Рішення

від 17.10.2019 по справі 280/5421/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2019 року 11:51Справа № 280/5421/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників:

позивача не з`явився

відповідача Куранової С.Г.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЙАДМІН

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.12.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЙАДМІН (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2018 №0005061415.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю підстав для проведення перевірки, а також безпідставністю висновків акту перевірки від 23.02.2018 №123/08-01-14-15/38533602 про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача, а саме: ТОВ Брейлінн , ТОВ Торгпродрезерв , ТОВ Стил Форт , ТОВ Макробізнес , ТОВ Віражио Трейд . Зокрема вказано, що перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на ТОВ АЙАДМІН , а в акті перевірки викладено лише сумніви щодо належного ведення обліку контрагентами та щодо можливості здійснювати ними реальну господарську діяльність. Водночас, контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, із зазначенням відповідних видів господарської діяльності, є платниками ПДВ, а отже виписані ними податкові накладні, виписані на момент виникнення податкових зобов`язань та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, є належним підтвердженням права покупця на податковий кредит. За таких обставин, висновки відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту за спірними операціями на загальну суму 599 395,00 грн. вважає помилковими. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.12.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЙАДМІН залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Згідно довідки від 04.02.2019 суддя Бойченко Ю.П. перебувала у відпустці з 17.01.2019 по 01.02.2019.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/5421/18, призначено підготовче засідання на 26.02.2019.

Ухвалою суду від 26.02.2019, за клопотанням представника позивача, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №808/929/18.

06.05.2019 до суду надійшов відзив на позов (вх.№17931), в обґрунтування якого зазначено про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 23.02.2018 №123/08-01-14-15/38533602. Відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на відсутність підтверджуючих спірні господарські операції документів: договорів, товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), рахунків-фактур, доказів проведення розрахунків з контрагентами, доказів використання господарських операцій у власній діяльності. Вказує, що такі документи не надавались ані під час проведення перевірки, ані під час надання заперечень до акту, ані під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Також вказує на відсутність пояснень позивача з цього приводу. Крім того, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 20.09.2018 у справі №1-кп/760/17429/18 визнано виннним директора ТОВ Стил Форт (одного з контрагентів позивача) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, а саме - фіктивне підприємництво. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 04.07.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалами суду від 15.07.2019 витребувано докази від Солом`янського районного суду м. Києва та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Підготовче засідання відкладено до 11.09.2019.

Ухвалою суду від 11.09.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 17.10.2019.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив (вх. №27588 від 04.07.2019), серед іншого, просить суд розглядати справу за відсутності представника в разі його неявки.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

У судовому засіданні 17.10.2019 на підставі ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЙАДМІН (код ЄДРПОУ 38533602) зареєстровано в якості юридичної особи 06.02.2013. Основним видом економічної діяльності позивача є комп`ютерне програмування (код КВЕД 62.01).

На підставі направлення від 09.02.2018 №246, виданого Головним управлінням ДФС України в Запорізькій області, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 09.02.2018 №396 ГУ ДФС у Запорізькій області, у період з 12.02.2018 по 16.02.2018 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АЙАДМІН з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Брейлінн (нова назва - ТОВ Лонгостейшн ; код ЄДРПОУ 41018029) за березень 2017 року, з ТОВ Торгпродрезерв (код ЄДРПОУ 40985002) за серпень 2017 року, ТОВ Стил Форт (код ЄДРПОУ 39003983) за жовтень 2017 року, ТОВ Віражіо Трейд (код ЄДРПОУ 41537345) за листопад 2017 року, ТОВ Макробізнес (код ЄДРПОУ 41544242) за листопад 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.02.2018 №123/08-01-14-15/38533602 (т. 1, а.с. 26-34).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ АЙАДМІН вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 599 395 грн., у т.ч. по періодах: березень 2017 року у сумі 90 000 грн., серпень 2017 року у сумі 183 676 грн., жовтень 2017 року у сумі 191 569 грн., листопад 2017 року у сумі 134 150 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 12.04.2018 №0005061415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 749 243,75 грн., у тому числі: 599 395,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 149 848,75 - за штрафними санкціями (т. 1, а.с. 35).

ТОВ АЙАДМІН скористалось правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, проте рішенням про результати розгляду скарги від 30.07.2018 №24941/6/99-99-11-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с. 36-38).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ АЙАДМІН звернулось до суду з адміністративним позовом.

У позовній заяві та у відповіді на відзив позивач неодноразово вказує на протиправність призначення та проведення відповідачем перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 23.02.2018 №123/08-01-14-15/38533602 та, відповідно, спірне податкове повідомлення-рішення.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою суду від 26.02.2019, за клопотанням представника позивача, провадження у справі зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням у справі №808/929/18, предметом якої є визнання протиправним наказу від 09.02.2018 за №396 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі №808/929/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АЙАДМІН відмовлено у повному обсязі.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведених підстав, питання правомірності проведення документальної перевірки позивача вирішено при розгляді справи №808/929/18, рішення у якій вступило в законну силу.

Перевіряючи правомірність дій відповідача у винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ АЙАДМІН з ТОВ Брейлінн (нова назва - ТОВ Лонгостейшн ), ТОВ Торгпродрезерв , ТОВ Стил Форт , ТОВ Віражіо Трейд , ТОВ Макробізнес .

1. Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Брейлінн (нова назва - ТОВ Лонгостейшн ) слід зазначити про таке.

До матеріалів справи позивачем надано договір поставки №3, укладений 27.03.2017 між ТОВ АЙАДМІН (покупець) та ТОВ Брейлінн (продавець), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та своєчасно сплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, позивачем надано до матеріалів справи: рахунок-фактуру від 27.03.2017 №СФ-0000111; акт №ОУ-0000195 здачі-прийняття робіт; податкову накладну від 29.03.2017 №67; платіжні доручення від 30.03.2017 №798 на суму 67 500,00 грн., від 25.04.2017 № 821 на суму 230 000,00 грн.; заяву про заміну кредитора від 24.04.2017; акт від 25.02.2018 №3 прийому-передачі векселя (т.1, а.с.41-49).

Вказані документи містять недоліки та суперечності в їх складанні.

Так, предметом дослідженого договору є постачання товару, про що свідчать п. 1.1, 1.2 договору, проте на підтвердження реальності вказаної операції надається акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000195, який при цьому не містить дати складання, інформації щодо обсягу наданих робіт (послуг), їх місця виконання. Видаткової накладної до матеріалів справи позивачем не надано.

У відповідності до заяви ТОВ Брейлінн про заміну кредитора, за підписом директора Ісака В.В. встановлено, що за договором від 27.03.2017 №3 відбулася часткова заміна кредитора у зобов`язанні по погашенню заборгованості, яка виникла за поставлений товар за рахунком-фактурою від 27.03.2017 №СФ-0000111 та актом від 29.03.2017 №ОУ-0000195 здачі-приймання. Відступлену частку права вимоги у розмірі 230000 грн. запропоновано перерахувати на рахунок ТОВ Південь Інвест Консалт .

В заяві міститься посилання на договір від 01.04.2017 №014, що не має відношення до проведеної перевірки.

При цьому, договір відступлення права вимоги на суму 230000 грн. на користь ТОВ Південь Інвест Консалт в матеріалах справи відсутній.

Досліджене судом платіжне доручення від 25.04.2017 №821 не може бути прийняте в якості доказу проведення розрахунку, оскільки в графі призначення платежу зазначено інший договір, а саме - від 01.04.2017 №014. Також слід зазначити і про те, що в платіжному дорученні від 30.03.2017 №798 у графі призначення платежу вказано - за сервісний пакет зг. рах. №144 від 29.03.2017, проте даного рахунку до матеріалів справи не надано.

Акт №3 прийому-передачі векселя складено 25.02.2018, тобто після проведення перевірки, при цьому вказаний документ складено із застосуванням попередньої назви товариства-контрагента та підписано особою, що станом на 25.02.2018 не мала права на його підписання.

На момент проведення перевірки вказані документи, окрім накладної від 29.03.2017 №67, відповідачу не надавались, про що свідчить акт перевірки від 23.02.2018.

Крім того відсутні докази перевезення товару.

Про відсутність вказаної первинної документації також свідчить і рішення ДФС України від 30.07.2018 №24941/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

Доказів використання у власній господарській діяльності зазначених у первинній документації товарів, позивачем до матеріалів справи не додано.

2. Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Торгпродрезерв слід зазначити наступне.

Судом досліджено договір поставки від 15.08.2017 №8, укладений між ТОВ Торгпродрезерв (постачальник) та ТОВ АЙАДМІН (покупець), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та своєчасно сплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, позивачем надано первинну документацію: рахунок-фактуру від 15.08.2017 №СФ-0000034; видаткову накладну від 16.08.2017 №РН-0000024; податкову накладну від 16.08.2017 №1; податкову накладну від 16.08.2017 №2; податкову накладну від 16.08.2017 №3; податкову накладну від 16.08.2017 №4; повідомлення про заміну кредитора від 30.08.2017; платіжне доручення від 01.09.2017 №949 на суму 150 000,00 грн.; акт від 25.02.2018 №4 приймання-передачі векселя на суму 952054,80 грн. (т. 1, а.с. 50-60).

Вказані документи містять недоліки та суперечності в їх складанні.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки від 15.08.2017 №8, укладеному між позивачем та зазначеним контрагентом, поставка товарів здійснюється на умовах ЕХW (ЕХ WORKS) франко-склад постачальника згідно Інкотермс 2010. Пунктом поставки товарів за даним Договором є склад постачальника, розташований за адресою: м. Київ, пр.-т С. Бандери, 12 . В розділі реквізити сторін зазначеного договору вказано реквізити сторін, де адреса - м. Київ, пр.-т С. Бандери, 12 є адресою ТОВ АЙАДМІН , який є не постачальником, а замовником за вказаним договором.

За даними акту перевірки, станом на дату підписання акту перевірки у ТОВ АЙАДМІН обраховувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ Торгпродрезерв .

У повідомленні ТОВ Торгпродрезерв від 30.08.2017 про заміну кредитора вказано про перерахування вказаної заборгованості на користь нового кредитора - ТОВ Добро Логистик .

Необхідно зауважити, що в даному листі йде мова також про інший договір від 30.08.2017 № 08/17-01, який до матеріалів справи не доданий та не стосується предмету перевірки.

При цьому, договір відступлення права вимоги на суму 150 000,00 грн. на користь ТОВ Добро Логистик в матеріалах справи відсутній.

Досліджене судом платіжне доручення від 01.09.2017 №949 не може бути прийняте в якості доказу проведення розрахунку за наявною заборгованістю, оскільки в графі призначення платежу зазначено інший договір, а саме - від 30.08.2017 №08/17-01. Докази перевезення товари не надано.

На момент проведення перевірки всі вищезазначені документи, окрім податкових та видаткових накладних, відповідачу не надавались, про що свідчить акт перевірки від 23.02.2018 та рішення ДФС України від 30.07.2018 №24941/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

Доказів використання у власній господарській діяльності зазначених у первинній документації товарів позивачем до матеріалів справи не додано.

3. Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Стил Форт слід зазначити наступне.

У відповідності до наданих суду документів, 02.10.2017 між позивачем (покупець) та ТОВ Стил Форт (продавець) укладено договір поставки №11/10-17, а також договір поставки №10/10-17.

Відповідно до п. 1.1 договору від 02.10.2017 №11/10-17, постачальник зобов`язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити наступний товар згідно специфікації (дод. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору від 02.10.2017 №10/10-17, постачальник зобов`язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити наступний товар: організація цифрових каналів передачі даних провідного електрозв`язку у кількості 7 штук.

Відповідно до п. 2.1.2 вказаних договорів передання товару здійснювалось у м. Києві без визначення адреси. Товарно-супровідні документи суду не надавались. Також не надано і специфікації, яка є додатком до договору від 02.10.2017 №11/10-17.

Судом досліджено надані позивачем: рахунок-фактуру від 02.10.2017 №СФ-0000113; видаткову накладну від 20.10.2017 №РН-0000118; видаткову накладну від 19.10.2017 №РН-0000117; податкову накладну від 19.10.2017 №159; податкову накладну від 19.10.2017 №158; податкову накладну від 20.10.2017 №157; податкову накладну від 20.10.2017 №156; податкову накладну від 20.10.2017 №155; рахунок-фактуру від 02.10.2017 №СФ-000012; видаткову накладну від 09.10.2017 №РН-0000112; видаткову накладну від 19.10.2017 №РН-0000119; видаткову накладну від 20.10.2017 №РН-0000120; податкові накладні від 09.10.2017 №№4,5,412,413, 414; податкову накладну від 20.10.2017 №154; податкову накладну від 19.10.2017 №160; платіжні доручення: від 11.10.2017 №997, від 18.10.2017 №999, від 23.10.2017 №1009, від 27.10.2017 №1020, від 14.11.2017 №1039, від 11.12.2017 №1068, від 13.12.2017 №1075; листи про відступлення права вимоги від 10.12.2017 №10/12-17, від 12.12.2017 №12/12-17 (т.1, а.с.61-98).

Доказів використання у власній господарській діяльності, зазначених первинною документацією послуг, позивачем до матеріалів справи не додано.

За даними акту перевірки, станом на день його підписання, у ТОВ АЙАДМІН обраховувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ Стил форт .

Листами ТОВ Стил форт про відступлення прав вимог від 10.12.2017 №10/12-17, від 12.12.2017 №12/12-17 зазначено про передачу заборгованості ТОВ АЙАДМІН новому кредитору - ТОВ Веном Буд ЛТД .

При цьому, договір відступлення права вимоги на суму 150 000,00 грн. на користь ТОВ Стил Форт в матеріалах справи відсутній.

Слід зазначити, що видаткові накладні від 20.10.2017 №РН-0000118, від 19.10.2017 №РН-0000117, від 19.10.2017 №РН-0000119, від 20.10.2017 №РН-0000120 не містять ані посади, ані будь-яких даних особи, яка їх підписала від імені ТОВ АЙАДМІН , а містять лише підпис, який не дає змогу ідентифікувати особу - підписанта.

Досліджені судом платіжні доручення від 11.10.2017 №997, від 18.10.2017 №999, від 23.10.2017 №1009, від 27.10.2017 №1020, від 14.11.2017 №1039 не можуть бути прийняті в якості доказу проведення розрахунку за наявною заборгованістю, оскільки в графі призначення платежу зазначено інший договір, а саме - від 01.10.2017 №10, а в платіжних дорученнях від 11.12.2017 №1068, від 13.12.2017 №1075 - договір від 08.12.2017 №08/12-17.

4. Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Макробізнес слід зазначити наступне.

Судом досліджено договір поставки від 17.11.2017 №11/17, укладений між ТОВ Макробізнес (постачальник) та ТОВ АЙАДМІН (покупець), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, позивачем надано документацію: рахунок-фактуру від 17.11.2017 №СФ-000151; видаткову накладну від 20.11.2017 №РН-0000140; податкову накладну від 20.11.2017 №209; податкову накладну від 20.11.2017 №207; податкову накладну від 20.11.2017 №208; повідомлення про заміну кредитора від 28.11.2017 №28/11-17; платіжне доручення від 29.11.2017 №1055 на суму 75 000,00 грн.; акт від 26.02.2018 №6 прийому-передачі векселя на суму 535 092,00 грн. (т. 1, а.с.99-108).

Суд зазначає, що між сторонами укладено договір з постачання товарів, а первинна документація до договору стосується послуг з надання розширеного сервісного пакета Premium Service 24/7.

Слід зазначити, що видаткова накладна від 20.11.2017 №РН-0000140 не містить ані посади, ані будь-яких даних особи, яка їх підписала від імені ТОВ АЙАДМІН , а містять лише підпис, який не дає змогу ідентифікувати особу - підписанта.

Доказів використання у власній господарській діяльності, зазначених первинною документацією послуг, позивачем до матеріалів справи також не додано.

У відповідності до повідомлення від 28.11.2017 №28/11-17 ТОВ Макробізнес зазначено про відступлення права вимоги боргу на користь ТОВ Лактус ЛТД за договором №17/11-17 від 17.11.2017, що не стосується даної справи.

При цьому, договір відступлення права вимоги на користь ТОВ Лактус ЛТД в матеріалах справи відсутній.

Акт №6 прийому-передачі векселя складено 26.02.2018, тобто після проведення перевірки.

Платіжне доручення від 29.11.2017 №1055 не може бути прийняте як доказ проведення розрахунків між підприємствами з огляду на зазначення в графі призначення платежу договору №17/11-17 від 17.11.2017, що не стосується даної справи.

Слід зазначити, що на момент проведення перевірки вищезазначені документи, окрім податкових та видаткових накладних, відповідачу не надавались, про що свідчить акт перевірки від 23.02.2018 та рішення ДФС України від 30.07.2018 №24941/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

5. Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Віражіо Трейд слід зазначити наступне.

Судом досліджено договір поставки від 27.11.2017 №11, укладений між ТОВ Віражіо Трейд (постачальник) та ТОВ АЙАДМІН (покупець), у відповідності до вимог якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та своєчасно сплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, позивачем надано документацію: рахунок-фактуру від 27.11.2017 №СФ-0000213; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2017 №ОУ-0000115 на суму 194 808,00 грн.; податкову накладну від 30.11.2017 №209; повідомлення про погашення заборгованості від 14.12.2017 №14/12-17; платіжне доручення від 15.12.2017 №1078 на суму 45 000,00 грн.; акт від 25.02.2018 №2 прийому-передачі векселя на суму 149 808 грн. (т. 1, а.с. 109-116).

Суд зазначає, що між сторонами укладено договір з постачання товарів, а первинна документація до договору стосується послуг з надання розширеного сервісного пакета Premium Service 24/7.

В якості доказу використання у власній господарській діяльності отриманої послуги від ТОВ Віражіо Трейд надано договір № 20/11-17 про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 17.11.2017, укладений з ТОВ ІТ-Стар Трейд , однак, всі акти здачі прийняття робіт, окрім акту від 30.11.2017 №133, до зазначеного договору підписані раніше, ніж укладено договір постачання з ТОВ Віражіо Трейд , а саме 20.11.2017 (т. 1, а.с. 137-144).

Також суду надано акт б/н б/д та без зазначення найменування послуг, що були виконані, скріплений печатками та підписами сторін (т. 1, а.с. 140).

У відповідності до повідомлення від 14.12.2017 №14/12-17 ТОВ Віражіо Трейд зазначено про відступлення права вимоги боргу у розмірі 3750 грн. на користь ТОВ Укрмет ЛТД за договором №14/12-17 від 14.12.2017, що не стосується даної справи.

При цьому, договір відступлення права вимоги на користь ТОВ Укрмет ЛТД в матеріалах справи відсутній.

Акт №6 прийому-передачі векселя складено 25.02.2018, тобто після проведеної перевірки.

Платіжне доручення від 29.11.2017 №1078 на суму 45000 грн. не може бути прийняте як доказ проведення розрахунків між підприємствами з огляду на зазначення в графі призначення платежу договору від 14.12.2017 №14/12-17, що не стосується даної справи.

Слід зазначити, що на момент проведення перевірки вищезазначені документи, окрім податкової та видаткової (відсутня в матеріалах справи) накладних, відповідачу не надавались, про що свідчить акт перевірки від 23.02.2018 та рішення ДФС України від 30.07.2018 №24941/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

В силу норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Як, зокрема, наголосив Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 №820/3546/18, наявність у платника окремих первинних документів є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки товарів чи надання послуг за наявності у справі обставин, які виключають можливість виконання такого роду дій між суб`єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець.

Суд зазначає, що надані позивачем первинні документи містять численні недоліки та суперечності в їх складанні, та надані суду не в повному обсязі.

Крім того, дані документи на момент проведення перевірки були відсутні у позивача, про що зазначено в акті перевірки. Пояснень з цього приводу позивачем не надано.

Таким чином, наведені обставини, в сукупності із встановленими контролюючим органом фактами відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів для виконання умов спірних договорів, відсутності їх за місцезнаходженням, фігурування контрагентів у кримінальних провадженнях, є підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у своїх контрагентів товарів (послуг) не мало реального характеру.

Крім того, суду не надано доказів використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Так, позивачем, долучено до матеріалів справи окремі договори, проте судом не встановлено зв`язку таких договорів із попередніми спірними операціями позивача з ТОВ Брейлінн (нова назва - ТОВ Лонгостейшн ), ТОВ Торгпродрезерв , ТОВ Стил Форт , ТОВ Віражіо Трейд , ТОВ Макробізнес . Доказів зворотнього суду не надано (т.1, а.с.117-144).

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач неправомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам з ТОВ Брейлінн (нова назва - ТОВ Лонгостейшн ), ТОВ Торгпродрезерв , ТОВ Стил Форт , ТОВ Віражіо Трейд , ТОВ Макробізнес , тому висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є вірними, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є правомірним.

При цьому суд не приймає посилання контролюючого органу на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 20.09.2018 у справі № 1-кп/760/17429/18, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, оскільки з вироку вбачається, що ОСОБА_1 підписано реєстраційні документи ТОВ Стил Форт з метою придбання даного підприємства 29.11.2017, а спірні операції із цим контрагентом відбувалися у жовтні 2017 року, та документи підписано іншою посадовою особою - ОСОБА_2 .

Таким чином, у задоволенні позову ТОВ АЙАДМІН слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АЙАДМІН до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 30.01.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко