Рішення

від 16.01.2020 по справі 917/1489/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.20 Справа № 917/1489/19

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури (36020, м. Полтава, вул. В. Козака, 1) в інтересах держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ЛІС" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 22Б, код ЄДРПОУ 37387145)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 37641918).

про стягнення 55 906,93 грн.,

За участю представників сторін:

від прокуратури Полтавської області: Мироненко О.В., посв. № 036062 від 16.10.2015р.

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

від третьої особи: Омельченко М.А., довіреність № 2848/7/10-20 від 13.11.2019р.

В судовому засіданні 16.01.2020р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1741/19 від 23.08.2019р.) в інтересах держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ЛІС" (відповідач) про стягнення 55 906,93м грн. плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, вагові параметри якого перевищують нормативні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу автомобілем із перевищенням нормативних вагових обмежень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2019р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.08.2019 р. позовну заяву першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. До участі у розгляді справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор). Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 28.10.2019р. суд здійснив перехід у справі № 917/1489/19 від спрощеного позовного провадження до розгляду зазначеної справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 19.11.2019р. у справі № 917/1489/19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.12.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.12.2019р. закрито підготовче провадження у справі №917/1489/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 16.01.2020р.

23.09.2019р. від третьої особи - Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2019р. надійшли пояснення, щодо заявлених позовних вимог.

Перший заступник прокурора, Державна служба з безпеки на транспорті та Державне агентство автомобільних доріг України належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 19.12.2019р. (а.с. 112-115).

Ухвали суду від 28.08.2019р., від 28.10.2019р., від 19.11.2019р., від 19.12.2019р. надіслані відповідачу за адресою, зазначеною у позовні заяві - 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 22Б повернулися до господарського суду з відміткою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , вибув (а.с. 55-59, 80-84, 96-103, 116-120).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 32, 70-76) відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МС ЛІС" зареєстровано за адресою, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 22Б, що співпадає з його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

Заява (письмове повідомлення) відповідача про зміну місця проживання в матеріалах справи відсутня.

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення (одним із видів якого є ухвала суду) є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, ухвали господарського суду Полтавської області по даній справі розміщені в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у справі належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ст.113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п"ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч.8 ст.165 ГПК України).

За приписами ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 9 ст. ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини суд встановив наступне.

Предметом розгляду по справі є позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Абзацом другим ч. 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, позивачем у справі виступає орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який визначений прокурором в позовній заяві, а саме Державна служба України з безпеки на транспорті.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п.п. 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 320), саме до повноважень Укртрансбезпеки входить не виключно здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, про що зазначає відповідач, але й також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Державним агентством управління автомобільними дорогами (Укравтодору), згідно постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001р. здійснюється видача дозволів на рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Предметом позову по справі є вимоги про стягнення 55 906,93 грн. плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні за відсутності такого

дозволу.

Частиною третьою ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві посиланням на ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, за якою плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України. Надходження плати за проїзд автомобільними дорогами являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності її зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність виконання останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни, що свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №422 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування нарахування плати та вживає заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контрою.

Факт своєчасного неподання до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення пали за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, у зв`язку з чим прокурор звернувся з позовом до суду.

Відповідно до частини четвертої вказаної вище статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідне повідомлення про представництво інтересів було направлене прокурором позивачу 21.08.2019 року, тобто до звернення до суду (а.с. 40).

Докази оскарження суб`єктом владних повноважень (позивачем) наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави по справі надані суду не були.

Отже, підставою для представництва Полтавською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, встановив :

Згідно з графіком проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 13.08.2018 по 19.08.2018 (а.с. 24), затвердженими в установленому порядку Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

10.08.2018 року посадовим особам Управлінням Уктрансбезпеки у Полтавській області, видано направлення на проведення рейдової перевірки №005952, в якому визначено місце та період проведення - з 13.08.2018 року до 19.08.2018 року, автодорога М-03 Київ-Харків-Довжанський, автодорога Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка (а.с. 23).

17.08.2018 року на 109 км автодороги Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка (Полтавська область), посадовою особою управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Сердюк В.С. проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель ХF 105, 410, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу марки SAMRO, модель ST.39MHDA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 . Транспортний засіб та напівпричип належить Товариству з обмеженою відповідальністю МС ЛІС , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та свідоцтвом про реєстрацію напівпричина SAMRO НОМЕР_5 (а.с. 86). Відповідно товарно-транспортної накладної при перевезенні автомобільним транспортом від 16.08.2018 року (а.с. 87) перевізником зазначений ТОВ МС ЛІС за маршрутом с.Цибулі, Полтавська область - м. Павлоград, водій/експедитор Євмено Ю.О..

Габаритно-ваговий контроль здійснений з використанням приладів автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA які відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки та Сертифікату відповідності №UA.TR.002.CТ.0115-17 Rev.0 підтверджена шляхом перевірки їх відповідності вимогам п.5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь: Частина1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML.R.134-1:2006, IDT) (а.с.22). Результати зважування транспортного засобу підтверджені талоном № 751 від 17.08.2018 року (а.с. 25).

Перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням нормативних вагових обмежень, а саме: фактичне осьове навантаження на одиночну вісь на 14,65 т., на строєну вісь - 29,05 при нормативно допустимих навантаженнях на одиночну вісь у 11 т., задню одиночну вісь - 11 т., на строєну вісь - 22 т.

Загальна вага транспорту склала 51,6 т. при фактично допустимій 40 т. Таким чином, результат зважування вказав на перевищення допустимих норм.

Результати перевірки оформлені актом № 0015047 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.08.2018 року (а.с. 27).

Того ж дня, 17.08.2018 року, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу складено Довідку №0004481 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля DAF ХF 105, 410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причепу SAMRO, модель ST.39MHDA (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) (а.с. 26).

До Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0015047 від 17.08.2018 року посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, доданий розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с. 28), згідно з яким визначена сума до сплати склала 1777,08 євро. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункт 31-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.

Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області скеровувало на адресу відповідача звернення №2994/32-18 від 06.09.2018 року з проханням оплатити вказану у розрахунку суму, з зназначенням необхідних для цього реквізитів (а.с. 21).

Дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо фіксування правопорушення та нарахування суми плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1777,08 євро, нарахованої згідно з Актом №0015047 від 17.08.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідачем в адміністративному і судовому порядку не оскаржувались. Визначена сума в добровільному порядку не сплачена.

Наведене стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку в дохід Державного бюджету України 55 906,93 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом , вагові параметри якого перевищують нормативні, що є гривневим еквівалентом 1777,08 євро.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до змісту з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до п 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень є органом, наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Вказані вище норми Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті в частині надання позивачу прав на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю свідчать про те, що на час звернення до суду прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу з напівпричепом, вагові параметри яких перевищували нормативні.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Такого висновку щодо застосування норм права прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, провадження № 11-49/апп18. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку щодо застосування норм права про те, що вимоги про відшкодування такої шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи викладене, та з урахуванням суб`єктного складу учасників спірних правовідносин справа № 917/1489/19 відноситься до юрисдикції господарського суду Полтавської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу (далі - ГК) України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Частини 1 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

В статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" зазначає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до абзацу 4 п. 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (із внесеними до нього змінами), зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла).

П. п. 3, 6 вказаного Порядку передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.

Відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено складеним позивачем актом № 0015047 від 17.08.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 27), довідкою № 0004481 від 17.08.2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 26), талоном № 7513 від 17.08.2018 року (а.с. 25), та не заперечується відповідачем.

За таких обставин, відповідачем вчинене правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Аналіз наведених норм говорить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), перевізником є фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як було встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом марки DAF, модель ХF 105, 410, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом марки SAMRO, модель ST.39MHDA, реєстраційний номер НОМЕР_6 , які відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію напівпричіпа НОМЕР_5 та (а.с. 86) належать ТОВ МС ЛІС .

У матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідка №0004481, акт № 0015147 та розрахунок плати за проїзд до акту 00150477, які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Полтавської області 17.08.2018 року, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (тобто, станом на 17.08.2018), що складає 55 906,93 грн.

Відповідно до п. 37, п. 41 Порядку № 879 учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством; дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

При цьому відповідачем в порушення вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як було встановлено судом, позивачем було виявлено перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом відповідача за наслідками рейдової перевірки.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Ч. 17 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, діюче законодавство України дозволяє позивачу здійснювати рейдову перевірку транспортних засобів як у русі (без зупинки), так і шляхом зупинки транспортного засобу.

Відповідно до п. 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

П. 13 Порядку № 879 передбачає, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Як було встановлено судом, позивачем було здійснено габаритно-ваговий контроль з використанням приладів автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA які відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки та Сертифікату перевірки типу №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 підтверджена шляхом перевірки їх відповідності вимогам п.5.2 ДСТУ OIML R 134:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь: Частина1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML.R.134-1:2006, IDT) (а.с.22).

З своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Відповідна правова позиція, як зазначалось вище, була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, провадження № 11-49/апп18.

В той же час, як встановлено рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001р. №7-рп/2001, за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них.

Загальні засади відповідальності відповідача за шкоду, спричинену руйнуванням автомобільних доріг загального користування внаслідок перевищення транспортним засобом встановлених нормативно-вагових параметрів передбачені ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух , ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", якими встановлено можливість руху такого транспортного засобу лиши при оформленні дозволу на участь у дорожньому русі, а також нормами ст. 224 ГК України, ст. 1166 ЦК України, які визначають загальні підстави для відшкодування майнової шкоди.

В той же час, Постановою № 879 встановлюються не засади відповідальності у вигляді відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, а спосіб обчислення розміру таких збитків, що не суперечить нормам, викладеним в ст. 58, п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, заявлених прокурором, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ЛІС" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 22Б, код ЄДРПОУ 37387145) до Державного бюджету України 55 906,93грн. , що еквівалентно 1 777,08 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 17.08.2018р. за наступними реквізитами: УК у м. Полтаві/м. Полтава/22160100, банк казначейство України (ЕАП), р/р 31215216016002, код ЄДРПОУ 38019510, МФО 899998, призначення платежу: 22160100; плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ЛІС" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 22Б, код ЄДРПОУ 37387145) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00грн.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання повного тексту судового рішення 27.01.2020р.

Суддя Ореховська О.О.