Рішення

від 28.01.2020 по справі 923/1078/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/1078/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю SITM GMBH AG

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Віза-Ві

про стягнення 2 914,33 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

05.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю SITM GMBH AG звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Віза-Ві про стягнення 12 989,45 грн, з яких 10 075,12 грн основної заборгованості, 2 682,47 грн пені та 231,86 грн річних.

13.01.2020 Позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2 914,33 грн, з яких 2 682,47 грн пені та 231,86 грн річних. Ця заява прийнята судом, у зв`язку з чим предметом спору є стягнення названої суми.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- 01.01.2015 між сторонами був укладений договір поставки № 4/15-17, за умовами якого він зобов`язаний був поставити та передати у власність Відповідача обумовлену у замовленнях продукцію,

- на виконання умов договору він поставив товар за видатковою накладною № 147 від 06.02.2019 та товарно-транспортною накладною № ТТН-147 від 06.02.2019 на суму 30 075,12 грн грн,

- у свою чергу Відповідач вартість товару хоча і сплатив повністю, але така оплата здійснена несвоєчасно, у зв`язку з чим він повинен сплатити пеню та річні у вказаних розмірах,

- на його думку строк дії договору хоча і сплинув, але зобов`язання з його виконання існують до моменту їх припинення

Дії та аргументи Відповідача

У поданому до суду відзиві на позов Відповідач позовні вимоги в частині сплати основної заборгованості не визнав, вказавши про повний розрахунок за договором.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою сторонам установлені строки для подачі процесуальних заяв.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що сторонами дотримані вимоги частин 2 та 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою та відзивом на позов, а тому письмові докази, подані сторонами прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю SITM GMBH AG , як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Віза-Ві , як Покупцем, був укладений договір поставки № 4/15-17.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця продукцію ТМ Комфорт , ТМ Оптіма та інший товар, партіями у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (пункт 1.1.),

- Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу строком на 21 календарний день з дня отримання товару (пункт 4.3.),

- У разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 7.1.),

- Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (пункт 8.1.).

Відповідно до видаткової накладної № 147 від 06.02.2019 та товарно-транспортної накладної № ТТН-147 від 06.02.2019 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 30 075,12 грн, вказавши у видатковій накладній, що поставка здійснюється на підставі договору № 4/15-17 від 01.01.2015.

За обліковими даними Позивача Відповідачем станом на час розгляду справи в суді вартість товару сплачена повністю, а саме відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 30.09.2019 19.07.2019 сплачено 5 000 грн, 02.08.2019 - 5 000 грн, 20.09.2019 - 5 000 грн. Поряд з цим відповідно до платіжного доручення № 1715 від 30.10.2019 сплачено 5 000 грн, а відповідно до платіжного доручення № 1941 від 11.12.2019 - 10 075,12 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю станом на 11.11.2019 у сумі 10 076,10 грн Позивач надіслав Відповідачу листа № 104 та зажадав сплати цієї суми.

Через несвоєчасне невиконання умов договору щодо дотримання строку оплати Позивачем нарахована пеня у сумі 2 682,47 грн за період з 28.02.2019 по 04.12.2019, виходячи від суми заборгованості 10 075,12 грн, а також річні у сумі 231,86 грн за той же період та від тієї ж суми.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Загальні положення про господарські зобов`язання встановлені розділом ІV Господарські зобов`язання Господарського кодексу України.

Так, за змістом статті 173 цього Кодексу Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1).

У відповідності до статті 174 Кодексу Господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання .

Поряд з цим, у відповідності до статті 175 Кодексу Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1).

Отже, установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору № 4/15-17 свідчать про виникнення та існування протягом певного часу між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких Позивач повинен вчинити певну господарську дію на користь Відповідача, а Відповідач, як управнена сторона, має право (поряд із власними обов`язками) вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Так, відповідно до частини 1 статті 662 того ж Кодексу продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а за статтею 663 продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 180 ГК України установлені правові положення стосовно істотних умов господарського договору.

Так, за змістом частини 3 цієї статті при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. У відповідності до частини 7 цієї ж статті строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, виконання договірних зобов`язань за договором є обов`язком обох його сторін. Але такі обов`язки обмежені строком дії договору у контексті наявності договірних зобов`язань.

За змістом частини 1 статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється (серед іншого) виконанням, проведеним належним чином.

З метою надання відповіді на поставлене перед судом питання про наявність або припинення зобов`язань як Позивача перед Відповідачем, так і Відповідача перед Позивачем у контексті закінчення строку дії договору 31.12.2015 суд вважає за необхідне звернути увагу на розуміння та розрізнення понять строку дії договору , строку дії зобов`язання та припинення зобов`язання .

Так, під припиненням зобов`язання слід розуміти припинення існування прав та обов`язків його учасників, які становлять зміст зобов`язання. При припиненні зобов`язання перестає існувати, і його учасників (контрагентів) більше не пов`язують ті права та обов`язки, які раніше з нього випливали. Це означає, що кредитор більше не має права пред`являти до боржника будь-які вимоги виходячи із даного зобов`язання, сторони не можуть переуступити свої права та обов`язки у встановленому порядку третім особам і т. д.

Зобов`язання може бути припинено не тільки тоді, коли його мета досягнута, тобто при виконанні зобов`язання, а й тоді, коли ця мета не досягнута. Наприклад, у зв`язку з неможливістю виконання, при прощенні боргу. Для припинення зобов`язання необхідна наявність певної підстави - юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов`язують припинення зобов`язання.

Натомість, значення та визначення строку дії зобов`язання як елементу належного виконання зобов`язання, проявляється в його функціях, а саме:

- дотримання умови щодо строку (терміну) виконання зобов`язання є підставою для визнання виконання у цій частині належним;

- строк (термін) є тим мірилом відліку часу, зі спливом (настанням) якого виникає (припиняється) зобов`язання, а це означає, що до спливу строку (настання терміну) кредитор не має права вимагати виконання, а боржник не зобов`язаний виконувати, тоді як по настанні часу виконання боржник зобов`язаний виконати, а кредитор не має права відмовитись від прийняття належного виконання;

- строк (термін) є критерієм, за яким розрізняють зобов`язання з визначеним строком виконання і зобов`язання з невизначеним строком виконання;

- як прострочення виконання, так і дострокове виконання (за загальним правилом) вважаються неналежним виконанням;

- строк є критерієм оцінки правомірності поведінки суб`єктів зобов`язання з точки зору її своєчасності;

- за допомогою категорії строк (термін) виконання можна з`ясувати: чи мало місце в конкретному випадку прострочення виконання зобов`язання (неналежне виконання), чи його невиконання.

У даному контексті суд зазначає, що зобов`язання Позивача за договором № 4/15-17 від 01.01.2015, які фактично стосувалися виконання ним наведених обов`язків щодо поставки, існували протягом строку дії договору та є виконаними належним чином, оскільки зворотнє не доведене Відповідачем.

Водночас, такі зобов`язання (стосовно поставки) припинилися із закінченням строку дії договору та неможливістю його пролонгації більше ніж один раз (на строк 1 рік), що слідує з умов пункту 8.1. договору, у зв`язку з чим договір слід вважати припиненим з 31.12.2016.

Отже, суд приходить до загального висновку, що поставка за видатковою накладною № 147 від 06.02.2019 здійснена не в межах договору № 4/15-17 від 01.01.2015 та вона є окремим договором поставки, укладеним у спрощеній формі, оскільки Позивачем поставлений певний товар, а відповідачем він прийнятий та оплачений.

Правова природа такого договору аналогічна вказаному вище, а тому суд не вважає за необхідне повторювати викладені правові норми, якими регулюється його дія.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими:

- Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1);

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2);

- не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Безпосередньо строк оплати сторонами у видатковій накладній № 147 не визначався, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 530 ЦК України, за змістом частини 2 якої якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, а також положення частини 1 статті 692 ЦК України, за змістом якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, діючим законодавством встановлено, що у випадку передачі товару за договором поставки у його покупця виникає одночасний зустрічний обов`язок з моменту отримання товару сплатити його вартість, а тому фактично у Відповідача обов`язок сплатити вартість поставленого товару виник з 06.02.2019.

За таких обставин Відповідачем допущено порушення умов договору, укладеного у спрощений спосіб 06.02.2019, щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 2 682,47 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності; нарахування пені, випадки її нарахування та розмір повинні бути передбачені договором.

У даному випадку поставка за накладною № 147 здійснена без письмової форми договору, а тому пеня сторонами не визначалася, у зв`язку з чим застосування Позивачем пені за умовами договору, який припинив свою дію, є необґрунтованим.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Сплата річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов поставки від 06.02.2019, сплатити Позивачу 231,86 грн річних за період з 28.02.2019 по 04.12.2019 від суми заборгованості 10 075,12 грн, яка взята Позивачем за основу нарахування.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів та обставин справи, суд приходить до висновку, що Відповідач несвоєчасно, з порушенням строку сплати вартості отриманого товару, виконав власні зобов`язання, під час судового розгляду не довів зворотнього, а тому зобов`язаний сплатити 231,86 грн річних. Водночас, нарахування пені здійснене без встановлення її розміру та підстав нарахування у належній договірній формі, а тому її нарахування є безпідставним.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у сумі 231,86 грн, а вимоги про стягнення пені у сумі 2 682,47 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 14156 від 04.12.2019 у сумі 1 921 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а також з урахуванням факту сплати Відповідачем основної заборгованості після звернення Позивача з позовом до суду (Позивач звернувся до суду 05.12.2019, а Відповідач сплатив 11.12.2019), а саме у сумі 1 524,31 грн, що складає 79,35 % процентного співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Віза-Ві (73000, м. Херсон, вул. 9-го Січня, буд. 49, кв. 53; ідентифікаційний код 35120530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю SITM GMBH AG (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 33; ідентифікаційний код 32337372) - 231,86 грн річних та 1 524,31 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін