Рішення

від 15.01.2020 по справі 910/13252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/13252/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" до 1. Державної податкової служби України 2. Державної казначейської служби України простягнення 1369034,13 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаПрессер Р.В., довіреність №1-22/102019 від 22.10.2019, Смірнов А.Ю., довіреність №2-22/10-2019 від 22.10.2019; від відповідача-1Шуневич-Христенко В.В., довіреність №99-00-08/7 від 19.09.2019; від відповідача-2не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України та Державної казначейської служби України, в якому просить суд стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України грошові кошти у розмірі 960663,00 грн в рахунок відшкодування збитків, інфляційні втрати у розмірі 304064,34 грн, 3% річних у розмірі 81722,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті протиправного анулювання реєстрації платника ПДВ, а також протиправної бездіяльності Державної фіскальної служби України (правонаступником якої є відповідач-1), яка виразилась у незабезпеченні відображення у системі електронного адміністрування ПДВ належного позивачу податкового кредиту у розмірі 960663,00 грн, позивач змушений був здійснювати поповнення електронного рахунку грошовими коштами з власного поточного рахунку.

Позивач вказує, що зазначені обставини негативно відобразилися на результатах його господарської діяльності та унеможливили ефективне використання власних обігових коштів, які позивач був змушений спрямовувати на поповнення електронного рахунку, тобто нести необґрунтовані витрати. За твердженнями позивача, наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача-1 (що підтверджено судовими рішеннями) та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 960663,00 грн, яка фактично є збитками позивача.

Правовими підставами позову у вищевказаній частині позивач визначає норми ст. 56 Конституції України, ст. 47, 147 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 1173 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних позивач відзначає, що починаючи з жовтня 2016 року - після подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2015 року - у держави був наявний обов`язок збільшити у системі електронного адміністрування суму ПДВ, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду у розмірі 960663,00 грн, і таке зобов`язання є грошовим. Відтак, на думку позивача, за прострочення виконання цього грошового зобов`язання наявні правові підстави для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження у справі №910/13252/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 23.10.2019; встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

22.10.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Серед іншого, відповідач-1 у відзиві на позов зауважив, що обставини, які входять до підстав позову підлягають дослідженню, внаслідок чого має бути встановлено чи мають місце факти порушення чи оспорювання суб`єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов, а для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини, відсутність хоча б одного із перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

У підготовчому засіданні 23.10.2019 судом поновлено відповідачу-1 строк для подання відзиву на позов та прийнято відзив на позов до розгляду; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача-1 до 08.11.2019; встановлено відповідачу-1 строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 18.11.2019 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.11.2019.

06.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій останній проти тверджень Державної податкової служби України, наведених останнім у відзиві на позов, заперечив.

За твердженнями позивача, внаслідок протиправного анулювання реєстрації платника ПДВ, а також протиправної бездіяльності відповідача-1, яка виразилася у незабезпеченні відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем відомостей згідно уточнюючого розрахунку (суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення у розмірі 960633,00 грн у системі електронного адміністрування ПДВ) порушено право позивача на податковий кредит.

Як зазначає позивач у відповіді на відзив, наведені у позові неправомірні дії та бездіяльність відповідача-1 та їх наслідки, породжують підстави для зміни майнового стану позивача, зокрема, призвели до безпідставного зменшення майна позивача (грошових коштів), що суперечить матеріальному інтересу платника податків (позивача) у податкових правовідносинах, який полягає у належній фіксації контролюючим органом обставин його господарської діяльності, неухильному дотриманні контролюючим органом визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав та в установленому законодавством порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" зазначає, що в результаті протиправного анулювання реєстрації платника ПДВ, в силу імперативних приписів п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, позивач змушений був визначити податкові зобов`язання по необоротних активах у вигляді об`єктів нерухомого майна, які обліковуються на балансі позивача (відображено у податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року), внаслідок протиправної бездіяльності відповідача-1, яка виразилась у незабезпеченні відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем відомостей згідно уточнюючого розрахунку (суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення у розмірі 960663,00 грн у системі електронного адміністрування ПДВ), порушено право позивача на податковий кредит.

При цьому наведені обставини унеможливили реєстрацію податкових накладних на суму податкового кредиту, фактично позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 960663,00 грн.

Внаслідок неможливості позивача скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 960663,00 грн, останній здійснював поповнення рахунку НОМЕР_1 в системі електронного адміністрування ПДВ грошовими коштами з власного поточного рахунку на загальну суму 851186,00 грн, що підтверджується витягом з системи електронного адміністрування ПДВ №6312508 від 06.11.2019, тобто фактично поніс витрати для відновлення свого порушеного права на податковий кредит (реальні збитки), що негативно відобразилось на результатах господарської діяльності позивача.

18.11.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначив, що станом на дату подачі цих пояснень, загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку позивача склала 891186,00 грн.

У підготовчому засіданні 21.11.2019 було оголошено перерву до 04.12.2019.

03.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

З урахуванням вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України грошові кошти у розмірі 960663,00 грн в рахунок відшкодування збитків, інфляційні втрати у розмірі 321832,50 грн та 3% річних у розмірі 86538,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог; відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.12.2019.

13.12.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній повідомив суд про те, що станом на 03.12.2019 рішенням робочої групи проведено заходи для відображення в системі електронного адміністрування ПДВ реєстраційної суми (?Накл) Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" (код ЄДРПОУ 39228907) за рішенням суду на загальну суму 960663,00 грн операцію за типом "360-заміна показника ?Накл відповідно до рішення суду", згідно з постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017 у справі №826/2240/17.

Крім того відповідач-1 стверджував про те, що положення ст.625 Цивільного кодексу України не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами стосовно відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійснені ними своїх повноважень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2020.

09.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній навів додаткові письмові обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

У судове засідання, призначене на 15.01.2020, представники позивача з`явились, позов підтримали.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 15.01.2020 проти задоволення позову заперечив.

Відповідач-2 у судові засідання представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому відзиву на позов відповідач-2 не надав, внаслідок чого суд, з урахуванням положень ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" перебуває на податковому обліку у ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 28.05.2014 та зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.07.2014, індивідуальний податковий номер 392289026544.

20.11.2015 ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення №518/26-54-11-01-68 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" на підставі підпункту "ж" пункту 184.1 ст.184 Податкового кодексу України.

У зв`язку з прийняттям рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивач на виконання положень п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу змушений був визначити податкові зобов`язання по необоротних активах у вигляді об`єктів нерухомого майна, які обліковувалися на балансі позивача, що відображено позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року. В результаті здійснення цієї операції позивачем додатково сплачено суму ПДВ в розмірі 130981,00 грн.

В подальшому, не погоджуючись з рішенням податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач оскаржив його до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 у справі №826/27379/15:

- визнано протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо направлення державному реєстратору Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомлення форми №18-ОПП від 03.11.2015 про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" за місцезнаходженням: проспект Московський, 16, місто Київ, 04655;

- визнано протиправними дії державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у м.Києві Чеснокової А.О. щодо внесення 18.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису №10691430007031952 про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" за вказаною адресою (місцезнаходженням);

- визнано протиправним та скасовано спірний запис;

- визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20.11.2015 №518/26-54-11-01-68 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 у вказаній справі апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві повернуто.

Відтак, в порядку ч.3 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 по справі №826/27379/15 набрала законної сили 23.05.2016.

На звернення позивача стосовно необхідності скасування анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ та забезпечення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 у справі №826/27379/15, листом від 02.09.2016 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про те, що контролюючий орган має внести до реєстру запис про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" датою реєстрації - 01.07.2014 (первинна реєстрація позивача платником ПДВ) та індивідуальним податковим номером платника ПДВ - 392289026544.

У зв`язку з відновленням за вищевказаним судовим рішенням статусу платника ПДВ 04.10.2016 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2015 року, де відобразив від`ємне значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 960663,00 грн, сформованого до дати анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, а також суму надмірно сплаченого до державного бюджету ПДВ в розмірі 128948,00 грн.

Вказаний уточнюючий розрахунок прийнятий ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, про що свідчить квитанція №2 від 04.10.2016.

Проте, сума податкового кредиту в розмірі 960663,00 грн, на рахунку позивача НОМЕР_1 в системі електронного адміністрування ПДВ Державною фіскальною службою України відображена не була.

Позивач звернувся з листом від 06.10.2016 №31 до відповідача - 1, в якому просив поновити на електронному рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" № НОМЕР_1 "Суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" в розмірі 960663,00 грн., яка відповідає розміру податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" та повернути на поточний рахунок позивача суму надміру сплаченого ПДВ в розмірі 128948,00 грн.

Листом від 21.11.2016 №25154/6/99-99-12-03-01-15 відповідач повідомив, що основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено ст.200-1 Податкового кодексу України, а сума помилково та/або надміру сплаченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість може бути повернута платнику податку згідно ст.43 Податкового кодексу України.

Суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 960663,00 грн., на яку позивач мав зареєструвати податкові накладні, на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" НОМЕР_1 в системі електронного адміністрування ПДВ відповідачем-1 відображено не було.

У зв`язку з цим, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/2240/17:

- визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка виразилась у незабезпеченні автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 960663,00 грн, відображеної в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 04.10.2016, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 960663,00 грн та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 по справі №826/2240/17 залишено без змін.

В ході розгляду цієї справи адміністративними судами встановлено, що уточнюючий розрахунок позивача з ПДВ, поданий 04.10.2016, відповідає дійсному стану податкового обліку позивача з ПДВ та містить дані від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду, які існували до моменту прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ.

Суди констатували, що правових підстав для невідображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем відомостей згідно уточнюючого розрахунку у Державної фіскальної служби України не було.

В силу положень ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини щодо правовідносин позивача та відповідача-1 носять преюдиціальний характер та повторному доказуванню не підлягають.

22.01.2019 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 по справі №826/2240/17, яка набрала законної сили 11.09.2018 видано виконавчий лист.

24.04.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №58974803 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/2240/17 від 22.01.2019, про що винесено відповідну постанову.

У постанові про закінчення виконавчого провадження ВП №58974803 від 26.07.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначено про те, що рішення суду боржником не виконано, державним виконавцем неодноразово накладено штраф на боржника та направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до органів досудового розслідування, а виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/2240/17 від 22.01.2019 закінчено.

Фактично постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/2240/17 виконана відповідачем-1 лише 03.12.2019, а саме 03.12.2019 рішенням робочої групи проведено заходи для відображення в системі електронного адміністрування ПДВ реєстраційної суми (?Накл) Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" (код ЄДРПОУ 39228907) за рішенням суду на загальну суму 960663,00 грн операцію за типом "360-заміна показника ?Накл відповідно до рішення суду", згідно з постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017 у справі №826/2240/17.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

У ст.56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому суд виходить з того, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

В даному випадку, неправомірність рішення податкового органу про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, а також неправомірний характер бездіяльності відповідача-1 щодо невідображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем відомостей згідно уточнюючого розрахунку підтверджується відповідними рішеннями суду, які набрали законної сили та мають преюдиціальне значення.

Матеріалами справи (витяги щодо сум податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №6312508 від 06.11.2019, №18312667 від 18.11.2019, №4312864 від 04.12.2019) підтверджується і той факт, що внаслідок такої бездіяльності відповідача-1 позивач змушений був здійснювати поповнення електронного рахунку з ПДВ грошовими коштами з власного поточного рахунку задля проведення розрахунків з бюджетом, тобто нести додаткові витрати.

Разом з цим, порушені права позивача щодо забезпечення відображення у системі електронного адміністрування ПДВ від`ємного значення податку у розмірі 960663,00 грн наразі є поновленими, і позивач вправі використовувати вказану суму від`ємного значення ПДВ в установлених податковим законодавством порядку і напрямах (наприклад, спрямувати в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, або зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, або отримати бюджетне відшкодування).

Тому задоволення позову у справі, що розглядається, та стягнення з бюджету 960663,00 грн на користь позивача в якості відшкодування збитків призведе до повторної компенсації позивачу заявлених до стягнення сум.

Відтак, у задоволенні позову позивача про стягнення на його користь 960663,00 грн збитків слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 321832,50 грн та 3% річних у розмірі 86538,63 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто ст.625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Грошовим, за змістом ст.ст.524, 533, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тобто грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналіз положень статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої ст.1173 Цивільного кодексу України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов`язань, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України.

Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Отже, дія ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов`язання.

Таким чином відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.9 названої статті Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок протиправної бездіяльності відповідача-1, яка виразилась у незабезпеченні відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявленої позивачем величини від`ємного значення з ПДВ, суд покладає судовий збір у розмірі 6125,57 грн (за вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань) на відповідача-1 згідно положень ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що відповідно до положень п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Тому, за умови подання позивачем відповідного клопотання, помилково сплачений позивачем судовий збір на суму 14409,94 грн. може бути повернений позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Поінт" (04655, м.Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16, ідентифікаційний код 39228907) 6125 (шість тисяч сто двадцять п`ять) грн 57 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 28.01.2020

Суддя Ю.М. Смирнова