Ухвала

від 23.01.2020 по справі 757/27963/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 23 січня 2020 року, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах Компанії СІЛВЕРТАКС ЛТД, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року,

за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення увідповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на корпоративні права власностіТОВ «ВІМАТЕКС» (код ЄРДПОУ 39015700), заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаними корпоративними правами. Передано згадані корпоративні права Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст.1,9,19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт корпоративних прав компанії ТОВ «ВІМАТЕКС», з метою уникнення можливості їх відчуження, оскільки у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах Компанії СІЛВЕРТАКС ЛТД, подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна та його представника, а про прийняте рішення останньому стало відомо 30 жовтня 2019 року, а тому просить визнати поважною причину пропуску такого строку.

Представник власника майна вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, автор апеляційної скарги зазначає про порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України, оскільки оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування, чому суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику власника майна, які конкретно існують ризики та чим явка власника майна у судове засідання перешкоджала меті забезпечення арешту майна.

Крім того, в апеляційній скарзі наголошується на тому, що корпоративні права не є річчю, предметом матеріального світу, не могли зберегти на собі жодних ознак вчинення кримінального правопорушення та бути його знаряддям, тобто не може вважатися речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України. Більш того, зі змісту оскаржуваної ухвали не зрозуміло, яким з критеріїв згаданої статті відповідають корпоративні права, та чи визнані вони речовими доказами у кримінальному провадженні відповідною постановою.

Також, представник власника майна звертає увагу на те, що в ухвалі слідчого судді не зазначено з якою метою накладено арешт. Крім того, не вказано конкретні обставини, які свідчать про те, що незастосування судом заборони відчуження та розпорядження згаданим майном призведе до його пошкодження, знищення, перетворення та/або передачі, відсутні і докази того, що корпоративні права, у тому числі ті, що належать власнику майна СІЛЬВЕРТАКС ЛТД можуть бути відчуженні чи передані третім особам.

Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що арешт накладено на корпоративні права юридичної особи, яка не є учасником кримінального провадження та при цьому набула права власності на частку в статутному капіталі на законних підставах. При цьому, суд взагалі не досліджував питання наслідків арешту майна для власника корпоративних прав - СІЛЬВЕРТАКС ЛТД, обмеживши не тільки право розпорядження корпоративними правами, а й користуватися і володіти ними, передавши вказані права в управління АРМА.

На переконання представника власника майна викладені в клопотанні прокурора фактичні обставини свідчать про те, що між СІЛВЕРТАКС ЛТД (SILVERTAX LTD) і СОЛНЕТЕ ЛІМІТЕД (SOLNETEL LIMITED) виник корпоративний конфлікт, і слідчий суддя фактично своєю ухвалою, якою передав 100% корпоративних прав в управління АРМА втрутився у зазначений корпоративний конфлікт на користь однієї з сторін. При цьому, адвокат зазначає, що з моменту входження до складу учасників ТОВ «ВІМАТЕКС» СІЛВЕРТАКС ЛТД не отримало жодного прибутку чи дивідендів від господарської діяльності компанії, а тому ініціювання кримінальних проваджень з боку іншого учасника товариства, СОЛНЕТЕЛ ЛІМІТЕД (SOLNETEL LIMITED), є лише способом уникнути справедливого розподілу прибутку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити поновивши строк на апеляційне оскарження, виступ прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна та його представника, і даних про отримання ними копії постановленого рішення матеріали провадження не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2018 року під № 42018000000000801 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 376, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що у період часу з листопада 2018 року по теперішній час співзасновник підприємств ТОВ «ВІМАТЕКС» (код ЄДРПОУ 39015700), ТОВ «ВІМАТЕКС+» (код ЄДРПОУ 41576709), ТОВ «термінал-7» (код ЄДРПОУ 37811007), ТОВ «ТІС РІЧФЛОТ ЗЕРНО» (код ЄДРПОУ 39826099) вчиняє дії відносно іншого співзасновника вказаних підприємств, а саме ОСОБА_8 , яка є представником ІНФОРМАЦІЯ_1 (SOLNETEL LIMITED), направлені на вимагання передачі майна, а саме 50% статутного капіталу у вказаних підприємствах та майна підприємств, погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_8 та членам її родини; розповсюджуючи неправдиві відомості у засобах масової інформації; погрожуючи та створюючи перешкоди по веденню господарської діяльності; погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності на підставі неправдивих заяв та накладення арешту на майно.

30 травня 2019 року прокурор першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України радник юстиції ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно а саме: корпоративні права власності ТОВ «ВІМАТЕКС» (код ЄДРПОУ 39015700), заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаними корпоративними правами та визначення порядку зберігання речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року клопотання прокурора задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів;

Зі змісту ч. 3ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, обґрунтовуючи своє клопотання у розумінні вимогст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Зокрема, в матеріалах, які додані до клопотання прокурора відсутні докази, що корпоративні права власностіТОВ «ВІМАТЕКС», на які прокурор просить накласти арешт, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України, що свідчить про формальність постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 29 травня 2019 року про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Більше того, прокурор у клопотанні, поданому в порядку Глави 17 КПК України, якою регулюється арешт майна, одночасно з накладенням арешту на майно просить передати його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРГІОУ 41037901) в управління, для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшук)' га управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», що регулюється ст. 100 КПК України, яка відноситься до Глави 4 КПК України докази і доказування" і регулює питання зберігання речових доказів і вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Вказані питання, на думку колегії суддів не можуть вирішуватись в одному провадженні, оскільки вони розглядаються за різною процедурою, передбачають внесення окремого клопотання слідчим, прокурором, по різному виконуються. Окрім того, ст. 309 КПК України, як і положеннями ст. 100 КПК України, не передбачене апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів про передачу майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а ухвали слідчих суддів про арешт майна підлягають апеляційному оскарженню.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що ні прокурор у клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог ст.ст. 171,173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінальногопровадження, а також наслідки арешту майна для вищезазначеного товариства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника власника майна - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у зв`язку з недоведеністю необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_5 , який діє в інтересах Компанії СІЛВЕРТАКС ЛТД строк на апеляційне оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення увідповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на корпоративні права власностіТОВ «ВІМАТЕКС» (код ЄРДПОУ 39015700), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про накладення арешту на корпоративні права власностіТОВ «ВІМАТЕКС» (код ЄРДПОУ 39015700), - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/609/2020 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1