Рішення

від 21.01.2020 по справі 910/11367/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2020Справа № 910/11367/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про витребування земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Колодяжна А.В.

позивача: Ганзюк Т.О.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

вільний слухач: ОСОБА_6

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Київської місцевої прокуратури № 9 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:479:0005 загальною площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що власник земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:479:0005 загальною площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1, Київська міська рада, рішення про відчуження вказаної земельної ділянки не приймала, у зв`язку із чим, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" на користь Київської міської ради як розпорядника майна територіальної громади міста Києва.

Разом з позовом прокурором подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.08.2019 відмовив у задоволенні заяви Керівника Київської місцевої прокуратури №9 про забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/11367/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 17.09.2019, залучив до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та залучив до участі у справі третю особу 2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

03.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких Київська міська рада зазначає, що спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади без відповідного волевиявлення власника - Київської міської ради, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню від останнього набувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" - на користь Київської міської ради. У своїх поясненнях Київська міська рада просить суд задовольнити позовні вимоги Керівника Київської місцевої прокуратури №9.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 виправлено у резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/11367/19 допущену описку щодо третіх осіб.

У судовому засіданні 17.09.2019 суд відклав підготовче провадження у справі на 01.10.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

02.10.2019 через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_2 зазначає, що не укладала договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2011 № 1388, за яким власником земельної ділянки є громадянин ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Белугіною Венерою Леонідівною. У своїх поясненнях третя особа-2 просить суд задовольнити позовні вимоги керівника Київської місцевої прокуратури № 9 у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.10.2019 суд відклав підготовче провадження у справі на 22.10.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 22.10.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/11367/19, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та відкладено підготовче засідання на 12.11.2019.

28.10.2019 через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_2 підтримує позовні вимоги прокуратури.

12.11.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/11367/19 до вирішення справи №760/19523/19.

У судовому засіданні 12.11.2019 суд відклав підготовче провадження у справі на 04.12.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

04.12.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із знеструмленням електромережі суду, виходу із ладу сервера автоматизованої системи та іншими умовами, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи, про що складено акт від 04.12.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2019 призначив підготовче засідання по справі №910/11367/19 на 18.12.2019.

У судовому засіданні 18.12.2019, розглянувши клопотання третьої особи-1 про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про наступне.

Так, у своєму клопотанні третя особа-1, ОСОБА_1 , просить суд зупинити провадження у справі до вирішення справи №760/19523/19.

Судом встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває справа №760/19523/19 за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Белугіна Венера Леонідівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов`язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Однак, обставини, які встановлюються в межах розгляду справи №760/19523/19 про визнання недійсним проміжного договору купівлі-продажу земельної ділянки не вплинуть на вирішення спору у справі №910/11367/19.

Об`єктивної неможливості розгляду справи №910/11367/19 до вирішення спору у справі №760/19523/19 судом не встановлено.

Окрім того, у своєму клопотанні заявником не обґрунтовано у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи витребування земельної ділянки, та не зазначив, яким чином установлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що сторони обґрунтовують наведені ними доводи у цій справі, виходячи із предмета та підстав позову.

Враховуючи наведене, за висновкам суду вирішення спору у справі №760/19523/19 про визнання недійсним проміжного договору купівлі-продажу земельної ділянки не перешкоджає розгляду справи №910/11367/19.

Суд зазначає, що самостійно може встановити всі обставини для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 910/11367/19 за наявними у даній справі доказами, а тому - у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи-1 про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 18.12.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/11367/19 до судового розгляду по суті на 21.01.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 21.01.2020, а третім особам - повідомлення.

Представник відповідача у судове засідання 21.01.2020 не з`явилися, відзиву на позов не надав.

Представники третіх осіб 1, 2 у судове засідання 21.01.2020 також не з`явилися.

Про розгляд справи відповідач та треті особи були належним чином повідомлені, ухвалою суду від 18.12.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Прокурор у судовому засіданні 21.01.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Позивач у судовому засіданні 21.01.2020 надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги Керівника Київської місцевої прокуратури №9.

У судовому засіданні 21.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор зазначає, що Київською місцевою прокуратурою №9 під час кримінального провадження №42019101090000032 від 16.04.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, встановлено факт порушення майнових прав та інтересів держави в особі територіальної громади міста Києва, зокрема вибуття з комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:479:0005.

Так, прокуратурою з`ясовано, що заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва №760/6246/14-ц від 16.07.2014 частково задоволено позов прокурора Солом`янського району міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування пункт 8 Додатку "Перелік земельних ділянок, які передаються у приватну власність" до рішення Київської міської ради від 02.10.2008 за №485/485 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Солом`янському районі м. Києва", визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 за №06-7-03736 від 02.06.2009; повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:479:0005, що розташована по АДРЕСА_1. Вказане рішення суду набрало законної сили 15.08.2014.

Прокурор зазначає, що за вказаних обставин, земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:479:0005 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

Однак, як зазначено прокурором, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що 06.12.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, серія та номер: 1388, виданий 13.07.2011, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Белугіна В.Л., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У подальшому, 10.04.2019 здійснено державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" на підставі акту приймання - передачі до статутного капіталу, серія та номер 478, 479, виданий 10.04.2019, за яким ОСОБА_1 як єдиний учасник та директор товариства передав в статутний капітал вказану земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що після скасування рішення Київради від 02.10.2008 за №485/485, Київська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів та в межах своєї компетенції не приймала жодних рішень про повторне відчуження спірної ділянки.

За доводами прокурора, договір купівлі-продажу від 13.08.2011, а також правочин оформлений актом приймання-передачі від 10.04.2019, є нікчемними з моменту вчинення відповідно до ст. 228 ЦК України.

З урахуванням наведеного вище, прокурор зазначає, що враховуючи, що дійсним власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:479:0005, що розташована по АДРЕСА_1 , є територіальна громада міста Києва, а Київська міська рада рішення про відчуження не приймала, земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" на користь Київської міської ради як розпорядника майна територіальної громади міста Києва, оскільки у Товариства відсутні належні правові підстави для набуття у власність комунального майна.

З урахуванням наведеного прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:479:0005 загальною площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ч.ч. 3, 4 до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом першим ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).

Водночас, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, в обґрунтування подання прокурором даного позову для представництва інтересів держави в особі представницького органу територіальної громади міста - Київської міської ради, прокурор посилається на незаконне вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, що, як наслідок, порушує права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес (наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року по справі № 911/3455/17).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

За доводами прокурора Київська міська рада в силу вимог закону зобов`язана діяти в інтересах територіальної громади міста Києва, з метою захисту земель комунальної власності, зокрема, вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління землями комунальної власності, забезпечувати їх ефективне використання.

Прокурор зазначає, що лише після неодноразових листів місцевої прокуратури (№(10-59)2175вих-19 від 13.03.2019, №(10-59)3162вих-19 від 16.04.2019, №(10-59)4226вих-19 від 28.05.2019, №(10-59)5026вих-19 від 20.06.2019) Київською міською радою подано позов про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13.07.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому, як зазначає прокурор розгляд даного позову не призведе до реального поновлення права власності територіальної громади на земельну ділянку, оскільки остання на даний час перебуває у власності ТОВ "ВЕСТ СІСТЕМ".

Київська міська рада як орган, уповноважений розпоряджатися землями територіальної громади міста Києва та здійснювати контроль за їх використанням і охороною, не вживає реальних заходів, спрямованих на відновлення права власності територіальної громади на земельну ділянку та не звернулася до суду із позовними вимогами про витребування земельної ділянки, внаслідок чого інтереси територіальної громади залишаються незахищеними, а спірна земельна ділянка територіальної громади міста Києва перебуває у власності ТОВ "ВЕСТ СІСТЕМ".

Отже, у даному випадку Київська міська рада неналежно здійснює захист інтересів територіальної громади на землю.

Враховуючи викладене, нездійснення відповідним органом захисту інтересів держави надає прокурору право на звернення до суду за захистом таких інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з нормами статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради в галузі земельних відносин на їх території належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи наведені приписи законодавства, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов`язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Водночас, підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. Частинами 1, 2 наведеної норми визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України).

Так, рішенням Київської міської ради № 485/485 від 02.10.2008 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Солом`янському районі м. Києва" Київська міська рада вирішила передати громадянам у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, зокрема, відповідно до п.8 вказаного рішення ОСОБА_2 надано для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1 га.

Згідно частини 1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва №760/6246/14-ц від 16.07.2014 задоволено частково позов прокурора Солом`янського району міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 та визнано незаконним та скасувати пункт 8 Додатку "Перелік земельних ділянок, які передаються у приватну власність" до рішення Київської міської ради від 02.10.2008 року за № 485/485 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у Солом`янському районі м. Києва" про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 за № 06-7-03736 від 02.06.2009 року та ухвалою повернути в розпорядження Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:479:0005, що розташована по АДРЕСА_1.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва №760/6246/14-ц від 16.07.2014 набрало законної сили 15.08.2014.

Даних про оскарження вказаного рішення Єдиний державний реєстр судових рішень не містить. Доказів оскарження учасниками даної справи не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Оскільки рішення Солом`янського районного суду міста Києва №760/6246/14-ц від 16.07.2014 набрало законної сили, то вищевказані обставини щодо незаконності рішення Київської міської ради про відведення спірної земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:479:0005, що розташована по АДРЕСА_1 у власність третій особі-2 та незаконність правовстановлюючого документа на землю встановлені судовим рішенням та доказуванню у цій справі не підлягають.

Водночас, відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено, що 06.12.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, серія та номер: 1388, виданий 13.07.2011, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Белугіна В.Л., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Копія вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2011 наявна у матеріалах справи.

У подальшому, 10.04.2019 здійснено державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" (відповідачем у справі) на підставі акту приймання - передачі до статутного капіталу, серія та номер 478, 479, виданий 10.04.2019, за яким ОСОБА_1 як єдиний учасник та директор товариства передав в статутний капітал вказану земельну ділянку.

Однак, враховуючи те, що пункт 8 додатку до рішення Київської міської ради від 02.10.2008 року за № 485/485 про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 визнано незаконним та скасовано у судовому порядку, а також визнано недійсним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави на укладення договору купівлі - продажу про продаж спірної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Водночас, згідно із поясненнями наданими по суті спору, третя особа-2, ОСОБА_2 , зазначила, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2011 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не укладала.

В матеріалах справи наявний лист №10/01-16 від 23.04.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Белугіної В.Л., у якому зазначено, що договір купівлі - продажу за р. №1388 від 13.07.2011, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 8000000000:72:479:0005 не посвідчувався, а за таким реєстровим номером вчинено іншу нотаріальну дію.

За змістом приписів ст.116, 118 Земельного кодексу України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку, іншого способу набуття права власності на земельну ділянку закон не передбачає.

Отже, законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки, з іншого - органу державної влади або місцево самоврядування як власника землі у формі прийняття рішення про передачу.

Однак матеріали справи не містять будь яких рішень Київської міської ради про повторну передачу земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 чи набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .

Оскільки, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності на підставі рішення суду, визнаного у подальшому незаконним, шляхом подальшого укладення правочину з третьою особою-1 ( ОСОБА_1 ), то спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) не з його волі.

Отже, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 правових підстав передачі земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" згідно з актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 10.04.2019, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради поза її волею.

За приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, як то передбачено нормами статті 319 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 Цивільного кодексу України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

За пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

За змістом наведеного, майно (земельна ділянка площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 ), яке вибуло з володіння власника (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 10.04.2019, учасником та стороною якого дійсний власник не був, та відчужене особою ( ОСОБА_2 , а у подальшому ОСОБА_1 ), яка не мала права відчужувати спірне майно, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до вимог статей 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Отже, згідно з положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами.

З огляду на вище наведені положення законодавства та оскільки земельна ділянка площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1 вибула з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею, і набута у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" від особи, яка не мала права її відчужувати, існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:479:0005 загальною площею 0,1 га, що розташована по вул. Кінцевій, 13 у Солом`янському районі м. Києва.

Враховуючи вище викладене суд задовольняє позовні вимоги керівника Київської місцевої прокуратури № 9 у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ КІНЦЕВА, будинок 13, ідентифікаційний код 42814004) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:479:0005 загальною площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СІСТЕМ" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ КІНЦЕВА, будинок 13, ідентифікаційний код 42814004) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.01.2020 .

Суддя О.В. Гулевець