Рішення
від 24.01.2020 по справі 910/7944/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2020Справа № 910/7944/19

за позовом доГромадської спілки "Український Музичний Альянс" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Дістрібьюшн" про стягнення 1 807 690, 09 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Лавриненко К.Л. - представник за довіреністю; від відповідача:не з`явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Український Музичний Альянс" (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Дістрібьюшн" (надалі - відповідач) про стягнення 58 073, 64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у відповідь на вимогу позивача та в порушення вимог статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не сплатив відповідачеві відрахування від вартості ввезених на митну територію України товарів - обладнання та матеріальних носіїв інформації за період з 05.04.2016 по 30.11.2018, розмір яких (відрахувань) визначений у відсотковому співвідношенні до вартості товару відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 відкрито провадження в справі № 910/7944/19, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.07.2019.

До позовної заяви також було долучено клопотання позивача про витребування доказів у Державної фіскальної служби України.

09.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що сайт https://www.muk.ua , на який посилається позивач вказуючи на продаж товарів відповідачем, йому не належить та при цьому відповідач зазначив про те, що вже співпрацює із уповноваженою організацією і сплачує усі відрахування у зв`язку із чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Окрім того, з посиланням на подання позивачем даного позову раніше (справа № 910/4240/19) відповідач вказує вчинення позивачем дій описаних в п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) та просив суд вжити щодо позивача необхідних заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами на підставі ч. 4 ст. 43 ГПК України.

26.07.2019 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) відповідь на відзив, у якому обґрунтовує необхідність витребування інформації у Державної фіскальної служби України відповідно до раніше заявленого клопотання, а також зазначає, що посилання відповідача на договір укладений із третьої особою є безпідставним, оскільки відповідачем не надано доказів сплати відповідних нарахувань на рахунок даної третьої особи.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 підготовче судове засідання відкладено на 16.08.2019.

12.08.2019 через відповідачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) було подано повідомлення про несвоєчасне подання доказів та заперечення на відповідь на відзив, у якому він повторно наполягав на безпідставності позову, неналежність вказаного позивачем сайту https://www.muk.ua відповідачеві, а також наполягав на зловживанні позивачем процесуальними правами через подання іншого позову (справа № 910/4240/19).

Так, з приводу доводів відповідача про зловживання відповідачем процесуальними правами суд зазначає наступне.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 43 ГПК України визначає, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

При цьому згідно ч. 4 ст. 43 ГПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 (справа № 910/4240/19) позовну заяву Громадської організації "Український музичний альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Дістрібьюшн" про стягнення 58 073,64 грн. вирішено повернути заявнику у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви, що були встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 (справа № 910/4240/19) та згодом, 18.06.2019 позивачем було подано позов до відповідача із аналогічним предметом, за результатом чого невдовзі було відкрито провадження у даній справі.

З наведеного вбачається, що позивачем було повторно подано позов до суду після його повернення у зв`язку із неусуненням недоліків, а відтак, дана обставина не свідчить про те, що дані дії є маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями, оскільки дані позови подавалися не одночасно, що могло-б свідчити про наявність такого наміру. При цьому зі змісту позову вбачається, що даний позов не має очевидно штучного характеру та направлений на реальне поновлення позивача у його правах.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає твердження позивача про вчинення позивачем дій описаних в п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 43 необґрунтованими та відповідно - вимога відповідача про вжиття щодо позивача необхідних заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами на підставі ч. 4 ст. 43 ГПК України є безпідставною.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 04.10.2019 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів та вирішено витребувати у Державної фіскальної служби України відомості про факти митного оформлення відповідачем товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003, а саме:

- Жорстких дисків комп`ютера "Стандарт" із кодом УКТЗЕД 8471 4100 00;

- Ноутбуків з оптичним приводом для СD/DVD-RW-дисків із кодом згідно УКТЗЕД 8471 7050 00 та 8471 7098 00;

- Карт пам`яті ("smart-картки") із кодом УКТЗЕД 8523 5110 00;

- Запам`ятовувальних пристроїв на жорстких дисках УКТЗЕД 8471705000;

- Флеш-карток із кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ Дістрібьюшн" на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 05.04.2016 року по 30.11.2018 року, із зазначенням:

- Номеру, типу і дати митної декларації;

- Дати ввезення товару на митну територію України;

- Коду товару згідно з УКТЗЕД;

- Назви (опису) товару;

- Вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ Дістрібьюшн" (фактурної вартості).

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 відкладено підготовче судове засідання на 25.10.2019, повторно зобов`язано Державну фіскальну службу України надати витребувані докази.

11.10.2019 від Державної фіскальної служби України до суду надійшла інформація щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів відповідачем відповідно до листа № 18396/5/99-99-07-16 від 08.10.2019 та разом із електронним носієм - CD-RW диск.

25.10.2019 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, з урахуванням наданої Державною фіскальною службою України інформації, просить суд присудити до стягнення з відповідача 1 807 690,09 грн. відрахувань (відсотків), у зв`язку із чим позивачем надано відповідний розрахунок та 25.10.2019 в судовому засіданні дана заява була прийнята судом, із встановленням нової ціни позову, виходячи з якої розглядається спір, а саме - 1 807 690,09 грн.

06.12.2019 відповідачем в судовому засіданні надано письмові пояснення з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, у якій відповідач зазначив про необґрунтоване включення позивачем до розрахунку заборгованості, здійсненого на підставі інформації Державної фіскальної служби України, даних щодо попередніх митних декларацій, у зв`язку із чим відрахування на суму 645 110,25 грн., що становить загальну відрахувань від вартості товару відображеного по таким деклараціям, заявлені позивачем безпідставно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.01.2020.

23.01.2019 відповідачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано доповнення до пояснення з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, у якому відповідач додатково зазначив про необґрунтоване включення позивачем до розрахунку заборгованості, здійсненого на підставі інформації Державної фіскальної служби України, відрахувань щодо товарів за кодом УКТЗЕД 8471709800 на загальну суму 307 916,32 грн., а також за кодом УКТЗЕД 8523511000 на загальну суму 523,39 грн.

Також 23.01.2019 відповідачем надано клопотання, у якому він просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні його представника через відрядження.

У судове засідання, що відбулось 24.01.2020 представник відповідача не з`явився.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - юридичної особи щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, або шляхом самопредставництва відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 та ч. 2. ст. 58 ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Поряд із тим, застосовуючи відповідно до ч. 2 ст.11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

За таких обставин, оскільки відповідач не надав доказів неможливості забезпечення представництва в судовому засіданні 24.01.2020 шляхом направлення іншого представника, або участі у судовому засіданні шляхом самопредставництва, суд відмовляє відповідачеві в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання та останнім, у свою чергу, не доведено поважності причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

24.01.2020 в судовому засіданні судом, відповідно до ч. 1 ст. 210 ГПК України, було здійснено дослідження доказів, що містяться на електронних носіях, а саме - інформації на CD-RW диску, який був наданий Державною фіскальною службою України відповідно до листа № 18396/5/99-99-07-16 від 08.10.2019, а також розрахунку заборгованості, що був здійснений позивачем, на підставі згаданої вище інформації, яка була надана Державною фіскальною службою України та який також міститься на CD-R диску, який позивачем було надано разом із заявою про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні, що відбулось 24.01.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Український музичний альянс" являється організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007, виданим на ім`я Об`єднання підприємств "Український музичний альянс", правонаступником якого є позивач.

Предметом спору, з урахуванням заявленої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, є виплата відповідачем відрахувань на загальну суму 1 807 690,09 грн. за період з 05.04.2016 по 30.11.2018 за ввезення на митну територію України товарів - запам`ятовувальних пристроїв на жорстких дисках (код УКТЗЕД: 8471705000), а також карток пам`яті ("smart-картки") флеш-карти дисках (код УКТЗЕД: 8471709800), розмір яких відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 становить 0,75% від вартості введеного відповідачем на митну територію Україну відповідно до наданої Державною фіскальною службою України інформації (згідно листа № 18396/5/99-99-07-16 від 08.10.2019).

Статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: а) відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; в) за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників. Передбачене цією частиною використання об`єктів суміжних прав без згоди суб`єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб`єктів авторського права і суміжних прав, передбачених статтями 14 і 38 цього Закону.

Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об`єктів суміжних прав без згоди суб`єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені організації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв.

Розміри зазначених відрахувань (відсотків) визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".

Зокрема, розмір відрахувань (відсотків) встановлюється: для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.

При цьому порядок здійснення відрахувань затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24 листопада 2003 року № 780/123/561 "Про затвердження Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (у редакції, чинній у період ввезення відповідачем товарів), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

Статтею 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: а) погоджувати з особами, які використовують об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону; в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону; г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів. Суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

Також, суд приймає до уваги приписи Закону України "Про Митний тариф України", стаття 1 якого встановлює Митний тариф України групи 01-72; групи 73-97 та при цьому визначає, що митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів .

Так, як вбачається із переліку товарів, що містяться в групі 84 Митного тарифу України (Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя), що є додатком до Закону України "Про Митний тариф України":

- за кодом УКТЗЕД: 8471 70 50 00 закріплено товар - запам`ятовувальні пристрої на жорстких дисках;

- за кодом УКТЗЕД: 8471 70 98 00 закріплено товар - інші запам`ятовувальнi пристрої;

- за кодом УКТЗЕД: 8523 51 10 00 закріплено товар - незаписані твердотільні енергонезалежні пристрої для зберігання інформації.

Поряд із тим відповідно до згадуваної вище Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (надалі - Постанова № 992) для запам`ятовувальних пристроїв на жорстких дисках встановлено розмір відрахувань від фактурної вартості товару становить 0,75 % від вартості обладнання (п. 28 переліку).

Поряд із тим, в переліку, що визначений Постановою № 992 значиться про те, що розмір відрахувань від фактурної вартості товару - карти пам`яті ("smart-картки") (п. 32 переліку) та флеш-карт (п. 33 переліку) також становить 0,75 % від вартості обладнання.

Водночас, як вбачається із інформації наданої Державною фіскальною службою України, в переліку ввезених на митну територію України, зокрема, міститься наступні товари:

- твердотільні запам`ятовувальні пристрої для зберігання інформації: дисковий флеш накопичувач (SSD): Жорсткий диск HPE MSA 400GB 12G SAS MU 2.5in SSD, aрт.N9X95A -1шт.; Жорсткий диск HPE MSA 400GB 12G SAS MU 2.5in SSD, aрт.N9X95A - 2шт.; Торговельна марка - "HP" Країна виробництва - PH. Виробник - "Hewlett-Packard Company" та інші подібні товари, що віднесені до товарів за кодом УКТЗЕД: 8471 70 98 00;

- твердотільні енергонезалежні напівпровідникові пристрої для зберігання інформації (флеш-пам`ять) незаписані: флеш-накопичувач, модуль флеш пам`яті для сервера HP 8GB microSD EM Flash Media Kit,арт.726116-В21 (Заводська установка #OD1)-2шт.; Торговельна марка - "HP" Країна виробництва - TW. Виробник - "Hewlett-Packard Company" та інші подібні товари, що віднесені до товарів за кодом УКТЗЕД: 8523 51 10 00.

Між тим, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що означені вище, а також інші товар ввезені відповідачем за період з 05.04.2016 по 30.11.2018 на митну територію України товари, які відповідно до наданої Державною фіскальною службою України інформації були класифіковані за кодами УКТЗЕД: 8471 70 98 00 та 8523 51 10 00 належать до товарів, щодо яких відповідно до Постанови № 992 здійснюється відповідне нарахування відсотків від їх вартості.

За таких обставин, слід дійти висновку про необґрунтованість включення позивачем товарів за кодами УКТЗЕД: 8471 70 98 00 та 8523 51 10 00 до розрахунку заборгованості за яким було здійснено відповідні відрахування згідно Постанови № 992, а саме - нарахування 0,75 % від фактурної вартості товару з віднесенням даних товарів до карт пам`яті ("smart-картки") та флеш-карт.

Разом із тим, суд приймає приписи Митного кодексу України, зокрема статті 258 даного кодексу, за якими під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення органом доходів і зборів митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим. За рішенням органу доходів і зборів митне оформлення та випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до митного режиму експорту може здійснюватися без їх пред`явлення органу доходів і зборів, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. Рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх пред`явлення органу доходів і зборів або про необхідність такого пред`явлення приймається органом доходів і зборів на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту прийняття митної декларації, заповненої у звичайному порядку відповідно до митного режиму експорту.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 259 Митного кодексу України, попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України. Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред`явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Водночас приписами ч. ч. 13, 14 ст. 259 Митного кодексу України визначено, що якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до органу доходів і зборів призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація. Попередня митна декларація, за якою органом доходів і зборів здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому органу доходів і зборів відповідно до частини п`ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

При цьому частиною 1 ст. 261 Митного кодексу України встановлено, що у разі подання відповідно до статей 259-260-1 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Поряд із тим, суд приймає до уваги, що відповідно до класифікатору типів декларацій, що встановлений згідно Наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" від 20.09.2012 № 1011:

- митна декларація, заповнена у звичайному порядку має літерний код "АА";

- попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення має літерний код "ЕЕ";

- Додаткова декларація до попередньої митної декларації "ДЕ".

З наведеного випиває, що відрахування від фактурної вартості товарів згідно попередніх митних декларацій ("ЕЕ") згідно Постанови № 992 та на підставі інформації, що була надана Державною фіскальною службою України, були також включені позивачем до розрахунку необґрунтовано, оскільки попередні митні декларації не є документом, на підставі якого можна достовірно засвідчити остаточну фактурну вартість ввезеного на митну територію України товару та дані у таких декларація підлягають корегуванню у відповідних

додаткових деклараціях до попередньої митної декларації ("ДЕ").

Так, за приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому в силу ст. ст. 74, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене та перевіривши наданий позивачем розрахунок

відрахувань, що має бути сплачений відповідачем, як імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до Постанови № 992, суд приходить висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим частково - на суму 838 270,85 грн., з огляду на необґрунтоване включення позивачем при здійснені розрахунку інформації щодо ввезення на митну територію України товарів за кодами УКТЗЕД: 8471 70 98 00 і 8523 51 10 00 та відповідно до попередніх митних декларацій (за літерним кодом "ЕЕ"), у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню частково - на вказану суму, відповідно до розрахунку суду.

Доводи відповідача щодо того, що між ним та третьою особою, яка є організацією колективного управління, що уповноважена на утримання відрахувань, нарахованих відповідно до Постанови № 992, було укладено відповідний договір на оплату даних відрахувань, не приймаються судом, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо сплати таких відрахувань за період з 05.04.2016 по 30.11.2018.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Громадської спілки "Український Музичний Альянс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Дістрібьюшн" (03151, м. Київ, вул. Донецька, 16/2; код ЄДРПОУ: 38887145) на користь Громадської спілки "Український Музичний Альянс" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, кв. 28; код ЄДРПОУ: 31815383) відрахування в розмірі 838 270,85 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 574, 06 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.01.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко

Дата ухвалення рішення24.01.2020
Оприлюднено30.01.2020
Номер документу87213970
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 1 807 690, 09 грн

Судовий реєстр по справі —910/7944/19

Ухвала від 29.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 28.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 17.08.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Постанова від 16.06.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 04.05.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 14.04.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 24.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 24.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 26.02.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Рішення від 24.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Підченко Ю.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні