Рішення

від 23.01.2020 по справі 522/20461/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20461/18

Провадження № 2/522/1969/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Пейкова О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2018 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2012 року у справі № 2-5642/11 задоволено позов заступника прокурора м. Одеси, діючого в інтересах держави в особі Одеської міської ради, та витребувано від ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012. Також даним рішенням суду було скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 714960, виданий та зареєстрований Одеською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру 27.03.2009 року. На виконання зазначеного рішення суду державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Бабіч Альоною Володимирівною 20.02.2015 року було проведено державну реєстрацію скасування права власності за ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку. Проте, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.11.2017 року державним реєстратором комунального підприємства Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Копил Віктором Віталійовичем було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012, номер запису про право власності: 23129932, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 579986851101. Підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку стало нібито рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 року № 3940 - VI. Однак, Одеська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_1 цієї земельної ділянки. Однак рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 року № 3940 - VI стосується іншого об`єкта нерухомого майна та іншої фізичної особи і не має ніякого відношення до ОСОБА_1 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012. Враховуючи, що Одеською міською радою рішення про передачу у власність або користування будь - яким юридичним або фізичним особам не приймалось, то вказане майно підлягає витребуванню на користь Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, встановлений загальний порядок розгляду справи. 02.04.2019 року закрито підготовче судове засідання.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надає згоду на заочний розгляд справи. Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином.

Відповідно ст.281 ЦПК України, судом справа розглянута в заочному порядку.

Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2012 року у справі № 2-5642/11 задоволено позов заступника прокурора м. Одеси, діючого в інтересах держави в особі Одеської міської ради, та витребувано від ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012. Також даним рішенням суду було скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 714960, виданий та зареєстрований Одеською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру 27.03.2009 року.

На виконання зазначеного рішення суду державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Бабіч Альоною Володимирівною 20.02.2015 року було проведено державну реєстрацію скасування права власності за ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку.

Проте, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.11.2017 року державним реєстратором комунального підприємства Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Копил Віктором Віталійовичем було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012, номер запису про право власності: 23129932, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 579986851101.

Підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку стало нібито рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 року № 3940 - VI. Однак, Одеська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_1 цієї земельної ділянки.

Однак, дійсним рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 року № 3940 - VI була затверджена вартість земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:18:011:0014), площею 0,6800 га, за адресою: АДРЕСА_2 , без урахування ПДВ, у розмірі 2 186 080 (два мільйона сто вісімдесят шість тисяч вісімдесят) гривень на підставі експертної грошової оцінки (висновок з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 04.09.2013 року) та передана у власність шляхом продажу ФОП ОСОБА_4 земельна ділянка (кадастровий номер 5110137300:18:011:0014) несільськогосподарського призначення із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,6800 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для експлуатації нежилих будівель з офісними та складськими приміщеннями.

Тобто, рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 року № 3940 - VI стосується іншого об`єкта нерухомого майна та іншої фізичної особи і не має ніякого відношення до ОСОБА_1 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Оскільки відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Натомість, як зазначалось у позові, що також підтверджується наданими документами, відповідач незаконно заволодів земельною ділянкою комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012, тобто, без належної правової підстави, так як Одеська міська рада взагалі не приймала рішень щодо передачі у власність чи/або у користування даної земельної ділянки будь-яким особам, а тому у Державному реєстрі речових запис про право власності: 23129932 підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Приписами статей 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист права власності передбачений главою 29 ЦК України.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, враховуючи, що Одеською міською радою рішення про передачу у власність або користування будь - яким юридичним або фізичним особам не приймалось, то вказане майно підлягає витребуванню на користь Одеської міської ради.

Згідно із ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Таким чином, в комунальній власності територіальної громади м. Одеси перебувають усі землі в межах міста Одеси.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із приписами ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник на свій розсуд володіє користується та розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Постановою Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14 передбачено, що за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова у справі № 6-1376цс16 від 29.06.2016 року) до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд також приймає до уваги, що на підставі заяви представника Одеської міської ради про вчинення кримінального правопорушення, 07.11.2018 року Одеською місцевою прокуратурою № 3 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42018162030000162, за ст.ст. 190, 358 Кримінального кодексу України, де Одеська міська рада є потерпілою стороною.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі задля відновлення порушеного права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на зазначену земельну ділянку

Згідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути суму судового збору, сплачену позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 141, 263 - 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна задовольнити.

2. Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 579986851101.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 23129932.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради (УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у місті Одесі, ЄДРПОУ 23862106, код бюджетної кваліфікації 13050200) сплачений судовий збір у розмірі 3524 гривні.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30 січня 2020 року.

Суддя Л. М. Чернявська

23.01.2020