Рішення

від 29.01.2020 по справі 469/307/19

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.01.2020 Справа № 469/307/19

2-о/469/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - адвокат Дорошенко А.В.,

представник заінтересованої особи

Березанського РВ ДРАЦС -Курило-Груба К.А.,

представник заінтересованої особи

Ташинської сільської ради Березанського

району Машуренко Л.О. - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Березанський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Одеса) та Ташинська сільська рада Березанського району Миколаївської області, про встановлення факту батьківства, -

в с т а н о в и в:

Заявниця 20 березня 2019 року звернулась до суду із заявою про встановлення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її батьком, посилаючись на те, що її мати ОСОБА_3 з 1985 по 2001 роки проживала з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася заявниця; у актовому записі про народження заявниці відомості про батька записані за вказівкою матері. ОСОБА_2 визнавав своє батьківство відносно заявниці, називав її донькою, утримував та виховував її, інших дітей він не мав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належну йому земельну частку (пай) площею 10,05 умовних кадастрових гектар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Ташинської сільської ради Березанського району.

На момент смерті ОСОБА_2 заявниця була неповнолітньою та постійно проживала разом з ним, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Однак для нотаріального оформлення її спадкових прав після смерті ОСОБА_2 заявниці необхідно встановити факт батьківства.

У судовому засіданні заявниця та її представник адвокат Дорошенко А.В. заявлені вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у заяві.

Представник заінтересованої особи Березанського РВ ДРАЦС Курило-Груба К.А. проти задоволення заяви не заперечувала.

Представник заінтересованої особи Ташинської сільської ради до суду не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та підтримання заявлених вимог.

Заслухавши пояснення заявниці, представників та свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №607/10982/16-ц, провадження № 61-14642св18.

Оскільки заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вказаній справі підлягають застосуванню норми КпШС України.

Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України , згідно зі статтею 53 КпШС України, підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електроннми доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).

Судом встановлено, що заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Прогресівка Березанського району Миколаївської області та після реєстрації шлюбу 11 червня 2016 року з ОСОБА_4 змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . У свідоцтві про народження ОСОБА_7 матір`ю дитини зазначено ОСОБА_3 , батьком - ОСОБА_8 , ім`я батька записано за вказівкою матері.

ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вів спільне господарство та проживав однією сім`єю з матір`ю заявниці ОСОБА_3 з 1985 року по день його смерті, визнавав себе батьком заявниці ОСОБА_1 , проявляв батьківську турботу щодо неї, спільно з ОСОБА_3 утримував та виховував заявницю; заявниця є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 та відповідно до ч.ч.3, 4 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, так як на момент смерті спадкодавця проживала разом з ним та була неповнолітньою, тому встановлення факту батьківства має значення для підтвердження права ОСОБА_1 на спадкування майна ОСОБА_2 ; інші спадкоємці відсутні.

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження, свідоцтвом про укладення шлюбу та паспортом заявниці (а.с.6, 10,19), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька (а.с.9), довідками Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області щодо місця проживання померлого ОСОБА_2 та склад його сім`ї (а.с.12-13,15), витягом з погосподарської книги Ташинської сільської ради за 1996-2010 роки (а.с.16-18), довідкою Прогресівської ЗОШ І-ІІ ступенів Березанського району про участь ОСОБА_2 у вихованні заявниці під час її навчання в школі (а.с.20), поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили, що померлий ОСОБА_2 за життя визнавав себе батьком заявниці.

Таким чином суд вважає, що факт батьківства ОСОБА_2 щодо заявниці ОСОБА_1 у судовому засіданні знайшов своє підтвердження, оскільки зібрані у справі докази у своїй сукупності містять достовірне підтвердження визнання померлим ОСОБА_2 себе батьком заявниці, спільного проживання й ведення спільного господарства померлим та матір`ю заявниці до її народження, спільне виховання та утримання ними дитини.

Оскільки підтвердження факту батьківства заявниці зі спадкодавцем в позасудовому порядку є неможливим, що вбачається з роз`яснення Березанського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області (а.с.21), права та інтереси заявниці підлягають захисту у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 29 січня 2020 року.

Суддя: