Рішення

від 25.01.2020 по справі 300/2280/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2020 р. справа № 300/2280/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватної виробничої постачальницько-збутової фірми Васма про стягнення податкового боргу в сумі 42113,69 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватної виробничої постачальницько-збутової фірми Васма (надалі, також - відповідач, ВПЗФ Васма ) про стягнення податкового боргу в розмірі 42113,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку з несплатою орендної плати з юридичних осіб та нарахуванням штрафних санкцій і пені у загальному розмірі 42113,69 грн.

25.11.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 17.12.2019 (а.с.39-52). У відзиві представник відповідача визнає позов в частині сплати основного платежу в сумі 27535,81 грн., оскільки основний платіж в сумі 27535,81 грн. по орендній платі оплачено 16.12.2019. При цьому, відповідач не визнає позов в частині штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань та несвоєчасне подання звітності, оскільки звіти подавалися своєчасно, а також ВПЗФ Васма не визнає пеню. Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та пені.

30.12.2019 представник позивача подала суду заяву про зменшення позовних вимог, мотивуючи її тим, що відповідачем здійснено частково сплату податкового боргу, та, як наслідок, сума податкового боргу відповідача становить 13587,88 грн. орендної плати з юридичних осіб.

Дана заява відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства, а тому суд прийняв її.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а відповідач заперечує проти позову, суд встановив наступне.

18.01.1994 здійснено державну реєстрацію юридичної особи Приватної виробничої постачальницько-збутової фірми Васма , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-33). Відповідач перебуває на податковому обліку в Коломийському управлінні ГУ ДПС в Івано-Франківській області, що покладає на нього обов`язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 стаття 49 Податкового кодексу України).

Відповідно пункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2).

Згідно пункту 288.7 статті 288 цього ж Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Коломийської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області податкові декларації з плати за землю, а саме:

- податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік від 14.02.2017 (а.с.9);

- податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік від 16.02.2018 (а.с.10)

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік від 15.03.2018 (а.с.11);

- податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік від 17.02.2019 (а.с.12);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік від 28.02.2019 (а.с.13).

Однак, станом на момент подачі даного позову, визначений Законом обов`язок щодо сплати задекларованого земельного податку (орендної плати з юридичних осіб) відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 27535,81 грн. (у зв`язку із частковою сплатою).

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що у відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, податкові зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати з юридичних осіб згідно вищезазначених декларацій у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України є узгодженими з моменту подання таких декларацій.

Однак, судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач сплатив дану суму заборгованості в розмірі 27535,81 грн., що підтверджується копією квитанції №NПН128 від 16.12.2019 (а.с.43), витягом з інтегрованої картки платника податку (а.с.58) та відповідачем згідно змісту заяви про зменшення позовних вимог, яку судом прийнято.

Судом також встановлено, що на підставі положень Податкового кодексу України, податковим органом проведена камеральна перевірка своєчасності сплати приватною виробничою постачальницько-збутовою фірмою Васма грошових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб за звітний податковий період з 01.01.2017 по 17.09.2018.

За результатами перевірки складено акт №13658/09-19-52-12/20540371 від 17.09.2018, яким зроблено висновки про порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб (а.с.14-15).

З урахуванням вказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0039725212 від 16.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 2940,76 грн. (а.с.17), яке відповідачем отримано особисто 19.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Також на підставі положень Податкового кодексу України, податковим органом проведена камеральна перевірка своєчасності сплати приватною виробничою постачальницько-збутовою фірмою Васма грошових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб за податковий період з 18.09.2018 по 03.06.2019.

За результатами перевірки складено акт №1214/09-19-52-12/20540371 від 03.06.2019, яким зроблено висновки про порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб (а.с.20).

З урахуванням вказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0048185212 від 16.08.2019 про накладення штрафу у розмірі 1674,05 грн. (а.с.22), яке відповідачем отримано особисто 28.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 56.17.1. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

За положеннями підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Судом не встановлено факту оскарження відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень, та як наслідок, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17статті 56 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб, визначене вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідач не оскаржував, є узгодженим.

Окрім цього, відповідачем самостійно нараховано штрафні санкції згідно уточнюючої декларації з плати за землю на 2018 рік від 15.03.2018 в сумі 13,87 грн. (а.с.11), які також є узгодженими згідно положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що позивачем на суму невиконаних відповідачем податкових зобов`язань зі сплати орендної плати відповідачу на підставі пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у розмірі 9949,20 грн., що підтверджується витягом із інтегрованої картки платника податків (зв. ст. а.с.26).

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу форми Ю за №3067-17 від 15.11.2016, яку відповідачем отримано 19.11.2016 та залишено без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, не сплатив (а.с.24).

Однак, як уже встановлено судом, позивачем частково сплачено заборгованість під час розгляду справи.

Таким чином, на час розгляду справи сума податкового боргу відповідача, яка підлягає стягненню, становить 13587,88 грн., з яких: основне зобов`язання в розмірі 9304,69 грн.; штрафні санкції в розмірі 1674,05 грн.; пеня в розмірі 2609,14 грн.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 23.12.2019 (а.с.55) та витягом з облікової картки платника (а.с.56-64).

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання утворює податковий борг.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума (з урахуванням зменшення позовних вимог) в розмірі 13587,88 грн. є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Таким чином, заборгованість Приватної виробничої постачальницько-збутової фірми Васма з орендної плати з юридичних осіб становить 13587,88 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної виробничої постачальницько-збутової фірми Васма (код ЄДРПОУ 20540371, вул. І. Франка, 21, с. Белелуя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78332) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 13 587 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн. 88 коп. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - Приватна виробнича постачальницька-збутова фірма Васма : код ЄДРПОУ 20540371, вул. І. Франка, 21, с. Белелуя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78332.

Суддя Шумей М.В.