Рішення

від 20.01.2020 по справі 495/8649/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/8649/19

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

20 січня 2020 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі судді Заверюха В.О.,

при секретарі - Червинській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

23.09.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просить визнати за ним, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, площею 3,0 га., сільськогосподарського призначення, яка була надана та відведена в натурі ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №98-ХХІ від 10.10.1991 року у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу та земельною ділянкою, площею 7,5 га., сільськогосподарського призначення, яка була надана та відведена в натурі ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №544-ХХІ від 28.04.1992 року у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу, згідно державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №96-ФХ.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до спадкової маси увійшли: цілісний майновий комплекс СФГ НАДЕЖДА , ідентифікаційний код 21013107, яке розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1 , зареєстрованого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 02.02.1995 року, засновником якого був батько позивача; трактор марки ЮМЗ - 6, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 3,0 га, що була надана та відведена в натурі батькові позивача для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів № 98-ХХІ від 10.10.1991 року у довічне успадковане володіння та розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу за рахунок бувших земель радгоспу-заводу ім. 28 червня; земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 7,5 га, що була надана та відведена в натурі батькові позивача для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів № 544-ХХІ від 28.04.1992 року у довічне успадковане володіння та розташована на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу. Крім того, за життя ОСОБА_2 оформив на своє ім`я державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на вказані вище дві земельні ділянки. Зазначений державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 96-ФХ. Після смерті батька, позивач в установлений законом строк, звернувся із заявою про прийняття спадщини та вступив у одноособове управління та володіння успадкованим майном. Державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори за заявою позивача заведена спадкова справа № 408/2010 до майна померлого батька ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.08.2011 року на трактор марки ЮМЗ-6, № машини - НОМЕР_4, рік випуску -1992, номерний знак - НОМЕР_1 , спадкове майно у вигляді цілісного майнового комплексу СФГ НАДЕЖДА після смерті батька позивач також прийняв та продовжив як спадкоємець займатися підприємницькою діяльністю на наданих батькові для даної діяльності земельних ділянках площею 3,0 га. та 7,5 га. Згідно відомостей Білгород-Дністровської ОДПІ позивач зареєстрований та значиться керівником СФГ НАДЕЖДА . Отже, позивач є єдиним спадкоємцем, що прийняв у спадщину майновий комплекс СФГ НАДЕЖДА із вище зазначеними земельними ділянками і продовжує діяльність даного селянського (фермерського) господарства. Відповідно до відомостей Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області вказані вище земельні ділянки обліковуються за СФГ НАДЕЖДА . Проте, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказані вище земельні ділянки площею 3,0 га., розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та площею 7,5 га., розташована на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, оскільки в написанні прізвища батька замість вірного ОСОБА_2 в державному акті вказано ОСОБА_2 . Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2017 року встановлено факт, що державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право успадковуваного володіння землею за № 96-ФХ належить батькові позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час позивач займається господарською діяльністю, передбаченою Статутом селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА , веде справи господарства, але відсутність у нього свідоцтва про право на спадщину на право довічного успадкованого володіння вказаною землею порушує його майнові права та перешкоджає реалізувати своє право на спадщину. За викладених умов, враховуючи те, що земельні ділянки площею 3,0 га. та 7,5 га. були передані та виділені батькові позивача в натурі для ведення фермерського господарства без встановлення строку, то вони можуть бути об`єктом спадкування, в зв`язку із чим позивачу, як спадкоємцю, перейшло відповідне право довічного успадковуваного володіння даними земельними ділянками в порядку спадкування.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано термін на усунення недоліків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2019 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2019 року з Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області витребувана належним чином завірена копія спадкової справи, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2019 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Олійник Р.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені в позові та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, був повідомлений, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є визнання права п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12.08.2010 року (а.с.6).

Факт, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 08.07.1976 року.

Після смерті померлого батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до спадкової маси увійшли: цілісний майновий комплекс СФГ НАДЕЖДА , ідентифікаційний код 21013107, який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1 , зареєстрований Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 02.02.1995 року, засновником якого був батько позивача ОСОБА_2 ; трактор марки ЮМЗ - 6, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 3,0 га., що була надана та відведена в натурі батькові позивача для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №98-ХХІ від 10.10.1991 року у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу за рахунок бувших земель радгоспу-заводу ім. 28 червня та земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 7,5 га., що була надана та відведена в натурі батькові позивача для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №544-ХХІ від 28.04.1992 року у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу.

За життя батько позивача ОСОБА_2 оформив на своє ім`я державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на вказані дві земельні ділянки, державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 96-ФХ (а.с.7).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивач в установлений законом строк звернувся до державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та вступив у одноособове управління та володіння цілісним майновим комплексом СФГ НАДЕЖДА , трактором марки ЮМЗ - 6, 1992 року випуску та земельними ділянками площею 3 га. та 7,5 га..

Державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори за заявою позивача заведена спадкова справа №408/2010 до майна померлого батька ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.08.2011 року на трактор марки ЮМЗ-6, № машини - НОМЕР_4, рік випуску -1992, номерний знак - НОМЕР_1 (а.с.23).

Спадкове майно у вигляді цілісного майнового комплексу СФГ НАДЕЖДА після смерті батька позивач також прийняв як спадкоємець та член родини бувшого засновника і голови господарства та продовжив займатися підприємницькою діяльністю на наданих батькові для даної діяльності земельних ділянках площею 3,0 га. та 7,5 га..

Згідно відомостей Білгород-Дністровської ОДПІ позивач ОСОБА_1 зареєстрований та значиться керівником СФГ НАДЕЖДА (а.с.14-16).

Вказані обставини та факти встановлені та підтверджуються рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2012 року по справі №1505/6606/2012 за позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення належності спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно (а.с.20-22).

Отже, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину у вигляді майнового комплексу СФГ НАДЕЖДА з зазначеними земельними ділянками площею 3,0 га. та 7,5 га. та продовжує діяльність даного селянського (фермерського) господарства.

Згідно довідок Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області №127 від 05.02.2015 року, №27-1510-0.11-448/2-16 від 10.02.2016 року вказані земельні ділянки обліковуються за СФГ НАДЕЖДА (а.с.35,36).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2017 року по справі №495/7820/17 встановлено факт, що державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право успадковуваного володіння землею за №96-ФХ належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

21.02.2019 року завідувачем Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки площею 3,0 га. та 7,5 га. після померлого ОСОБА_2 відмовлено, оскільки згідно чинного законодавства земельні ділянки, які належать померлій особі на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, державного акту на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою чи державного акту на право постійного володіння земельною ділянкою - спадкуванню не підлягає.

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для: ведення селянського (фермерського господарства); громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що Земельним кодексом Української РСР від 18 грудня 1990 року запроваджено нову форму володіння землею - довічне успадковуване володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного успадкованого володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; - пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.12.1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, на сьогодні також має законне право на таке володіння.

Згідно з ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.41 Конституції України, кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно із частинами другою, третьою статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ст.55 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року, у разі смерті громадянина, який вів сільське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному зі спадкоємців. Земельний кодекс Української РСР передбачав лише одне право володіння земельною ділянкою, надане для ведення сільського (фермерського) господарства - право довічного успадковуваного володіння.

Частиною 3 ст.1296 ЦК України закріплено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян з утворенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з ціллю отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм для ведення фермерського господарства згідно діючого законодавства.

Згідно зі ст.19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права, грошові кошти, які передані членами фермерського господарства до його складу.

Згідно ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

У відповідності до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 ст.407 ЦК передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися в порядку спадкування.

Відповідно до ч.2 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування.

Згідно роз`яснень п.22.3. Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вбачається, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися в порядку спадкування.

Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковувального володіння земельною ділянкою, а тому це право є дійсним. Враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав та обовязків, окрім тих, перелік яких визначено у ст.1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння, а право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2019 року у справі №368/54/17.

З вищезазначеного вбачається, що з моменту прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини після померлого батька ОСОБА_2 до позивача, як спадкоємця, перейшли всі майнові права і обов`язки власника (засновника) цілісного майнового комплексу СФГ НАДЕЖДА , в тому числі право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 3,0 га., яка була надана та відведена в натурі ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №98-ХХІ від 10.10.1991 року у довічне успадковане володіння та розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу за рахунок бувших земель радгоспу-заводу ім.28 червня та земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 7,5 га., яка була надана та відведена в натурі ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №544-ХХІ від 28.04.1992 року у довічне успадковане володіння та розташована на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу.

Висновки за результатами розгляду справи

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що земельні ділянки площею 3,0 га. та 7,5 га. були передані та виділені батькові позивача ОСОБА_2 в натурі для ведення фермерського господарства без встановлення строку, а право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, то вони можуть бути об`єктом спадкування, а позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю, перейшло відповідне право довічного успадковуваного володіння даними земельними ділянками в порядку спадкування, тому суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15, 16, 1216, 1218, 1220, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 247, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, площею 3,0 га., сільськогосподарського призначення, яка була надана та відведена в натурі ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №98-ХХІ від 10.10.1991 року у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу та земельною ділянкою, площею 7,5 га., сільськогосподарського призначення, яка була надана та відведена в натурі ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів №544-ХХІ від 28.04.1992 року у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із земель запасу, згідно державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №96-ФХ.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.О.Заверюха