Постанова

від 29.01.2020 по справі 640/9167/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №640/9167/19

адміністративне провадження №К/9901/29716/19, №К/9901/24960/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" до Кабінету Міністрів України, третя особа - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправними та скасування розпоряджень в частині, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019, від 23.07.2019 (головуючий суддя - Шрамко Ю. Т.) та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 (головуючий суддя Чаку Є. В., судді: Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.), від 26.09.2019 (головуючий суддя Беспалов О. О., судді: Ключкович В. Ю., Парінов А. Б.),

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2019 року Всеукраїнське галузеве об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" (далі - ВГО ФРНГ , позивач, заявник) звернулося з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач), третя особа - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ НАК Нафтогаз України ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 22.05.2019 №325-р Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в частині обрання члена наглядової ради НАК Нафтогаз України ОСОБА_1, як представника держави; визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 26.06.2019 №448-р Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в частині: пункту 1 стосовно обрання члена наглядової ради акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ОСОБА_1 , як представника держави та пункту 3 щодо скасування як такого, що не реалізоване, оскаржуваного розпорядження №325-р (далі - спірні розпорядження №325-р, №448-р відповідно).

2. 12.06.2019 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив: зупинити дію оскаржуваного розпорядження №325-р до набрання рішенням у цій справі законної сили; заборони ОСОБА_1 , як члену наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - представнику держави, приймати участь в роботі наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зокрема, приймати участь у засіданнях наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", голосувати з будь-яких питань, поставлених для розгляду наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та вчиняти будь-які інші дії на виконання повноважень члена наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; заборони наглядовій раді Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" враховувати ОСОБА_1 як члена наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - представника держави під час визначення правомочності засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до набрання рішенням у цій справі законної сили.

3. Окрім цього, 18.07.2019 ВГО ФРНГ подало заяву про забезпечення позову (в редакції, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) шляхом зупинення дії спірного розпорядження №448-р в частині, а саме: пункту 1 стосовно обрання членом наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1 як представника держави та пункту 2 щодо уповноваження державного секретаря Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Перевезенцева Олексія Юрійовича на підписання цивільно-правового договору із членом наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1.

4. Вимоги наведених вище заяв обґрунтовувались наявністю очевидних, на думку заявника, ознак протиправності оскаржуваних ним розпоряджень КМУ, а також можливого, у зв`язку з їх прийняттям, потенційного і реального конфлікту інтересів у ОСОБА_1 , внаслідок чого відбувається недотримання керівних принципів ОЕСР щодо корпоративного врядування на підприємствах державної форми власності, що передбачають запровадження механізмів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, які перешкоджають членам ради виконувати свої завдання об`єктивно, та на обмеження політичного втручання у діяльність ради.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 заяву позивача від 12.06.2019 про забезпечення даного позову задоволено частково. Зупинено дію спірного розпорядження №325-р в частині обрання членом наглядової ради Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1 як представника держави. В решті вимог заяви відмовлено.

6. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 заяву позивача від 18.07.2019 про забезпечення даного позову задоволено. Зупинено дію спірного розпорядження КМУ №448-р в частині: пункту 1 щодо обрання членом наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1 як представника держави; пункту 2 щодо уповноваження державного секретаря Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Перевезенцева Олексія Юрійовича на підписання цивільно-правового договору із членом наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_1.

7. Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 та від 26.09.2019 вказані вище ухвали, постановлені судом першої інстанції, залишені без змін.

8. Ухвалюючи такі рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що призначення членом наглядової ради АТ "НАК "Нафтогаз України" особи, що є членом наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", що здійснюють діяльність на ринку природного газу, може призвести до порушення правових основ діяльності згадуваного товариства, його потенційних інтересів та, як наслідок може не лише ускладнити, а й унеможливити виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову.

9. Суди вказували й на те, що, оскільки призначена як представник держави особа є учасником наглядової ради АТ "НАК "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Акціонерного товариства "Українська залізниця" та одночасно виконує повноваження посадової особи Служби Віце-прем`єр-міністра України, існує можливість порушення прав та інтересів Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через можливість існування потенційного конфлікту інтересів при здійсненні виконання призначеною особою Закону України "Про державну службу" та вирішення питань господарської діяльності вказаних акціонерних товариств.

10. Спираючись на такі аргументи, суди дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суд.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, в частині задоволення заяв позивача про забезпечення позову, КМУ подав касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх, у наведеній частині, скасувати та відмовити у задоволенні заяв ВГО ФРНГ про забезпечення позову.

12. Обґрунтовуючи вимоги касаційних скарг, відповідач наголошує на тому, що чинне законодавство взагалі не наділяє ВГО ФРНГ повноваженням на звернення до суду з таким позовом, який, до того ж, як випливає з його змісту, поданий на захист АТ "НАК "Нафтогаз України", при цьому, на переконання скаржника, вжиті судами заходи забезпечення позову не відповідають критеріям співмірності та адекватності й ґрунтуються виключного на доводах, заснованих на припущеннях заявника, які не підтверджених жодними доказами.

13. У відзивах на касаційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що оскаржувані судові рішення, на його переконання, є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають скасуванню, у зв`язку з чим наголошує на відсутності передбачених процесуальним законом правових підстав для задоволення поданих відповідачем скарг.

14. Позивач своїм правом подання відзиву на касаційні скарги не скористався.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

15. До Верховного Суду надійшли зазначені касаційні скарги, для розгляду яких, згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями і передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

16. Ухвалами Верховного Суду від 20.09.2019 і 04.11.2019 відкриті касаційні провадження у справі.

17. Після закінчення підготовки справи до касаційного розгляду, ураховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалою Верховного Суду від 20.12.2019 постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.12.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

18. Вирішуючи подані позивачем заяви про забезпечення позову, суди встановили, що згідно з пунктом 1 розпорядження КМУ №325-р членом наглядової ради АТ "НАК "Нафтогаз України" обрано, зокрема, ОСОБА_1 як представника держави.

19. В свою чергу, 26.06.2019 КМУ прийнято розпорядження №448-р, відповідно до якого вирішено: 1. Обрати членами наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_2 як незалежного члена та ОСОБА_1 як представника держави. 2. Уповноважити державного секретаря Міністерства економічного розвитку і торгівлі Перевезенцева Олексія Юрійовича на підписання цивільно-правових договорів із зазначеними членами наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". 3. Скасувати як таке, що не реалізоване, розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №325 "Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" .

20. Окрім цього, суди зазначали, що відповідно до розміщеного на веб-сайті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України повідомлення від 03.05.2018, наказом від 28.02.2018 №134 Міністерство енергетики та вугільної промисловості призначило наглядову раду Публічного акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України" та наказом від 30.03.2018 №193 затвердило умови цивільно-правового договору з членом наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України". Зокрема, до складу наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України" включений ОСОБА_1 як представник держави.

VI. Позиція Верховного Суду

21. Так, у відповідності з частинами першою, другою, четвертою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

22. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

23. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

24. Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (пункт 1 цієї частини статті).

25. Частиною другою цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

26. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

27. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

28. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

29. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

30. Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

31. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

32. Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

33. ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

34. Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

35. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

36. Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

37. Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

38. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

39. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа №826/10936/18).

40. В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

41. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

42. У даному ж випадку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність забезпечення позову на підставі аргументів, які, за своїм змістом є ідентичними доводам, наведеним у позовній заяві.

43. Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

44. Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що мотиви, наведені позивачем у заявах про забезпечення позову, не свідчили про реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлювали настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, й могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

45. Забезпечуючи позов з підстав, зокрема, передбачених у пункті 2 частини другої статті 150 КАС України суди не врахували, що, по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття очевидні ознаки необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.

46. Названі ж заявником аргументи в підтримку вимог заяв про забезпечення позову вищезгаданим критеріям не відповідали, оскільки потребували детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.

47. Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

48. Більше того, позиція заявника, покладена в основу мотивації заяв про забезпечення позову, ґрунтувалась на припущеннях й не була підтверджена жодними доказами, які б достовірно і беззаперечно свідчили про існування обставин, що можуть зумовити застосування судом повноважень, передбачених у главі 10 Розділу І КАС України.

49. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті у цій справі заходи забезпечення позову не були співмірними із заявленими позивачем вимогами й не забезпечували тимчасовий захист саме тих прав, щодо яких спрямоване звернення до суду.

50. Враховуючи викладене, колегія суддів, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, дійшла висновку про те, що, у даному випадку, передбачені процесуальним законом підстави для забезпечення даного позову - відсутні, у зв`язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, в частині, щодо якої порушується питання про їх касаційний перегляд, слід скасувати, а в задоволенні заяв позивача - відмовити.

51. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

52. В свою чергу, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша, друга статті 351 КАС України).

53. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Кабінету Міністрів України - задовольнити.

Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019, від 23.07.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019, від 26.09.2019, в частині задоволення заяв Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" про забезпечення позову - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяв Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" про забезпечення позову - відмовити.

В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій

Судді Верховного Суду