Рішення

від 27.01.2020 по справі 482/1960/19

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.01.2020

Справа № 482/1960/19

Номер провадження 2/482/20/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Демінської О.І., за участю секретаря судового засідання - Мозгової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , Новоодеського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно до складу якої увійшов житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до Новоодеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, але державним нотаріусом йому було роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки простановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2015 року відділом ДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області на все нерухоме майно ОСОБА_3 було накладено арешт, який станом на дату оформлення спадщини не знятий.

У зв`язку з цим позивач звернувся до Новоодеського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області та отримав відповідь про те, що станом на 25.07.2019 року виконавче провадження знищене та підстав для зняття арешту з майна не має. Відповідно до ст.. 59 ЗУ Про виконавче провадження в ред.. 05.10.2016 р., особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позивач, пославшись на те, що прийнявши спадщину, позбавлений можливості її оформити відповідно до вимог закону, просить в судовому порядку зняти арешт з житлового будинку.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача - АТ КБ ПриватБанк не з`явилася, надала до суду пояснення, в яких просила розглядати справу у її відсутність, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши про існування кредитної заборгованості померлого ОСОБА_3 перед банком, яка до теперішнього часу не погашена, у зв`язку із чим і було накладено арешт на майно боржника за його життя.

Представник відповідача - відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції у Миколаївській області, найменування якого змінилося на Новоодеського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у чергове судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглядати справу без участі сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо даних для прийняття рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.03.2017 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно до складу якої увійшов житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами спадкової справи № 34/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Нова Одеса Новоодеського району Миколаївської області у віці 57 років (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Новоодеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 09.03.2017 р.).

10 березня 2017 року дружина померлого - ОСОБА_2 звернулася до Новоодеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (копія заяви від 10 березня 2017 р., яка міститься в матеріалах спадкової справи № 34/2017).

14 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Новоодеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується копією заяви, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 34/2017.

Державним нотаріусом було надано роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2015 року відділом ДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області на все нерухоме майно ОСОБА_3 було накладено арешт, який станом на дату оформлення спадщини не знятий.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області з 20.03.2015 р. по 26.08.2015 р. перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа Новоодеського районного суду Миколаївської області №482/2436/13-ц від 20.03.2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ КБ ПриватБанк в розмірі 19097,06 грн.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер ВП №46970070, виданою 12.06.2015 року відділом ДВС Новоодеського РУЮ у Миколаївській області на виконання рішення суду про стягнення ОСОБА_3 кредитної заборгованості було накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

26.08.2015 року державним виконавцем виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції до 05.10.2016р.) у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Підстави для зняття арешту станом на 26.08.2015 року згідно з вимогами ЗУ Про виконавче провадження відсутні.

Завершене виконавче провадження передано до архіву відділу, строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки. Після закінчення строку зберігання в архіві виконавчі документи підлягають знищенню, в порядку визначеному Інструкцією з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом МЮУ від 05.07.1999р. №470/7.

Згідно з повідомленням начальника Новоодеського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Чернової І. від 25.07.2019 р. станом на 25.07.2019 року виконавче провадження знищене та підстав для зняття арешту з майна у державних виконавців відділу не має.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що не розривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608цього Кодексу (ст. 1219 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час накладення арешту), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно п. 3 ч. 1, ч.ч. 2-3 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження), виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У всіх інших випадках (крім підстав для зняття арешту державним виконавцем) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 3 червня 2016 року N 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна (далі - постанова) позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 постанови, зокрема, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Отже, з позовом до суду про визнання права власності та зняття арешту з майна може звернутися власник / володілець майна, якщо він вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові.

При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.

Разом з тим, як зазначено в ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

При цьому, згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

В постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №161/11682/15-ц зазначено, що виходячи зі змісту вказаної норми це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.

Виконання обов`язків боржника у кредитних зобов`язаннях та, відповідно у виконавчому провадженні, є такими, що допускають правонаступництво, а під час здійснення виконавчого провадження по виконанню судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПриватБанк боргу не було виконано ані рішення суду, ані постанови виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій, а тому на час завершення виконавчого провадження у виконавця не було підстав для зняття арешту зі спірного майна.

Зобов`язання ОСОБА_3 перед ПАТ КБ ПриватБанк перейшли в порядку спадкування до ОСОБА_1 та підлягають виконанню в межах вартості спадкового майна.

Позивач ОСОБА_1 не пред`являє окремої вимоги про визнання його власником спадкового майна, не виконав встановлене судовим рішенням та обтяжене арештом зобов`язання спадкодавця в межах вартості спадкового майна, не врахував, що судові рішення є обов`язковими до виконання, а основною передбаченою законом підставою для зняття арешту з майна є повне виконання боржником вимог виконавчого документа та відшкодування витрат виконавчого провадження, а тому за відсутності таких дій суд не вбачає підстав для зняття арешту з майна.

За встановлених обставин, враховуючи, що відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна, в задоволенні позову слід відмовити.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , Новоодеського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення складено 27 січня 2020 року.

Суддя О.І.Демінська