Рішення

від 30.01.2020 по справі 368/1614/19

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1614/19

2/368/199/20

Рішення

Іменем України

"30" січня 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Буртівської сільської ради Кагарлицького району (с.Бурти, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 04358247) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

встановив :

Позивачка звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що з 2006 року вона проживає у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . У вказаний будинок позивачка була заселена, оскільки попередній власник ОСОБА_2 вирішив продати будинок, а позивачка погодилась його купити. Домовившись про ціну продажу ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 за житловий будинок. Проте, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_3 не були оформленні всі необхідні документи на будинок позивачка не могла укласти, підписати та нотаріально засвідчити договір-купівлі продажу. Через деякий час з ОСОБА_1 втратила зв`язок з ОСОБА_3 та за інформацією позивачки він на даний час проживає на непідконтрольній Україні території. Позивач з 2006 року поселилась та постійно проживає у будинку, там знаходяться її речі, вона постійно утримує житловий будинок, несе витрати не тільки на його утримання, а і на сплату комунальних платежів. А тому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Представник відповідача проти позову не заперечує і суду пояснила, що ОСОБА_2 , після 2006 року в селі не з`являється, на даний час має похилий вік і проживає на непідконтрольній території. Позивачка відкрито користується будинком, доглядає та сплачує всі платежі.

Відповідно до ч.4 ст.200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України визнання позову відповідачем у підготовчому судовому засіданні є підставою для ухвалення судового рішення у справі.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 2006 року проживає у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . У вказаний будинок позивачка була заселена, оскільки попередній власник ОСОБА_2 після смерті своєї матері, продав будинок позивачці.

Домовившись про ціну продажу ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 за житловий будинок. Проте, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_2 не були оформленні всі необхідні документи на будинок, позивачка не могла укласти, підписати та нотаріально засвідчити договір-купівлі продажу.

Враховуючи те, що за продаж будинку було сплачено, ОСОБА_1 заселилась до нього в 2006 році та проживає в ньому до даного часу. ОСОБА_1 , посійно та відкрито користується вказаним будинком.

На даний час з ОСОБА_1 втратила зв`язок з ОСОБА_2 поскільки він на даний час проживає на непідконтрольній Україні території.

Отже, житловий будинок так і не був оформлений за нотаріально посвідченим договором та на даний час позивачка не може оформити права власності на будинок, хоча ОСОБА_1 , проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 з 2006 року, відкрито і добросовісно користується будинком, постійно утримує житловий будинок, несе витрати не тільки на його утримання, а і на сплату комунальних платежів, безперервно проживає у ньому по даний час більше 13 років, що підтверджується актом депутата Буртівської сільської ради від 03.12.2019 р.

Крім цього, факт проживання ОСОБА_1 у вищевказаному будинку та відкритого користування ним більше десяти років підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 ..

На сьогоднішній день ОСОБА_1 продовжує проживати у вказаному будинку. Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядають за будинком та утримують його, обробляє земельну ділянку біля будинку.

Отже, є всі підстави вважати, що якщо власник майна або його правонаступники тривалий час не виявляли наміру визнати річ своєю, то вони погодились з її втратою, і при відсутності презумпції права державної власності, слід визнати цю річ власністю фактичного добросовісного володільця. Тобто інститут набувальної давності захищає права теперішнього володільця проти попереднього.

Оскільки ОСОБА_1 протягом більше десяти років відкрито, безперервно володіє будинком, а попередній власник або правонаступники не бажають визнавати річчю своєю, за ОСОБА_1 слід визнано право власності на будинок за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужіш майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п 'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 протягом вже більше десяти років користуються житловим будинком відповідно до вищезазначених норм Цивільного кодексу України такий будинок може бути визнаний її власністю.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав враховуючи положення статей 555 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК а також частини четвертої статті 344 ЦК згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішньому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку надувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Дане стверджується копіями акту Буртівської сільської ради, технічного паспорту на житловий будинок виписки з погосподарських книг Буртівської сільської ради Кагарлицького району, рішенням Буртівської сільської ради від 06.11.2015 року.

А тому, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) добросовісним володільцем житлового будинку та визнати за нею за набувальною давністю право власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.. 344, 328 ЦК України, ст. 41, 55 Конституції України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) добросовісним володільцем житлового будинку та визнати за нею за набувальною давністю право власності на житловий будинок ( загальною площею приміщень 38,3 кв.м., житловою площею 11,0 кв.м., допоміжною площею 22,1 кв.м., площа літніх, неопалювальних приміщень 5,2 кв.м.) та господарські будівлі і споруди (веранда під літ. а, погріб з шийкою під літ.Д, літня кухня під літ.З, колодязь питний під літ.L), що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 30.01.2020 року.

Суддя : Т.Є. Іванюта