Постанова

від 02.08.2007 по справі 39/96-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

39/96-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 серпня 2007 р.                                                                                   № 39/96-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Рибака В.В.Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Регіон"

на постановувід 12.06.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 39/96-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомприватної науково-виробничої фірми "ЛЕАН"

дотовариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії "Регіон"

простягнення 12 160,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача      не з'явилися

від відповідача  не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В січні 2007 року приватна науково-виробнича фірма "ЛЕАН" звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Регіон" про стягнення заборгованості в сумі 12 160,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що  згідно укладеного між сторонами договору № 18/12 від 01.12.2004 на виконання робіт з використанням спеціальної будівельної техніки виконала для відповідача роботи на загальну суму 62 160,86 грн., з яких оплачено 50 000 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 12 160,86 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Регіон" 12 160 грн. основного боргу, 121,61 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 (судді: Кузнецова І.Л. –головуючий, Чимбар Л.О., Швець В.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Регіон" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. а саме: ч. 5 ст.8 ГПК України та п.18. ст.3 Закону України "Про виконавче провадження".

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2004 між приватною науково-виробничою фірмою "ЛЕАН" (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії "Регіон" (замовник) укладено договір № 18/12 на виконання спеціальних видів робіт, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з використанням спеціальної будівельної техніки.

На виконання умов укладеного договору протягом грудня 2004 –лютого 2005 років фірмою були виконані роботи на загальну суму 62 160 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

При цьому зобов'язання по оплаті виконаних підрядних робіт виконані товариством частково, а саме платіжними дорученнями № 547 від 06.12.2006 та № 613 від 27.12.2006 на рахунок позивача було перераховано 30 000 грн. та 20 000 грн.

Господарськими судами встановлено та відповідачем підтверджено, що заборгованість товариства на час звернення з позовом становила 12 160,86 грн.

Відповідно до ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Отже, господарські суди дійшли правильного висновку про наявність боргу відповідача перед позивачем і підставно застосував норми матеріального права, стягуючи суму боргу в сумі 12 160,86 грн.

Стаття 8 Господарського процесуального кодексу України передбачає повідомлення заявника про результати розгляду претензії у письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

Враховуючи що відповідь на претензію від 29.09.2006 № 241 не оформлена відповідно до вимог ст. 8 ГПК України, оскільки не містить відомостей про визнану суму, номеру і дати розрахункового документа та перерахування цієї суми, апеляційний господарський суд правомірно прийшов до висновку, що даний лист не може свідчити про визнання претензії.

Крім того, Вищий господарський суд зазначає, що як на момент звернення з позовом, так і на момент розгляду справи в судових інстанціях відповідь на претензію не є виконавчим документом згідно ст.ст. 3, 181 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи з наведеного, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі щодо відсутності предмета спору внаслідок визнання відповідачем претензії, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків господарських судів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Регіон" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 у справі № 39/96-07 без змін.

Головуючий                                                                    Н.Кочерова           

            Судді:                                                                   В.Рибак

                                                                                           М.Черкащенко