Рішення

від 28.01.2020 по справі 131/639/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/639/19

Провадження № 2/131/211/2020

2020 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Телевань С.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який за життя заповіту не залишив.

До спадкового майна покійного належать земельні ділянки площею 0,2500 га та 0,4100 га, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 .

На даний час позивач бажає оформити все інше спадкове майно після смерті батька на своє ім`я, однак державний нотаріус Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на зазначене спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, тому ОСОБА_1 змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити та розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги сільська рада визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

На день смерті ОСОБА_2 мав у власності земельні ділянки площею 0,2500 га та 0,4100 га, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням 17 сесії 21 скликання Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 01 квітня 1994 року Про приватизацію земельних ділянок громадян села Слободище , рішенням 28 сесії 5 скликання Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 16 вересня 2009 року Про внесення змін та уточнень до рішення 17 сесії 21 скликання від 01.04 1994 року Про приватизацію земельних ділянок громадянам с. Слободище та 13 сесії 22 скликання від 18.11.1997 року Про приватизацію земельних ділянок громадянам с. Слободище та додатком до нього; якими ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність передано земельні ділянки по АДРЕСА_1 , призначені для будівництва, обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею 0,2500 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4100га, якими він користувалася відповідно до Декрету Кабінету Міністрів /країни від 26.12.1992 року Про приватизацію земельних ділянок .

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно копії паспорта громадянина України позивача (а.с.12), копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5), копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с. 5) довідкою Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про те, що на день смерть спадкодавця ОСОБА_2 з ним проживала його донька ОСОБА_1 (а.с. 6), позивач є дочкою спадкодавця, а відповідно є спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом на його майно.

Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та 14 травня 2019 року №294/02-31 державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В. В. позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, через відсутність правовстановлюючих документів на них на ім`я спадкодавця.

Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок .

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, вважаю, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право на завершення приватизації земельних ділянок, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.

На підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подачі позову до суду, інші 50 відсотків судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету.

Разом з тим, представником позивача подано клопотання про повернення половини сплаченого позивачем судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було. Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,4100 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Слободищенської сільської ради Іллінецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп. сплаченого нею судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп., сплаченого нею судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - невідомий, поштова адреса: АДРЕСА_2 , моб. тел.: НОМЕР_4 .

Відповідач: Слободищенська сільська рада Іллінецького району Вінницької області, 22755, Вінницька область, Іллінецький район, с. Слободище, вул. Леніна, 5, Код ЄДРПОУ: 04328045.

Головуючий: