Рішення

від 28.01.2020 по справі 131/714/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/714/19

Провадження № 2/131/200/2020

2020 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Телевань С.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бабинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама, ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, за яким позивач є спадкоємцем всього належного їй майна.

До спадкового майна покійної належить цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, розташована за цією ж адресою, площею 0,2600 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельна ділянка площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка площею 2.0771 га, розташована на території Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частину спадкового майна позивач вже переоформив у нотаріальному порядку на своє ім`я.

На даний час ОСОБА_1 бажає оформити все інше спадкове майно після смерті матері, однак приватний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на зазначене спадкове майно, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно покійної, тому ОСОБА_1 змушений звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, натомість подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги сільська рада визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 2014 року (а.с. 14) та витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 13, 15), позивач ОСОБА_1 переоформив частину спадкового майна на своє ім`я, а саме: земельну ділянку площею 2,0771 га, розташовану на території Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

До не оформленого спадкового майна ОСОБА_2 належить цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , земельна ділянка розташована за цією ж адресою, площею 0,2600 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельна ділянка площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою про склад колгоспного двору виданою Бабинською сільською радою №505 від 02 травня 2019 року (а.с. 11) та витягом з рішення 13 сесії 22 скликання Бабинської сільської ради від 20 листопада 1996 року про передачу у приватну власність земельних ділянок (а.с. 18).

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Копією заповіту, від 20 червня 2006 року (а.с.12), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с.8) та копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 9), стверджується що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який має право на спадкування.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини та постановою від 27 травня 2019 року №160/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельні ділянки, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів на них на ім`я спадкодавця (а.с.17).

Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки.

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок .

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладені докази, а також ту обставину, що позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини, при цьому оформити свої спадкові права на житловий будинок та земельні ділянки в нотаріальному порядку не може через відсутність правовстановлюючих документів на них, а також враховуючи те, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок та на земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1175,97 грн. (а.с.2).

На підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подачі позову до суду, інші 50 відсотків судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно, що складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 та право на завершення приватизації земельних ділянок площею 0,2500 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 та площею 0,1000 га. призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Бабинська сільська рада Іллінецького району Вінницької області, поштова адреса: 22714, вул. Центральна, 3, с. Бабин Іллінецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04330504.

Головуючий: