Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/15594/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/15594/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛАСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК БУДКАПІТАЛ"

про стягнення 33427,79 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛАСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК БУДКАПІТАЛ" про стягнення 33427,79 грн, з яких: 16286,00 грн - сума основного боргу, 12618,51 грн - пеня, 1437,16 грн - 3% річних та 3086,12 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявленого позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди майна №2704/01 від 27.04.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.10.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

14.11.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.11.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15594/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

02.01.2020 на електронну адресу суду та 08.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості, згідно із якою станом на 02.08.2020 заборгованість відповідача за договором оренди майна №2704/01 від 27.04.2017 становить 16286,00 грн, а також нараховані у зав`язку із простроченням грошового зобов`язання сума пені у розмірі 12618,51 грн, 3% річних у сумі 1437,16 грн та інфляційні втрати у сумі 3086,12 грн.

21.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №950 від 28.04.2017 та рахунків на оплату. Також у своєму клопотанні позивач зазначає, що станом на 21.01.2020 відповідачем заборгованість не погашена.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.11.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103052103510.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛАСТ" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСК БУДКАПІТАЛ" (орендар, відповідач) укладено договір оренди майна №2704/01 оренди обладнання (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування люльки будівельні в комплекті згідно специфікації, яка підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п.9.1. договору).

В пункті 3.5. договору сторони погодили, що строк оренди майна до 31 грудня 2017 року.

Відповідно до п.3.2 договору, факт передачі майна та технічної документації згідно із специфікації орендарю посвідчується актом приймання-передачі, що підписується сторонами, скріплюється їх печатками та є невід`ємною частиною цього договору. Дата підписання акта приймання-передачі є датою початку оренди майна.

Згідно п. 2.1. договору, ціна оренди (орендна ставка) одиниці майна (однієї люльки в комплекті) за 1 місяць становить 7000 грн в т.ч. ПДВ-1166,67 грн (одна тисяча сто шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок).

У відповідності до п.2.3 договору, здійснює 100% (сто відсоткову) передоплату за оренду майна за 2 місяці (перший та останній шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Відповідно до п.2.6. договору розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, в якому здійснюється орендна плата.

Згідно із п. 2.8. договору орендар вносить орендну плату в наступному порядку:

орендна плата до кінця першого розрахункового періоду вноситься після укладення цього договору та до дати початку розрахункового періоду (п.2.8.1. договору);

за другий та кожний наступний розрахунковий періоди, орендна плата вноситься за п`ять днів до початку розрахункового періоду (п.2.8.2. договору).

Пунктом 2.12. договору передбачено, що в кінці кожного місяця сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчується факт надання послуг з оренди майна за вказаний період.

За змістом пункту п.2.7. договору орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведення монтажних робіт, завантаження, розвантаження, ремонт обладнання на робочому майданчику орендаря. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі окремо виставленого рахунку орендодавця та вважаються наданими орендарю в межах цього договору.

Згідно із п.5.3. договору за порушення орендарем строку внесення орендних платежів він, на вимогу орендодавця сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час прострочення, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

На виконання умов договору, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у користування люльки будівельні, що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі №1 від 27.04.2017, №2 від 27.04.2017, №3 від 27.04.2017, №4 від 27.04.2017, та відповідними специфікацією №1 від 27.04.2017, що є додатками до договору оренди майна №2704/01 від 27.04.2017.

Згідно із матеріалів справи, за період дії договору оренди загальна сума орендної плати та наданих послуг з доставки та ремонту наданого в користування обладнання становила 67166,00 грн, в підтвердження чого позивачем надано в матеріали справи акти наданих послуг №316 від 29.05.2017, №317 від 31.05.2017, №350 від 31.05.2017, №388 від 12.06.2017, №381 від 16.06.2017, №382 від 16.06.2017, №383 від 20.06.2017 та видаткову накладну №350 від 31.05.2017.

Відповідачем здійснено часткову оплату за договором оренди майна №2704/01 від 27.04.2017 на суму 50880,00 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за вказаним договором за розрахунком позивача становить 16286,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані 12618,51 грн пені, 1437,16 грн - 3% річних та 3086,12 грн - інфляційних втрат за періоди з 13.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №388 від 12.06.2017), з 17.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №381 від 16.06.2017), з 17.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №382 від 16.06.2017), з 21.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №383 від 20.06.2017).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як підтверджено наявним в матеріалах справи актами прийому-передачі №1 від 27.04.2017, №2 від 27.04.2017, №3 від 27.04.2017, №4 від 27.04.2017 позивач передав відповідачу у користування майно, погоджене сторонами у специфікації №1 до договору оренди майна №2704/01 від 27.04.2017.

Наявними у матеріалах справи актами надання послуг №316 від 29.05.2017, №317 від 31.05.2017, №350 від 31.05.2017, №388 від 12.06.2017, №381 від 16.06.2017, №382 від 16.06.2017, №383 від 20.06.2017 та видатковою накладною №350 від 31.05.2017 підтверджується, що у період дії договору загальна сума орендної плати та наданих позивачем послуг з доставки та ремонту наданого в користування обладнання становила 67166,00 грн (26966,00 грн. - орендна плата + 40200,00 грн - доставка, послуги з ремонту).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В п.2.6., п.2.8. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, в якому здійснюється орендна плата; за другий та кожний наступний розрахунковий періоди, орендна плата вноситься за п`ять днів до початку розрахункового періоду.

Разом тим, зі змісту умов договору, сторони не погодили строку оплати наданих позивачем послуг з доставки, ремонту переданого в оренду майна (люльок будівельних).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (у пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як встановлено судом, 11.09.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №9/11/2019 від 11.09.2019 про сплату заборгованості по договору оренди майна №2704/01 від 27.04.2017 на загальну суму 16286,00 грн.

Вказана претензія 26.09.2019 повернута за зворотною адресою поштовим відділенням зв`язку, що підтверджується витягом з офіційного вебсайту "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0318706346732.

Отже, строк оплати наданих позивачем послуг до договору оренди настав 04.10.2019.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач здійснив часткову оплату за договором оренди майна №2704/01 від 27.04.2017 на суму 50880,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №950 від 28.04.2017, у зв`язку із чим заборгованість відповідача становить 16286,00 грн (67166,00 - 50880,00).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору оренди майна №2704/01 від 27.04.2017 у загальному розмірі 16286,00 грн відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з оплати орендних платежів на виконання договору оренди майна №2704/01 від 27.04.2017 у розмірі 16286,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 16286,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 12618,51 грн пені, 3% річних у сумі 1437,16 грн та інфляційних втрат у сумі 3086,12 грн за періоди з 13.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №388 від 12.06.2017), з 17.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №381 від 16.06.2017), з 17.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №382 від 16.06.2017), з 21.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №383 від 20.06.2017).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати орендних платежів передбачена у п.5.3. договору, відповідно до якого за порушення відповідачем строку внесення орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час прострочення, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

З аналізу наведених положень договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили обов`язок відповідача сплатити позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане грошове зобов`язання. Отже, в даному випадку сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), у зв`язку із чим період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком.

Розрахунок пені сумі 1588,91 грн за актом №388 від 12.06.2017 є арифметично правильним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Розрахунок пені за періоди 17.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №381 від 16.06.2017), з 17.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №382 від 16.06.2017), з 21.06.2017 по 04.11.2019 (по акту №383 від 20.06.2017) є необґрунтованим, оскільки, як встановлено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг до договору оренди розпочалося 04.10.2019. Отже, нарахуванням пені на суму заборгованості по актам №381 від 16.06.2017, №382 від 16.06.2017, №383 від 20.06.2017 має здійснюватися за період з 04.10.2019 по 04.11.2019.

Здійснивши перерахунок пені по актам №381 від 16.06.2017, №382 від 16.06.2017, №383 від 20.06.2017 судом встановлено, що сума пені становить 403,53 грн.

Отже, враховуючи вище викладене, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1992,44 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє вимоги у цій частині частково.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням правильного початку періоду прострочення по актам №381 від 16.06.2017, №382 від 16.06.2017, №383 від 20.06.2017 судом встановлено, що сума 3% річних становить 184,26 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє вимоги у цій частині частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 3086,12 грн, то суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Відповідач повинен був здійснити оплату оренди за актом №388 від 12.06.2017 у червні 2017 року, то нарахування інфляційних втрат за вказаним актом слід здійснювати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з липня 2017 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат на суму боргу за актом №388 від 12.06.2017 у червні 2017 року, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 416,43 грн.

Оскільки судом встановлено, що оплату наданих позивачем послуг за актами №381 від 16.06.2017, №382 від 16.06.2017, №383 від 20.06.2017 відповідач мав здійснювати у жовні 2019 року, то відповідно нарахування інфляційних втрат за вказаними актами слід здійснювати з листопада 2019 року.

Враховуючи те, що кінцевою датою нарахування інфляційних втрат за актами №381 від 16.06.2017, №382 від 16.06.2017, №383 від 20.06.2017 є 04.11.2019, а інфляція нараховується в середньому за місяць, то суд прийшов до висновку, що суми інфляційних втрат нарахованих за вказаними актами задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛАСТ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК БУДКАПІТАЛ" (03113, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 62-Б, ідентифікаційний код 39926331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛАСТ" (01024, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 7/14, приміщення 182, ідентифікаційний код 37568310) основний борг у сумі 16286,00 грн, пеню у сумі 1992,44 грн, 3% річних у сумі 184,26 грн, інфляційні втрати у сумі 416,43 грн та судовий збір у розмірі 1084,92 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.01.2020.

Суддя О.В. Гулевець