Рішення

від 27.01.2020 по справі 461/8947/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/8947/19

Провадження №2/461/369/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Павелчака ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства БУДІНВЕСТ (юридична адреса: 79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.105; поштова адреса: 79008, м.Львів, вул. Братів Рогатинців, буд.18; ЄДРПОУ 32327914) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з квартири -

в с т а н о в и в:

ТзОВ БУДІНВЕСТ звернулося до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 , шляхом виселення з квартири ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_4 .

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що ТзОВ БУДІНВЕСТ є власником квартири АДРЕСА_2 . У квітні 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ ВП БУДІНВЕСТ була домовленість про купівлю - продаж квартири АДРЕСА_3 , з попередньою передачею квартири в оренду, з правом наступного викупу. На підтвердження вказаної домовленості ОСОБА_3 передано завдаток за квартиру в розмірі 20000 євро. Оскільки, зобов`язання щодо купівлі - продажу квартири ОСОБА_3 , станом на момент звернення з позовом до суду не виконані, відповідачі не з`являються в офіс продажу ТОВ ВП БУДІНВЕСТ для укладення договору купівлі - продажу, не виконують вимог претензії щодо звільнення квартири, продовжуть незаконно користуватися квартирою. Відтак, проживання відповідачів порушує право власності позивача на дану квартиру, позбавляє позивача можливості в повній мірі використовувати об`єкт права власності. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.11.2019 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Окрім того, в судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_5 О. проти задоволення позову заперечив, оскільки кошти за квартиру було сплачено частково, а відтак немає підстав для усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, однак через канцелярію суду подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів поважності їх неявки у судове засідання.

Таким чином, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачів, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства БУДІНВЕСТ , що підтверджується свідоцтвом про право власності на неерухоме майно серії САК №896706 від 04.06.2014 року /а.с.14/, технічним паспортом від 14.08.2013 року на приватизовану квартиру АДРЕСА_2 /а.с.15-17/, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕА 448918 від 04.06.2014 року /а.с.18-19/.

Згідно довідки з місця прописки про склад сім`ї і проживаючих №7 від 26.06.2019 року, виданої виконавчим директором ОСББ Червона Рута-11 ОСОБА_6 , у вказаній квартирі проживають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.30/.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_4 не значаться /а.с.39-40/.

Як вбачається із копії претензії - вимоги, ТзОВ ВП БУДІНВЕСТ звернулося до відповідачів з проханням звернутись в офіс продажу для укладення договору купівлі - продажу вищевказаної квартири, сплати її вартості у повному обсязі та проведення юридичної процедури набуття права власності на нерухоме майно, а у випадку невиконання вимог претензії - звільнення квартири до 30.04.2019 року /а.с.20/. Вказану претензію - вимогу ОСОБА_4 отримав 08.04.2019 року, що підтверджується квитанцією №000187 від 27.03.2019 року, виданою кур`єрською авіапоштою України CTD Експресіум /а.с.21/.

Окрім того, 03.06.2019 року ТзОВ ВП БУДІНВЕСТ повторно надіслало відповідачам повідомлення про невиконання вимог, зазначених у претензії - вимозі з інформуванням про вжиття заходів щодо повернення владного нерухомого майна /а.с.23-24/, однак, вказані звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були проігноровані.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Отже, закон встановлює пріоритет прав власника житла над правами інших осіб щодо нього, а тому у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право на житло є одним з найважливіших соціально-економічних прав громадян. Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

У відповідності до ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07 лютого 2014 року, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями (бездіяльністю) відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Враховуючи, що судом встановлено та підтверджується зібраними по справі доказами, що позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що відповідачі проживають у вказаній квартирі проти волі власника, що перешкоджає йому у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, жодних договорів оренди чи купівлі-продажу нерухомого майна не заключали, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували вищезазначене та доказів щодо набуття у встановленому законом порядку право на житло у спірній квартирі відповідачами не надано, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та виселення відповідачів, із належної позивачу квартири.

Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1921 грн.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розподіл судових витрат між сторонами врегульовано ст.141 ЦПК України, відповідно до положень якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

12.12.2019 року між ТзОВ БУДІНВЕСТ , в особі директора Мужилівського М.Д., та адвокатським бюро Тимошук і партнери , в особі керуючого бюро Тимошука В.Є., укладено договір про надання правової допомоги №01-12/12/2019. Згідно квитанції АБ Укргазбанк №46692570 від 16.12.2019 року, ТзОВ БУДІНВЕСТ було сплачено 10 000,00 грн. за послуги надання правової допомоги. Однак, представником позивача не надано суду акту виконаних робіт на підтвердження переліку послуг, наданих відповідно до договору про надання правової допомоги та їх вартості, відтак суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат в розмірі 10000,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, ст.116, 150 ЖК України, ст.ст.182, 257, 316, 319, 321, 334, 391 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства БУДІНВЕСТ до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з квартири - задоволити частково.

Усунути перешкоди Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства БУДІНВЕСТ у користуванні квартирою АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вказаної квартири.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства БУДІНВЕСТ сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство БУДІНВЕСТ ; ЄДРПОУ 32327914; юридична адреса: 79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.105; поштова адреса: 79008, м.Львів, вул. Братів Рогатинців, буд.18.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 30 січня 2020 року.

Суддя Зубачик Н.Б.