Постанова

від 29.01.2020 по справі 142/126/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/126/19

Провадження № 22-ц/801/229/2020

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А. А.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 рокуСправа № 142/126/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Гринишина А. А. в приміщенні суду в смт. Піщанка,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 21 червня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування задоволено.

Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 2,3739 га., кадастровий номер: 0523282600:02:001:0340, з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва на території Рудницької сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності по 1/3 частині кожному в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 2,3739 га, кадастровий номер: 0523282600:02:001:0340, з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва на території Рудницької сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду - 768 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.

Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду - 768 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду - 768 гривень 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.

Додатковим рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 24 700 грн.

В задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судових витрат пов`язаних з явкою до суду в розмірі 23 742 грн відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із наданням правничої допомоги до заяви про ухвалення додаткового рішення додано договір про надання правничої допомоги від 14 жовтня 2017 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 14 жовтня 2017 року, акти приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 21 червня 2019 року та 13 вересня 2019 року, також долучено квитанцію № 4 від 21 червня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатили адвокату Заріцькому С.М. гонорар в розмірі 21 700 гривень та квитанцію до прибуткового касового ордера від 13 вересня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатили адвокату Заріцькому С.М. гонорар за надання правової допомоги в розмірі 3 000 гривень, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачів слід стягнути витрати за надання правничої допомоги в розмірі 24 700 грн.

При вирішенні питань про стягнення витрат сторін та їх представника, що пов`язані з явкою до суду (заправка автомобіля пальним, харчування, напої) суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в їх задоволені необхідно відмовити за недоведеністю, оскільки представником позивачів не надано розрахунку даних витрат, а надані фіскальні чеки в переважній більшості є нечитабельними, містять додаткові рукописні записи та надані поза межами строків розгляду даної справи.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення витрат, пов`язаних із явкою до суду скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про стягнення судових витрат, пов`язаних з явкою до суду в розмірі 23742 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що місцевим судом не враховано в повній мірі те, що позивачами було оскаржено в апеляційному порядку рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2013 року, яким було вставнолено факт проживання ОСОБА_4 з спадкодавцем не менше 5 років, та рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 березня 2014 року, яким за ОСОБА_4 в порядку спадкування було визнано право власності на земельну ділянку (пай), що належала ОСОБА_5 .. Зазначені витрати, пов`язані з явкою до Вінницького апеляційного суду 22 жовтня 2018 року та 09 листопада 2018 року, мають безпосереднє відношення до розгляду цієї справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 та адвокат позивачів Заріцький С.М. просили задовольнити апеляційну скаргу та стягнути з відповідачки понесені ОСОБА_1 витрати.

ОСОБА_4 у судове засідання не заявилась, просила розглянути справу без її участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції в частині, що переглядається відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої, другої, третьої, п`ятої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

У відповідності до частини другої, третьої статті 136 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла , несуть сторони.

Вимоги статті 138 ЦПК України не визначають порядок та підстави стягнення компенсації стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат, пов`язаних з переїздом сторони та їхніх представників до іншого населеного пункту.

Неодноразові переїзди позивачів та адвоката у судові засідання не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтями 1, 19 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність (№ 5076-VI). А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Не віднесені дані витрати і до витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 140 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що в Цивільно-процесуальному кодексі України в редакції від 03 жовтня 2017 року законодавець виключивши можливість компенсації стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту) (стаття 85 ЦПК України від 18 березня 2004 року) передбачив можливість сторін брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. (стаття 212 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, пов`язаних з явкою до суду (заправка автомобіля пальним, харчування, напої) у зв`язку з недоведеністю таких витрат, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Аргументи апеляційної скарги про те, що місцевим судом не враховано в повній мірі те, що позивачами було оскаржено в апеляційному порядку рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2013 року, яким було вставнолено факт проживання ОСОБА_4 з спадкодавцем не менше 5 років, та рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 березня 2014 року, яким за ОСОБА_4 в порядку спадкування було визнано право власності на земельну ділянку (пай), що належала ОСОБА_5 , а тому витрати, пов`язані з явкою до Вінницького апеляційного суду 22 жовтня 2018 року та 09 листопада 2018 року, мають безпосереднє відношення до розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже витрати понесені в інших судових справах у зв`язку з явкою до суду не мають відношення до цієї справи, провадження у якій відкрито судом першої інстанції 12 лютого 2019 року, а надані ОСОБА_4 копії фіскальних чеків датовані за 2016 - 2018 роки, тобто до подання позовної заяви у даній справі.

З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2019 рокуу даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.