Рішення

від 29.01.2020 по справі 491/928/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 491/928/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Виконавчий комітет Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області,

В С Т А Н О В И В:

До Ананьївського районного суду Одеської області звернулася із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Виконавчий комітет Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області.

Свою позовну заяву позивачка обґрунтовує тим, що вона ОСОБА_1 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВВВ №638551 від 30 березня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О..

Як зазначає в позовній заяві позивачка, що вона є власником вище вказаного нерухомого майна, за проханням ОСОБА_2 - двоюрідної сестри її покійного чоловіка ОСОБА_3 , вона 22 вересня 2015 року зареєструвала її місце проживання в своєму будинку. Відповідачка ОСОБА_2 на той час не мала зареєстрованого місця проживання, оскільки продала власне житло, в якому була зареєстрована, в зв`язку з чим знялась з реєстраційного обліку. Після продажу свого житла ОСОБА_2 зайнялась підготовкою необхідних їй документів для виїзду в Російську Федерацію до своїх родичів, та як пояснила, для цього їй необхідно мати зареєстроване місце проживання. Тож, враховуючи її прохання позивачка погодилась зареєструвати її в своєму будинку. Однак, фактично після поставлення на реєстраційний облік ОСОБА_2 (котра членом її сім`ї не була та не являється) по теперішній час, остання ніколи в будинку не проживала. Невдовзі після поставлення на реєстраційний облік, а саме в 2016 році ОСОБА_2 згідно наявної інформації виїхала до своїх родичів, котрі проживають в м.Москва, Російської Федерації. Спочатку після постановлення на реєстраційний облік ОСОБА_2 у позивачки не виникало ускладнень в користуванні належним їй будинком. Однак, згодом виникли проблеми в зв`язку з надмірним нарахуванням плати за комунальні послуги та відмови в отриманні житлової субсидії. Вказані обставини створили перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком.

Також, позивачка вказує, що ОСОБА_2 місце якої зареєстроване у її будинку не проживає в ньому та ніколи не проживала, у будинку немає особистих речей відповідачки та її предметів домашнього вжитку. Факт того, що відповідачка не проживає в будинку розташованому по АДРЕСА_1 підтверджено відповідними актами від 15 листопада 2018 року, 11 лютого 2019 року, 01 серпня 2019 року, складеними представниками Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області, доданими до позовної заяви.

Як зазначено в позовній заяві, позивачці невідома адреса за якою фактично мешкає відповідачка. Остання згідно наявної у позивачки інформації виїхала з України та не приймає участі у облаштуванні та утриманні будинку, всі комунальні послуги сплачуються тільки позивачкою.

Оскільки дана ситуація обмежує позивачку, як власника житла в діях щодо розпорядження соєю власністю на свій розсуд та враховуючи відсутність відповідачки позивачка змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

У судове засідання, що призначене на 29 січня 2020 року позивачка не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином, а саме в матеріалах справи міститься поштове повідомлення з якого вбачається, що 10 грудня 2019 року позивачка отримала рекомендоване відправлення за вихідним номером 491/928/19/10103/2019, в якому містилася ухвала суду від 03 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29 січня 2020 року (а.с.42). Однак, в матеріалах справи міститься заява позивачки, котра була подана до суду разом із позовною заявою, в вказаній заяві позивачка зазначила, що просить суд розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечує (а.с.19).

Відповідачка у судове засідання на розгляд справи не з`явилася. Судом 03 грудня 2019 року рекомендованим відправленням за вихідним номером 491/928/19/10104/2019 на зареєстроване місце проживання відповідачки було направлено ухвалу суду від 03 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29 січня 2020 року (а.с.39). Однак, вище вказане рекомендоване відправлення повернулося на адресу суду з відміткою центру поштового зв`язку адресат не проживає (а.с.44).

Також на офіційному веб-сайті судової влади України 04 грудня 2019 року було розміщено оголошення про виклик до суду на 29 січня 2020 року відповідачки ОСОБА_2 (а.с.41).

Тому, з урахуванням вимог ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, котре призначене на 29 січня 2020 року.

Третя особа у судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином, про що свідчить в матеріалах справи поштове повідомлення з якого вбачається, що 10 грудня 20199 року третя особа отримала рекомендоване відправлення за вихідним номером 491/928/19/10105 в якому містилася ухвала суду від 03 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29 січня 2020 року (а.с.43).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення позивачки, відповідачки та третьої особи, враховуючи заяву позивачки, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивачки, відповідачки та третьої особи.

Враховуючи те, що сторони по справі в судове засідання не з`явилися, а розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України.

Головуючим суддею по справі 08 жовтня 2019 року було відкрито провадження у справі та встановлено строк відповідачці для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі встановлено строк для надання письмових пояснень щодо позову або відзиву, у строк визначений відповідачу для подання відзиву.

Відповідачкою у встановлений судом строк в ухвалі про відкриття провадження відзив на позовну заяву до суду не було подано, тому відповідно до вимог ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачкою відзиву на позов, з урахуванням заяви позивачки, ухвалив слухати справу за відсутності відповідачки, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Також, у встановлений строк ухвалою про відкриття провадження у справі третьою особою не надано пояснення щодо позову або відзиву, що передбачено ст.181 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Жеребкове Ананьївського району Одеської області та зареєстрована за адресою: Одеська область, Ананьївський район, с.Ананьїв, Другий, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 5 січня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.5-6).

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Ананьїв, Одеської області, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю наданою суду 08 жовтня 2019 року Ананьївською Другою сільською радою Ананьївського району Одеської області на запит щодо персональних даних відповідача (а.с.26).

Також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 успадкувала житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом, який посвідчений державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. (а.с.9).

Відповідно до копії рішення №47 Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 16 березня 2016 року та копії переліку вулиць, що перейменовуються, встановлено, що вулицю Петровського було перейменовано на вулицю Л.Українки (а.с.10-11).

З копії довідки про склад сім`ї №718, виданої 12 вересня 2019 року Ананьївською Другою сільською радою Ананьївського району Одеської області, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є власником житлового будинку та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є квартирантом, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до довідки №719, виданої 12 вересня 2019 року Ананьївською Другою сільською радою Ананьївського району Одеської області, відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.8).

Згідно Актів обстеження складених комісією Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області15 листопада 2018 року,11 лютого 2019 року та 01 серпня 2019 року вбачається, що на момент обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_2 не проживала, особистих її речей та вжитків не виявлено (а.с.12-14).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до частини 1 статті 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Зі змісту частини 2 статті 386 ЦК України вбачається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною другою статті 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом по справі № 766/817/17.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Вирішуючи питання щодо витрат по справі, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України, однак враховуючи бажання позивачки, вважає за можливе залишити судові витрати по справі за позивачем.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Виконавчий комітет Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 5 січня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження свої майном - житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без її згоди.

Рішення суду є підставою для органів реєстрації для зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ; Відповідач:ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків - відсутні; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову:Виконавчий комітет Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04380933, розташований за адресою: 66422, Одеська область, Ананьївський район, с.Ананьїв, Другий.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення набуло законної сили ____