Рішення

від 29.01.2020 по справі 471/954/19

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/954/19

Провадження №2/471/88/20

Номер рядка звіту 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/954/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся суду з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В своєму позові позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миколаївка Братського району Миколаївської області померла ОСОБА_2 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 8,22 га, що розташована в межах території Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 10 вересня 2014 року приватним нотаріусом Братського районного нотаріального округу Миколаївської області Малярчук Н.В., та зареєстрований в реєстрі за № 423, згідно якого заповідана вищевказану земельну ділянку позивачу. В липні 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Малярчук Н.В. з заявою про прийняття спадщини. Але на адресу позивача від нотаріуса надійшов лист, в якому рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як такий строк пропущений. Позивач вчасно не звернувся до нотаріуса бо, по-перше, не був повідомлений про смерть ОСОБА_2 , так як не є її родичем, не проживав з нею за одною адресою (навіть не в одному населеному пункті), про її смерть в засобах масової інформації не повідомлялось, а тому дізнався про її смерть лише влітку 2019 року. По-друге позивачу не було відомо, що ОСОБА_2 залишила заповіт на його ім`я, і дізнався про це вже поза межами строку. Нотаріусом не зроблено жодної спроби своєчасно, розшукати спадкоємця за заповітом. Саме через ці обставини і було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. Вважає, що зазначені причини пропуску строку подачі заяви до нотаріуса є поважними.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати за його відсутності.

В судове засідання представник Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миколаївка Братського району Миколаївської області померла ОСОБА_2 (а.с. 5).

Після смерті останньої відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 8,22 га, що розташована в межах території Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області (а.с. 6).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 10 вересня 2014 року приватним нотаріусом Братського районного нотаріального округу Миколаївської області Малярчук Н.В., та зареєстрований в реєстрі за № 423, згідно якого заповідана вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 (а.с. 7).

За змістом ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що визначено ст. 1217 ЦК України, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).

За ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

А право на спадкування мають особи, визначені у заповіті ( ч.1 ст. 1223 ЦК України).

Таким чином, позивач в силу дії норми ч.1 ст. 1223 ЦК України, має право на спадкування, оскільки, померла склала на його користь заповіт, що достовірно установлено судом.

У свою чергу, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що визначено ( ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її ( ч.1 ст. 1272 ЦК України).

Та як установлено судом, позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 лише 18.07.2019 року, у той час, як шестимісячний строк для подання такої заяви закінчився 01.10.2015 року (а.с. 8).

Як наслідок, є дійсними підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.1272 ЦК України, тобто для визначення додаткового строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.

Зокрема, вказана правова норма визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тож, виходячи із аналізу правової норми, слід дійти висновку, що установлені нею правила мають змогу бути застосовані, якщо : 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Тож, надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд враховував те, що позивач не знав про наявність заповіту.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

А як указав Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

До того ж, суд ураховує свободу заповіту як фундаментального принципу спадкового права.

А також висновки щодо застосування відповідної норми права, які викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №681/203/17-ц (провадження №61-26124св18), які суд враховує при виборі і застосуванні вказаної норми права, відповідно до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України.

Зокрема, принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не буде дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

А тому у світлі вищевикладеного, ураховуючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування норми ч.3 ст. 1272 ЦК України, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі, позаяк, є доведеним шляхом дослідження й аналізу письмових доказів факт, того що позивач не був обізнаний про наявність заповіту.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці.

Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Миколаївська сільська рада Братського району Миколаївської області, місце знаходження: вул. Гамазіна, 1, с. Миколаївка Братського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375990.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

СуддяІ.Б. Скарницька