Рішення

від 20.01.2020 по справі 907/494/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.2020 м. Ужгород Справа № 907/494/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву фізичної особи - підприємця Космина Андрія Володимировича, с. Біла Тернопільського району до товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал.Ко", м. Ужгород про стягнення суми 112 104,67грн.

За участю представників:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 112 104,67грн. заборгованості по оплаті за Договором поставки №12/08/17 від 21.08.2017 року, посилаючись на порушення вимог ст. 1 1, 509, 510, 610, 61 І Цивільного кодексу України, ст. 42, 193,216, 218, 222 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

10.09.2019 року(надійшла до суду 16.09.2019) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/494/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

07.10.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.10.2019 року було задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал.Ко", м. Ужгород б/н від 04.10.2019 про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін та судове засідання призначено на 11.11.2019.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року було відкладено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні по суті на 04 грудня 2019.

Позивач свого повноважного представника у судове засідання не направив. Натомість надіслав на вимогу ухвали суду від 11.11.2019 року супровідним листом оригінал видаткової накладної №21 від 08.02.2019 на суму 112.104,67грн.

Відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та незаконними виходячи з поданого письмового відзиву на позов. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що із наданої позивачем накладної взагалі не містять даних про отримувача товару (прізвище та ініціали), хоча на них наявна печатка отримувача товару і підпис невстановленої особи, яка приймала товар. Крім того, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірною накладною, немає, що підтверджується самою видатковою накладною, де на видатковій накладній не вказано реквізитів такої довіреності, як і не надано безпосередньо такої довіреності у зв`язку з чим надана накладна не може вважатися первинним документом, які надають дозвіл на здійснення господарської операції.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/494/19, враховуючи, що дана справа не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу , та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу .

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою - підприємцем Космина Андрієм Володимировичем, (надалі Продавець позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю МІНЕРАЛ.КО , надалі (Покупець - Відповідач у справі) 21 серпня 2017 року було укладено договір поставки №12/08/17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця і передавати у його власність преформи ПЕТ, ручки та кришки (надалі-Товар), а Покупець - зобов`язується вчасно прийняти та оплатити цей товар на умовах та в порядку передбаченому в Договорі.

У відповідності до п. 2.2. договору специфікація (асортимент і кількість товару в обсязі кожної партії поставки визначається сторонами на підставі попередніх замовлень покупця в рахунку і видатковій накладній.

Згідно з п. 4.1. Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за його вимогою, за умовами виконання останнім пункту 3.2. договору за попередніми поставками. Строки поставки кожної партії товару обговорюються Сторонами та зазначаються Покупцем в листі-замовленні на кожну партію. Передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару .

Доставка товару здійснюється транспортом Покупця за його рахунок (4.3.). Приймання Покупцем кожної партії товару здійснюється по кількості згідно даних товаросупровідних документів (видаткових накладних); - по якості згідно документів, що засвідчують якість товару. Якість товару повинна відповідати технічним умовам виробника, підтверджуватися сертифікатом якості і висновком Державної санітарно-гігієнічної експертизи України.

Сторонами визначено ціну на товар для кожної партії поставки товару в рахунку і видатковій накладній. Постачальник зобов`язується протягом одного робочого дня з моменту узгодження сторонами ціни товару в обсязі партії поставки виставити Покупцю рахунок для оплати. А Покупець попередньо оплачує сто відсотків вартості товару на підставі виставленого Постачальником рахунку протягом двох банківських днів з моменту його виставлення. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

У п 3.3. передбачено що у випадку несвоєчасного виконання або виконання не в повному обсязі Покупцем оплати партії товару (пункт 3.2. договору), Постачальник має право застосувати оперативно-господарські санкції, зокрема, в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань за договором із звільненням від відповідальності за це. Вартість договору складається з загальної суми поставок за видатковими накладними протягом строку дії Даного договору.

Договір набрав чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року . Однак припинення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від обов`язку виконати грошові зобов`язання за цим Договором, що залишились невиконаними на момент такого припинення, а також від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Позивач ФОП Космина А.В. свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. що підтверджується накладною на поставку товару, копію та оригінал якої додано до матеріалів справи.

Однак, відповідач - ТОВ Мінерал.Ко за отримане майно (Товар) своєчасно не розрахувався та вартість товару не оплатив на рахунок позивача ФОП Космина А.В.

Таким чином, відповідач допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 112104,67грн., яку позивач і просить стягнути на його користь за Договором поставки від 21 серпня 2017 року №12/08/17.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару згідно з видатковою накладною №21 від 08.02.2019р. на суму 112104,67 грн., що підтверджується підписаною представниками сторін та скріпленою печаткою вказаною видатковими накладними.

Суд відхиляє викладені у відзиві заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що в матеріалах справи відсутня довіреність, якою було б уповноважено представника відповідача отримати товар за видатковою накладною №21 від 08.02.2019р. на суму 112104,67 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 3-77гс15.

Посилання відповідача на те, що неможливо встановити повноваження особи, яка отримала товар, оскільки відсутні реквізити цієї особи у накладній, що ставить під сумнів факт отримання відповідачем товару, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/5085/12.

Крім того, відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію , яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів та печаток підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на зазначені норми права, дослідивши видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, наявна у матеріалах справи видаткова накладна є первинними документом бухгалтерського обліку, що підтверджує існування між сторонами спору зобов`язальних правовідносин, виконання позивачем зобов`язань з поставки товару.

Також, суд зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі № 904/7908/13).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Таким чином, заперечення відповідача в частині відсутності відомостей про особу одержувача товару як на підставу визнання видаткових накладних неналежними первинними документами не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Відповідачем належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги не спростовано у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Мінерал.Ко (88020, м.Ужгород, вул. Урожайна, буд. 44, код ЄДРПОУ: 25436253) на користь фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) суму 112 104,67 (сто дванадцять тисяч сто чотири гривні 67 копійок) заборгованості за договором поставки №12/08/17 від 21.08.2017, а також суму 1681,57 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 57 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 28.01.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі