Рішення

від 21.01.2020 по справі 905/1969/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2020 Справа № 905/1969/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

секретар судового засідання Доннік Н.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Силенко Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Траст Транспорт Логістік (87541, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Васнєцова, буд. 32А, оф. 22, код ЄДРПОУ 41872626)

про стягнення 539357,27 грн., з яких: 516 102,50 грн. - основний борг, 10816,94 грн. - 3% річних, 12437,83 грн. - інфляційне збільшення

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Фізична особа-підприємець Силенко Олена Анатоліївна звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Траст Транспорт Логістік про стягнення 539 357,27 грн., з яких: 516 102,50 грн. - основний борг, 10 816,94 грн. - 3% річних, 12 437,83 грн. - інфляційне збільшення.

Позов обґрунтований тим, що між 10.12.2018 позивачем та відповідачем підписаний договір поставки №34, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання поставити кондитерське нарізне обладнання позивачу, а останній зобов`язався прийняти та оплатити його. Позивачем, у період з 11.12.2018 по 21.01.2019, була здійснена попередня оплата товару на суму 516102,50 грн. Зобов`язання, щодо поставки обладнання з боку відповідача виконано не було, кошти в розмірі 516102,50 грн. не повертались позивачу. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати. Також позивач, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення з відповідача, за період з 03.02.2019 по 15.10.2019, 3 % річних у сумі 10816,94 грн та інфляційні втрати у сумі 12437,83 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Позивач належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду справи в судове засідання явку свого представника не забезпечив. Подав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить провести судове засідання по суті, без участі представника позивача. Заява долучена судом до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача є: (87541, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Васнєцова, буд. 32А, оф. 22, код ЄДРПОУ 41872626.

Поштова кореспонденція суду направлялась на вищевказану адресу відповідача, але була повернута на адресу суду з відміткою про причину повернення за закінченням терміну зберігання .

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив наступне.

10 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАСТ ТРАНСПОРТ ЛОГІСТІК (постачальник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Силенко Оленою Анатоліївною (покупець, позивач) укладений Договір поставки № 34. відповідно до п.1.1. якого, за заявкою покупця постачальник бере на себе зобов`язання поставити (імпортувати, викупити, перекупити та передати у власність покупцю товар - Кондитерське нарізне обладнання СМ-СР630 Саke Cutting Machine (CHANMAG Bakery Machine) від китайського виробника (продавця) CHANMAG BAKERI MACHINE CO.,LDT. згідно інвойсу №СН031112 від 03.12.2018 - параметри, найменування та кількість вантажу прописано в Додатку № 1 (Специфікації), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, установлених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору становить 608685, 00 грн. з ПДВ. Еквівалент 21 700,00 USD в тому числі витрати на транспортування і розмитнення товару в розмірі 102 382,50 гривень (3650 USD). Курс 28,05 грн/$ станом на 10.12.2018. Валютою Договору є гривня (п. 2.3. Договору).

За пунктом 3.1. договору строк поставки товару Покупцю становить 51 календарних днів, з моменту оплати грошових коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язаний передати Товар згідно специфікації за адресою, вказаною отримувачем вантажу на момент відвантаження.

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних), по якості - відповідно до документів, які засвідчують якість товару (п.3.3. Договору)

У цей же день, разом із підписанням договору поставки, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №17 від 10.12.2018 на суму 608685,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.1.1. п. 5.1. Договору розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем після підписання сторонами цього Договору наступним чином: платіж у розмірі 354 411,75 грн, еквівалент 12 635.00 USD - що є 70% предоплатою на користь китайського постачальника (виробника) CHANMAG BAKERI MACHINE CO.,LDT.згідно інвойсу №СН031112 від 03.12.2018, покупець сплачує впродовж двох банківських днів з дня підписання Договору.

Згідно з пп. 5.1.2. п.5.1. Договору платіж у розмірі 151 890,75 гривень (5415 USD) - що є 30% залишком оплати на користь китайського постачальника (виробника) CHANMAG BAKERI MACHINE CO.,LDT.згідно інвойсу №СН031112 від 03.12.2018, покупець сплачує в момент початку розмитнення товару (Вантажу) на Українській митниці в м. Одеса.

За п. 5.1.3. п.5.1. Договору платіж в розмірі 102382,50 грн (3650 USD)- що є витратами на транспортування - покупець сплачує в момент отримання товару (Вантажу) в м. Київ, за адресою проспект Степана Бандери 28А.

Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України. На підставі виставленого постачальником рахунку - фактури або внесення готівкою через приходно-касовий ордер.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання приписів розділу 5 договору поставки, було здійснено оплату, що підтверджується: квитанцією №0.0.1208237776.1 від 11.12.2018 здійснено оплату на суму 118137,25 грн; квитанцією № 0.0.1209176070.1 від 12.12.2018 здійснено оплату на суму 118137,25 грн; квитанцією №0.0.1210582404.1 від 13.12.2018 здійснено оплату на суму 127937,25 грн; квитанцією №0.0.1243404556.1 від 18.01.2019 здійснено оплату на суму 80000, 00 грн; квитанцією №0.0.1245976669.1 від 21.01.2019 здійснено оплату на суму 71890,75 грн;

28.05.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення грошових коштів за договором поставки у розмірі 516102,75грн, а також 3% річних у сумі 4878,23 грн та інфляційних втрат у сумі 16182,26 грн. Заява надіслана на адресу відповідача вказану в ЄДРФОЮОГФ (87541, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Васнєцова, буд. 32А, оф. 22) 28.05.2019 та була повернута на адресу позивача 15.06.2019, з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання .

А отже, позивач стверджує, що відповідач кошти не повернув, товар на суму попередньої оплати не поставив.

Відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження здійснення поставки товару, також не відсутні докази того, що кошти попередньої передоплати були повернуті позивачу.

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт перерахування позивачем відповідачу коштів на загальну суму 516102,50 грн та відсутність поставки товару .

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

За змістом зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елемент договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. У частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору сторони передбачили конкретний строк виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, а саме 51 календарний день, з моменту оплати грошових коштів на рахунок постачальника (п. 3.1 договору).

Оплата коштів відбувається на користь китайського постачальника у три етапи:

по-перше платіж у сумі 354 411,75 грн, що еквівалентом 12 635.00 USD - тобто 70% від суми договору (п.п. 5.1.1. п. 5.1. договору);

по-друге платіж у сумі 151 890,75 гривень, що є еквівалентом 5415 USD - тобто 30% від залишку за обладнання ( пп. 5.1.2. п.5.1. договору);

по-трете платіж у сумі 102382,50 грн, що є еквівалентом 3650 USD, витрати на транспортування, які покупець сплачує в момент отримання товару ( пп. 5.1.3. п.5.1. договору ) .

Позивач обов`язок, що визначений підпунктами 5.1.1.-5.1.2. п.5.1. Договору, виконав.

У зв`язку із не виконанням відповідачем обов`язку з поставки обладнання, та як наслідок не отриманням товару позивачем, у останнього так і не виникло зобов`язання зі сплати витрат на транспортування, що визначене пп. 5.1.3. п. 5.1. договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов`язки у відповідача.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов`язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов`язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред`явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Також, слід зазначити, що п. 7.4 договору визначена відповідальність постачальника у випадку затримки передачі товару, згідно з п.3.1 договору, в термін більше тридцяти календарних днів, товар вважається не поставленим. Постачальник зобов`язаний впродовж 21 банківських днів повернути перераховані кошти на розрахунковий рахунок позивача, після отримання письмового запиту (заяви) на повернення коштів.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача заяву, з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 516102,75 грн.

Разом з тим, заява про повернення суми попередньої передоплати, що була направлена на юридичну адресу відповідача, була повернута позивачу без вручення, за закінченням терміну зберігання

Водночас, як вказує позивач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань, відповідачем грошові кошти у сумі 516102,50 грн в обумовлені договором строки повернуто не було.

Враховуючи, що доказів повернення грошових коштів у сумі 516102,50 грн відповідачем надано не було, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Силенко Олени Анатоліївни в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зазначеною правовою нормою передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Отже, оскільки позивач з урахуванням ст.ст. 530, 693 ЦК України, надіслав вимогу відповідачеві про повернення попередньої оплати , у останнього виникли зобов`язання щодо виконання грошового зобов`язання.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних за період з 03.02.2019 по 15.10.2019 у сумі 10816,94 грн та інфляційних втрат за період з 03.02.2019 по 15.10.2019 у сумі 12437,83 грн

Враховуючи, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, щодо розповсюдження положень ст. 625 ЦК України на усі види грошових зобов`язань, приймаючи до уваги, що зобов`язання повернути передоплату є грошовим, суд вважає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Водночас суд зазначає, що оскільки обов`язок повернення суми попередньої оплати виникає …впродовж 21 банківського дня…., після отримання письмового запиту (заяву) на повернення коштів. (п. 7.4. договору), враховуючи що відповідна заява була направлена відповідачу та повернута відправнику без вручення, відлік 21 банківського дня починається з дати, що міститься на штемпелі відділення поштового зв`язку, про повернення відправлення, тобто з 15.06.2019, а отже прострочення зобов`язання починається з - 18.07.2019 (з урахуванням вихідних та святкових).

З огляду на зазначене, судом, в межах наведеного позивачем строку, з урахуванням встановленої початкової дати нарахування 3% річних здійснено власний розрахунок: за період з 18.07.2019 по 15.10.2019, база для нарахування - 516102,50 грн., кількість днів прострочення становить - 90 діб; загальна сума 3% складає 3817,74 грн .

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 3817,74 грн .

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Саме такі рекомендації судам щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладені у розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013.

Позивачем у позові наведений розрахунок інфляційних втрат, а саме з 03.02.2019 по 15.10.2019, у розмірі 12437,83 грн: база для нарахування - 516102,50 грн, сукупний індекс інфляції за період - 1,024.

Однак, як вже було зазначено судом вище, а отже періодом з якого слід обраховувати інфляційні втрати є 01.08.2019.

Ураховуючи викладене, та те що датою прострочення є 18.07.2019, позивач мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат лише з серпня 2019 року; натомість, позивачем відповідний розрахунок здійснено починаючи з 03.02.2019.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат, підлягаючих до стягнення становить 2053,57 грн : за період з 01.08.2019 по 30.09.2019 ( з урахуванням дефляції, що мала місце в серпні 2019 року).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 2053,57 грн .

Розподіл судових витрат.

За звернення з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 8090,36 грн., який відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28800,00 грн.. з яких: 18000,00 грн - вартість складання та подання позовної заяви; 10800,00 грн - участь у судових засіданнях, орієнтовна їх кількість -3, вартість одного засідання 3600грн, (3х3600).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом частин 1,2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

На підтвердження повноважень та понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір про надання професійної правової допомоги №19-00038-1 від 07.05.2019;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5682/10;

- калькуляція №85 від 17.10.2019 за вартістю витраченого на надання послуг часу. За період з 07.05.2019 до 17.10.2019, за договором №19-00038-1 від 07.05.2019, на суму 18000,00 грн ;

- рахунок на оплату №81 від 07.05.2019, за надання юридичних послуг, по договору №19-00038-1 від 07.05.2019 на суму 15000, 00 грн без ПДВ, 18000,00 грн з ПДВ.

- виписка АТ Піреус Банк МКБ по особовому рахунку за 11.05.2019, сформована 05.07.2019, за якою ФОП Силенко перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання Київська правозахисна група за договором №19-00038-1 від 07.05.2019 18000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 18000,00 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Силенко Олени Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Траст Транспорт Логістік про стягнення 539357,27 грн задовольнити частково в розмірі 521973,81 грн; 1) основний борг у сумі 516102,50 грн - задовольнити; 2) 3% річних у розмірі 10816,94 грн - задовольнити частково у сумі 3817,74 грн ; 3) інфляційні втрати в розмірі 12437,83 грн - задовольнити частково у сумі 2053,57 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Траст Транспорт Логістік на користь Фізичної особи-підприємця Силенко Олени Анатоліївни заборгованість у розмірі 521973,81 грн ; витрати на оплату судового збору в розмірі 7829, 60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 18000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Фізична особа-підприємець Силенко Олена Анатоліївна ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Траст Транспорт Логістік (87541, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Васнєцова, буд. 32А, оф. 22, код ЄДРПОУ 41872626)

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна