1.1 договору, Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов`язання надати відповідно до умов даного Договору послуги по перевезенню вантажів ( негабаритних) Замовника автомобільним транспортом Перевізника.

Замовник зобов`язується прийняти надані послуги по перевезенню та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим Договором (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п. 4.1-4.4 договору, об`єм перевезень та загальна вартість послуг за Договором визначається у Заявці і сплачується Замовником Перевізнику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, зазначений в даному Договорі. Загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, фактично виконаних Перевізником за цим Договором, по кожній окремій Заявці фіксується Сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Ціна Договору складається з вартості послуг, вказаних в усіх Заявках/Актах приймання-передачі наданих послуг

Розрахунок Замовником Перевізнику здійснюється по факту за надані послуги на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, якщо інше не зазначено в Заявці. Можлива повна або часткова передоплата.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до підпунктів 7.3.1.- 7.3.2 пункту 7.3 договору, за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Перевізнику інші види штрафних (фінансових) санкцій згідно чинного законодавства України.

Всі суперечки та розбіжності, що виникають між Сторонами в ході виконання зобов`язань за Договором або в зв`язку з ним, вирішуються Сторонами шляхом переговорів, з обов`язковим застосування претензійного порядку досудового врегулювання спорів, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України (п.8.1. договору).

У відповідності до п.11.1 договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2017р., а в частий розрахунків - до повного проведення розрахунків.

Згідно п.12.7 договору, сторони домовились, що в відповідності до ст. 259 Цивільного Кодексу України, позовна давність за цим договором складає 3 (три) роки.

28.12.2018 між тими ж сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №24-2-07/17 (а.с.12), в якій сторони домовилися викласти п.10.1. договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №24-2-07/17 в наступній редакції:

10.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2019, а в частий розрахунків - до повного проведення розрахунків. .

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повній мірі та надав Замовнику послуги на загальну суму 81150,00 грн., що підтверджується Актами надання послуг №3492 від 21.10.2018, № 3923 від 03.12.2018, №814 від 06.04.2019 (а.с.13-15).

Жодних претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не було. Акти надання послуг підписані та скріплені печаткою Відповідача без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім наданих Послуг.

Підписання замовником актів надання послуг, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

З метою досудового врегулювання спору та відповідно до п.8.1. договору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 10.09.2019 (а.с. 17).

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати виконаних послуг, а саме здійснив оплату шляхом перерахування коштів па рахунок позивача в сумі 20000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №37 від 25.07.2019 (а.с.29).

10.10.2019 Позивач надіслав Відповідачу Претензію № 2, в котрій просив в строк до 01.11.2019 здійснити розрахунок по заборгованості в повному обсязі, яка отримана відповідачем 22.10.2019 (а.с. 16,18). Проте жодних коштів для погашення боргу на рахунок позивача не надходило.

На день розгляду справи заборгованість становить 61150,00 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 307, ст.314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст.ст. 908, 909 ЦК України, що кореспондується зі ст. 307 ГК України, - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст. 216-218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 2620,07 грн. інфляційних втрат та 1607,50 грн. - 3% річних, а також відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3. договору пеню в розмірі 18340,07 грн. (а.с. 26-28).

Судом встановлено, що позивачем в періоді нарахування пені невірно визначено кількість днів прострочення, що також знайшло своє відображення при перевірці суми нарахування за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» (а.с.86-88).

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, які нараховані по кожному акту надання послуг окремо, погоджується з ними частково.

Вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 2620,07 грн. - інфляційні втрати, 1607,50 грн. - 3% річних та 11016,63 грн. пені, в іншій частині стягнення пені в розмірі 7323,44 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані, а саме по актах надання послуг слід нараховувати:

- №3492 від 21.10.2018 (за період з 22.10.2018 по 21.04.2019) сума пені становить 3769,64 грн.;

- №3923від 03.12.2018 (за період з 04.12.2018 по 03.06.2019) сума пені становить 8368,76 грн.;

- №814 від 06.04.2019 (за період з 07.04.2019 по 05.10.2019) сума пені становить 2279,73 грн.

Нарахування позивачем пені за актом №3492 від 21.10.2018 в сумі 368,14 грн. підлягають до задоволення, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №24-2-07/17 від 24.07.2017 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі в сумі 76394,20 грн., в т.ч.: 61150,00 грн. основний борг, 1607,50 грн. 3% річних, 2620,07 грн. інфляційні втрати та 11016,63 грн. пеня. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1752,96 грн. (76394,20 грн. х 1921,00 грн. / 83717,64 грн.) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Вільна Україна-Р (вулиця Колгоспна, будинок 24, смт.Іваничі, Іваничівський район, Волинська область, 45300, код ЄДРПОУ 36523236) на користь Приватного підприємства «Транс-Авто-Д» (вулиця Запорізька, будинок 7, місто Волочиськ, Хмельницька область, 31200, код ЄДРПОУ 34412482) 76394,20 грн. (сімдесят шість тисяч триста дев`яносто чотири гривні двадцять копійок) заборгованості (в т.ч.: 61150,00 грн. основний борг, 1607,50 грн. 3% річних, 2620,07 грн. інфляційні втрати та 11016,63 грн.) та 1752,96 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят дві гривні дев`яносто шість копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар