Рішення

від 23.01.2020 по справі 910/17444/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2020Справа № 910/17444/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Хілл

до Державної організації Національний офіс інтелектуальної власності

про стягнення 1.531.415,25 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Калман Д.А., ордер серії КВ № 793781 від 08.11.2019

від відповідача Торшин І.М., довіреність № 09/2020 від 23.01.2010

Цьвок Д.Р., в.о директора

СУТЬ СПОРУ:

10.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Хілл до Державної організації Національний офіс інтелектуальної власності про стягнення 1.531.415,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про надання послуг № 190813 від 13.08.2019, яким встановлено загальну ціну договору 5.980.336,08 грн. Умовами договору передбачено, що відповідач зобов`язаний перераховувати позивачу кошти протягом 30 календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. На виконання умов договору сторонами було підписано 3 (три) акти наданих послуг, проте відповідачем не було перераховано кошти у розмірі 1.516.516,26 грн за надані послуги відповідно до акту № АХ-041 від 07.10.2019. Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо невиконання умов договору, відповіді на яку позивач не отримав. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.531.415,25 грн, з яких 1.516.516,26 грн основного боргу, 12.129,25 грн інфляційних втрат та 3.729,74 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17444/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.01.2020.

10.01.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Згідно п. 6.1 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій, маючи претензії до відповідача, позивач мав право добровільно, виходячи з власних інтересів, обрати один із наступних видів правового захисту: досудове врегулювання спору (що відповідає п. 6.1 договору) або судовий захист. Позивач надіслав відповідачу претензію від 08.11.2019. Відповідно до ст. 222 ГК України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання. Враховуючи отримання відповідачем претензії 14.11.2019, кінцевий термін розгляду вимог, передбачених претензією, мав сплинути 14.12.2019. Проте позовна заява датована 06.12.2019. Відповідач вважає, що позивача безпідставно звернувся до суду до моменту завершення процедури досудового врегулювання спору. Також відповідач вважає, що позивач направивши претензію тим самим змінив кінцевий строк оплати по акту (15 календарних днів з моменту отримання претензії), тому початок строку для нарахування штрафних санкцій можливий лише з 30.11.2019. Окрім цього, нарахування інфляційних втрат здійснено із застосуванням невірного індексу інфляції. Відповідач заперечує проти розміру витрат на правову допомогу та вважає його необґрунтованим, оскільки справа не є складною.

В підготовчому засіданні 14.01.2020 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.01.2020.

Позивачем 23.01.2020 до суду подано заяву про стягнення з відповідача 30.212,96 грн витрат на правничу (правову) допомогу разом з доказами їх понесення.

Позивач в судовому засіданні 23.01.2020 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 23.01.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 23.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 між Державною організацією Національний офіс інтелектуальної власності (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ант Хілл (далі - виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг № 190813 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з організації заходів щодо співробітництва з іноземними державами та міжнародними організаціями у сфері інтелектуальної власності під час проведення 59 серії засідань Генеральної Асамблеї ВОІВ, які відбудуться з 30.09.2019 до 09.10.2019 (ДК 021:2015-79950000-8 Послуги з організації виставок, ярмарок і конгресів) відповідно до умов, що визначені в додатках до цього договору (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти послуги та своєчасно здійснити їх оплату.

Згідно з п. 1.2 договору перелік та кількість послуг, які виконавець зобов`язаний забезпечити, наведені в додатку № 1 (Специфікація) до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до специфікації сторони дійшли згоди про надання наступних послуг:

1. Логістичні послуги з доставки експонатів до місця проведення заходів.

2. Оренда 6-ти брендованих виставкових тумб білого кольору під експонати.

3. Доставка тумб до місця проведення заходів.

4. Виробництво 2-х презентаційних відеороликів: один довжиною 3 хвилини, другий - 1 хвилина.

5. Логістичні послуги з доставки експонатів з Женеви до України.

6. Закупівля та доставка продуктів до місця проведення заходів.

7. Організація фуршету.

8. Трансфер складу інструментального колективу та кухарів з України до м. Женева, Швейцарія, та в зворотному напрямку.

9. Послуги з доставки інструментів та необхідного обладнання інструментального колективу з України до місця проведення заходів та в зворотному напрямку.

10. Транспортні послуги (трансфер кухарів та інструментального колективу до місця проведення заходів)

11. Адміністративний супровід заходів.

12. Організаційні та транспортно-експедиційні послуги для забезпечення організації заходів.

13. Забезпечення повернення інструментального колективу та супутнього обладнання до України.

14. Розробка дизайну та виготовлення сувенірних наборів.

15. Доставка сувенірних наборів до місця проведення заходів.

16. Фото- та відео- зйомка заходів. Монтаж відеороликів та обробка фотографій.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна договору становить 5.980.336,08 грн без ПДВ.

Згідно з п. 4.3 договору приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.5 договору замовник повинен, за відсутності зауважень, підсипати акт приймання-передачі послуг та повернути один екземпляр акту виконавцю потягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання.

В матеріалах справи наявні наступні акти наданих послуг на загальну суму 5.980.336,08 грн:

№ АХ-047 від 07.10.2019 на суму 1.799.550,00 грн,

№ АХ-041 від 07.10.2019 на суму 1.516.156,26 грн,

№ АХ-045 від 16.10.2019 на суму 2.664.629,82 грн.

Оскільки вказані акти підписано та скріплено печаткою відповідача, отже у останнього відсутні зауваження щодо наданих послуг та їх вартості.

Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.08.2019) визначено. що замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30№, що складає 1.794.100,82 грн від ціни цього договору протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури, та оплату 70%, що складає 4.186.235,26 грн від ціни цього договору, по факту надання послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та згідно виставленого рахунку.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено оплату послуг за договором на загальну суму 4.464.179,82 грн наступним чином:

16.08.2019 на суму 1.794.100,82 грн,

21.10.2019 на суму 870.529,00 грн,

22.10.2019 на суму 1.799.550,00 грн.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків станом на 08.11.2019 заборгованість відповідача за договором становить 1.516.156,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3 договору замовник зобов`язався своєчасно оплатити послуги, що надаватимуться згідно з умовами цього договору та відповідно до додатку № 1 (Специфікація) та додатку № 2 (Технічне завдання) до цього договору за умови їх належної якості та своєчасного виконання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого наявна заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 1.516.156,26 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 1.516.156,26 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 12.129,25 грн інфляційних втрат та 3.729,74 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

За розрахунками суду на суму боргу 1.516.156,26 грн за період з 07.11.2019 по 06.12.2019 (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 3.738,47 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних - 3.729,74 грн.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку на суму боргу 1.516.156,26 грн за період з 07.11.2019 по 06.12.2019 (знаходиться в матеріалах справи) інфляційні втрати складають 1.516,16 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме застосовано невірні розміри інфляції.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судом не приймаються посилання відповідача на недотримання позивачем вимог досудового врегулювання спору, з огляду на наступне

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п`ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Хілл обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 30.212,52 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

01.03.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Атторнейс Юнайтед (об`єднання) укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 01/03/2019, за умовами якого об`єднання прийняло на себе зобов`язання щодо забезпечення надання силами конкретного адвоката або групи адвокатів правничої допомоги клієнту.

Адвокатським об`єднанням Атторнейс Юнайтед адвокату Колману Денису Андрійовичу 08.11.2019 виданий ордер серії КВ № 793781 на надання правової допомоги ТОВ Ант Хілл у Господарському суді міста Києва.

Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному сторонами у акті про надання послуг.

Згідно акту надання послуг № 1 від 23.01.2019 адвокатським об`єднання надано послуги вартістю 30.212,96 грн.

Позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 30.212,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 21.01.2020.

Підтвердженням того, що Колман Денис Андрійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4467/10 від 17.02.2011.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокатському об`єднанню на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 30.015,41 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної організації Національний офіс інтелектуальної власності (04116, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 5, код ЄДРПОУ 42190638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Хілл (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43, код ЄДРПОУ 34480505) 1.516.156 (один мільйон п`ятсот шістнадцять тисяч сто п`ятдесят шість) грн 26 коп. основного боргу, 1.516 (одна тисяча п`ятсот шістнадцять) грн 16 коп. інфляційних втрат, 3.729 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 74 коп. - 3% річних, 22.821 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять одна) грн 03 коп. витрат по сплаті судового збору, 30.015 (тридцять тисяч п`ятнадцять) грн 41 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 29.01.2020.

Суддя В.В.Сівакова