Постанова

від 27.01.2020 по справі 916/1914/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1914/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброва Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Від ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" - Новицька О.В., довіреність № 4, від 21.12.18;

від ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" - Коломійцев А.Б., паспорт серія НОМЕР_1 , від 08.08.96;

від ФОП Кіктенко О.М. - не з`явився;

від Одеської міської ради - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019

по справі №916/1914/19

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е"

до відповідача-1 : Одеської міської ради;

відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича

про скасування запису про реєстрацію права оренди,

(суддя першої інстанції: Щавинська Ю.М., дата та місце ухвалення рішення: 22.10.2019, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 Обслуговуючий кооператив "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівни, Одеської міської ради та Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича про скасування рішення та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018р. у справі 916/675/15-г визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за №3368-VI "Про передачу ФОП Кіктенку О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 11-Е, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць", а також визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, площею 721 кв.м., що знаходиться у м. Одесі, проспект Академіка Глушка, 11-Е, укладений між Одеською міською радою і Фізичною особою - підприємцем Кіктенко О.М., на підставі яких було здійснено запис про державну реєстрацію права оренди за номером 1282001.

Водночас, як вказує позивач, звернувшись із заявою про скасування запису про державну реєстрацію права оренди за №1282001, Коломійцев А.Б . отримав відмову державного реєстратора у вчиненні таких дій, обґрунтовану посиланням на положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на таку відмову, враховуючи скасування права оренди ФОП Кіктенка О.М. на спірну земельну ділянку, що має наслідком скасування відповідного запису про державну реєстрацію права оренди, та водночас, наявність наразі не скасованого запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що має наслідком порушення права Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Глушко, 11-Е" на розгляд його заяви органами місцевого самоврядування щодо отримання в оренду земельної ділянки по проспекту Академіка Глушка, 11-Е, в м. Одесі, та позбавлення права та охоронюваного інтересу позивача на отримання в оренду на загальних підставах вказаної земельної ділянки, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по даній справі позов задоволено, скасовано запис № 1282001 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу - Калганової Марії Володимирівни №3104725 від 12 червня 2013 року, про реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки, площею 0,0721 га, що знаходиться у місті Одесі, проспект Академіка Глушка, земельна ділянка 11-Е.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що наявність нескасованого запису про реєстрацію права оренди за ФОП Кіктенкам О.М., за умови визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним, тобто відсутність у ФОП Кіктенка О.М. правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суперечить загальним засадам цивільного права, у зв`язку з чим суд зазначає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Кіктенко Олег Михайлович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по справі №916/1914/19 скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, судом неповно з`ясувано всі обставини справи та при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що наявність запису в реєстрі порушує законні інтереси позивача на отримання спірної земльної ділянки в оренду та необґрунтовано не взяв до уваги посилання ФОП Кіктенка О.М. на ту обставину, що кооператив не має ні права, ні законного інтересу на отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що на спірнійі земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна, яке перебуває у його власності, що підтверджується інформаційною довідкою №178530237 від 23.08.2019, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.09.2013.

На думку апелянта місцевий господарський суд не обґрунтував свою позицію щодо наявності у позивача порушеного права або законного інтересу на отримання земельної ділянки в оренду.

Заявник апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не навів в своєму рішенні жодної норми права, яка підтверджує, що наявність в реєстрі запису про реєстрацію договору оренди від 12.06.2013 порушує законні інтереси або права кооперативу.

Крім того, на переконання апелянта, суд дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1914/19 за апеляційною скаргою ФОП Кіктенко О.М. на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

11.12.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу ФОП Кіктенка О.М. на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 призначено до розгляду на 27.01.2020.

27.01.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача, в якому представник ФОП Кіктенка О.М., у зв`язку з хворобою, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи та вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 ФОП Кіктенку О.М. передано в оренду земельну ділянку площею 0,0721 га за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 11-Е, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць.

На підставі вказаного рішення Одеською міською радою та ФОП Кіктенком О.М. укладено 12.06.2013 договір оренди земельної ділянки, розташованої по просп. Академіка Глушка, 11-Е в м.Одесі.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/675/15 від 25.10.2018, залишеним без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2019, визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за №3368-VI "Про передачу ФОП Кіктенко О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 11-Е, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, площею 721 кв.м, що знаходиться у м. Одесі, проспект Академіка Глушка, 11-Е, укладений між Одеською міською радою і ФОП Кіктенко О.М.

Залишення нескасованим запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право оренди Кіктенка О.М. робить неможливим отримання ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" в оренду бажаної земельної ділянки на умовах земельного аукціону.

Зазначене підтверджується відповіддю Департаменту комунальної власності від 30.05.2019 вих. №01-18/710,755-09-01, в якій зазначено, що право оренди на земельну ділянку, яку бажає отримати в оренду Обслуговуючий кооператив, було зареєстровано 12.06.2013 (запис №1282001) за Кіктенком О.М. і станом на 27.05.2019 зазначене право оренди залишається зареєстрованим за ним же, що по суті робить неможливим розгляд питання про надання в оренду позивачу відповідної земельної ділянки органами місцевого самоврядування.

На переконання позивача, наявність наразі нескасованого запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що має наслідком порушення права ОК "Гаражний кооператив "Глушко, 11-Е" на розгляд його заяви органами місцевого самоврядування щодо отримання в оренду земельної ділянки по проспекту Академіка Глушка, 11-Е, в м. Одесі, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В даному випадку позовні вимоги позивача направлені на скасування запису про реєстрацію права оренди № 1282001 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу - Калганової Марії Володимирівни № 3104725 від 12 червня 2013 року про реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки, площею 0,0721 га, що знаходиться у місті Одесі, проспект Академіка Глушка, 11-Е, за ФОП Кіктенком Олегом Михайловичем, зареєстрованого на підставі Договору оренди землі, серія та номер 337 від 12.06.2013, визнаного у судовому порядку недійсним.

З огляду на зазначене, враховуючи суть заявленої позовної вимоги, судова колегія зазначає, що позивач має право звернутися з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області, а доводи апелянта в частині неврного способу захисут колегією суддів не приймаються до уваги.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, що здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень органу державної реєстрації прав належить: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень чи відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження у порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна, здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 9 Закону визначено також повноваження Державного реєстратора.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що здійснення державної реєстрації прав (їх обтяжень) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

Натомість саме набуття, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно відбувається на підставах, визначених законодавством (статті 11, 328, 413 Цивільного кодексу України), в тому числі на підставі вчинених правочинів, актів цивільного законодавства, актів органів державної влади та місцевого самоврядування; при цьому пов`язаність з державною реєстрацією моменту виникнення права власності чи іншого речового права не виключає первинності існування підстав, на яких набувається відповідне речове право.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вжиття заходів для забезпечення відповідності відомостей Державного реєстру прав існуючим фактичним даним (за статтею 26 Закону записи до Державного реєстру прав скасовуються, якщо підстави, на яких вони були внесені, визнані судом недійсними, а статтею 27 вказаного Закону передбачено також можливість виправлення технічних помилок у записах).

Нездійснення органом державної реєстрації заходів для забезпечення відповідності відомостей Державного реєстру прав існуючим фактам не позбавляє заінтересовану особу права спростовувати відомості, надані в установленому порядку з Державного реєстру прав, шляхом надання належних та допустимих доказів у підтвердження інших фактів.

Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/675/15 від 25.10.2018, залишеним без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2019, визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за №3368-VI "Про передачу ФОП Кіктенку О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 11-Е, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, площею 721 кв.м, що знаходиться у м. Одесі, проспект Академіка Глушка, 11-Е, укладений між Одеською міською радою і ФОП Кіктенко О.М.

Згідно з ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

З огляду на зазначене, а також враховуючи встановлені Господарським судом Одеської області по справі №916/675/15 обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що фактично станом на момент звернення позивача до суду з вимогами про скасування запису про реєстрацію права оренди № 1282001, відповідне право ФОП Кіктенко О.М. було припинено внаслідок визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що вимога про скасування запису про реєстрацію права оренди за ФОП Кіктенка О.М. є по суті похідною вимогою від вимог, заявлених в рамках справи №916/675/15, та направлена на захист законного інтересу позивача на отримання спірної земельної ділянки в оренду, що, зокрема, було встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018р. у справі №916/675/15-г та випливає з матеріалів справи, а саме з листування між позивачем та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (т.1 а.с.74).

Тобто фактично позивач зможе реалізувати свій законний інтерес щодо отримання спірної земельної ділянки в оренду лише після скасування запису про реєстрацію права оренди за ФОП Кіктенком О.М., враховуючи також той факт, що земельна ділянка, право користування якої зареєстровано за іншою особою, не може бути предметом іншого правочину.

Відтак доводи відповідача щодо відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу і ненадання обґрунтування цьому судом першої інстанції, судовою колегією відхиляються як такі, що спростовуються вищевикладеним.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду та зазначає, що наявність нескасованого запису про реєстрацію права оренди за ФОП Кіктенко О.М. в даному випадку суперечить загальним засадам цивільного права, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апелянта в частині безпідставного незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, тільки після скасування підстав, а саме визнання рішення Одеської міської ради та Договору оренди земельної ділянки недійсними, стало можливим позивачу реалізувати вимогу про скасування реєстраційного запису, у зв`язку з чим посилання відповідача на необхідність застосування позовної давності в даному випадку є необґрунтованими.

Інші доводи апелянта судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки не є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду та не впливають на правильність висновків, зроблених судом у рішенні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Судова колегія зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії"), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Трофимчук проти України").

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та відхиляються судовою колегією.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по справі №916/1914/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по справі №916/1914/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по справі №916/1914/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по справі №916/1914/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.01.2020 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош