Рішення

від 16.12.2019 по справі 280/5254/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року 16:00Справа № 280/5254/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача Пасічник О.В., Стребіж С.О.,

відповідача Большаков К.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Югтехагро (ТОВ ЮТА ) (пр. Східний, буд. 99, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Югтехагро (далі - ТОВ ЮТА , позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11.10.2019 №429 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЮТА .

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що оскаржуваним наказом про проведення перевірки, прийнятим 11 жовтня 2019 року, керівником (уповноваженою особою) ГУ ДПС у Запорізькій області було визначено дату початку проведення документальної планової перевірки ТОВ ЮТА з 21 жовтня 2019 року, однак у відповідності до приписів п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про проведення документальної планової перевірки в порядку ст. 77 Податкового кодексу України, яке оформлюється наказом, повинне апріорі враховувати 10-денний строк. Таким чином, вважає оскаржуваний наказ про проведення перевірки було прийнято з порушенням п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, оскільки фактичний строк між датою прийняття відповідачем наказу та днем перевірки (датою початку проведення перевірки), розрахований за правилами ст. 253 Цивільного кодексу України, складає 10 днів, що унеможливлює дотримання ГУ ДПС у Запорізькій області вказаних вимог Кодексу щодо направлення (надання) документів платнику податків не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення такої перевірки. На обґрунтування порушення прав та інтересів позивача у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного наказу про проведення перевірки із посиланням на ст. 94 Податкового кодексу України зазначає, що як слідує зі змісту оскаржуваного наказу, останній є офіційним документом, виданим належним державним органом (посадовою особою) у спосіб, визначений законом, але з порушенням матеріальної норми закону, тобто правомірність такого документа презюмується до моменту визнання його таким, що порушує права та законні інтереси, та, відповідно, його скасування. Вищевказані обставини, на думку позивача, зумовлюють невизначеність характеру та подальших наслідків поведінки ТОВ ЮТА в частині сприйняття контролюючим органом наведених у Акті про відмову в допуску до проведення перевірки від 22.10.2019 №198/08-01-05-13/39743552 обставин незаконності наказу про проведення перевірки та, як наслідок, - правомірності недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що суперечить інтересам підприємства щодо повної правової визначеності у спірних правовідносинах з ГУ ДПС у Запорізькій області та подальшого здійснення підприємством законної господарської діяльності, яка виключає можливість безперешкодного користування належним йому майном. Враховуючи вищевикладене, просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Ухвалою від 30.10.2019 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 18 листопада 2019 року.

12 листопада 2019 року від позивача до суду надійшла заява (вх. №47157) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 21.10.2019 тривалістю 10 робочих днів на підставі наказу №429 від 11.10.2019 протиправними.

Відповідач позов не визнав, 18 листопада 2019 року надав суду відзив (вх №48354), у якому посилається на норми п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та зазначає, що в даному випадку посадовими особами контролюючого органу були виконані усі вимоги, передбачені чинним законодавством, а саме повідомлено позивача про початок перевірки, до початку проведення перевірки посадовій особі позивача було пред`явлено направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки, службові посвідчення. Твердження позивача про те, що ТОВ ЮТА несвоєчасно повідомлено про початок проведення документальної перевірки, на думку відповідача, не знаходить свого підтвердження з огляду на те, що 21.10.2019 при виході перевіряючих за податковою адресою позивача встановлено відсутність платника податків та його посадових осіб або законних (уповноважених) представників, про що складено акт від 21.10.2019 №192/08-01-05-13/39743552 та акт від 21.10.2019 №193/08-01-0513/39743552 про неможливість ознайомлення з направленнями на проведення планової документальної перевірки посадових осіб ТОВ ЮТА . Наголошує, що фактично документальна перевірка розпочалась лише 22 жовтня 2019 року, під час виходу на адресу позивача та встановлення посадових осіб підприємства, а саме директора ОСОБА_1 , яким у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки відмовлено, та складання акту від 22.10.2019 №198/08-01-05-13/39743552 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Крім того, звертає увагу, що позивач у своїй позовній заяві посилається на норми Цивільного кодексу України, проте незрозуміло, яким чином норми цивільного законодавства відносяться до податкового визначення строку, оскільки Податковим кодексом України передбачено лише до деяких положень цього Кодексу (наприклад, п. 57.1 ст. 57, п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України), а згідно зі ст. 5 Податкового кодексу України для регулювання податкових відносин застосовуються виключно поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом, тобто можна зробити висновок про те, що до порядку обчислення строків у податковому праві не застосовуються правила, передбачені іншими галузями права. На підставі вищевказаного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.11.2019 судове засідання по справі відкладене 02 грудня 2019 року.

02 грудня 2019 року у розгляді справи оголошена перерва до 16 грудня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 16.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ЮТА (код ЄДРПОУ 39743552) зареєстровано юридичною особою 10.04.2015, номер запису: 1 099 102 0000 005384. Видами діяльності підприємства є Код КВЕД 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання; Код КВЕД 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; Код КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний); Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.10.2019 №429 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЮТА , на підставі вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік наказано провести з 21 жовтня 2019 року документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЮТА з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 10.04.2015 по 31.12.2018, тривалістю 10 робочих днів.

На підставі наказу від 11.10.2019 №429 складено повідомлення від 11.10.2019 №26/7234/10/08-01-05-10-11 на проведення перевірки з 21 жовтня 2019 року.

Вказаний наказ та повідомлення 11 жовтня 2019 року направлені на адресу ТОВ ЮТА , що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком ПАТ Укрпошта від 11.10.2019.

На підставі наказу від 11.10.2019 №429 та направлень на перевірку від 21.10.2019 №364, №365, №366 21 жовтня 2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області здійснено вихід за податковою адресою ТОВ ЮТА , проте у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб підприємства складено акт перевірки місцезнаходження платника податків та його посадових осіб №192/08-01-05-13/39743552 від 21.10.2019.

Крім того, в зв`язку з неможливістю ознайомлення посадових осіб ТОВ ЮТА або його законних (уповноважених) представників з направленнями на проведення планової документальної виїзної перевірки відповідачем складений відповідний акт від 21.10.2019 №193/08-01-05-13/39743552.

У подальшому, на підставі направлення від 22.10.2019 №367 22 жовтня 2019 року посадовою особою контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою ТОВ ЮТА , проте останню директором підприємства Пасічником О.В. не було допущено до проведення перевірки, про що складено акт № 198/08-01-05-13/39743552 від 22.10.2019 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки.

Вважаючи прийнятий відповідачем наказ протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування, а також визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок, врегульовано ст. 77 Податкового кодексу України.

Так, п. 77.1 цієї статті передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з п. 77.2 цієї статті Кодексу до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (п. 77.4. ст. 77 Податкового кодексу України).

Цією ж нормою передбачено, що право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Аналіз вказаної правової норми передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Таким чином платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої. Однак, норма п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2018 року (справа №819/1013/16), від 2611.2018 (справа №817/697/17).

З правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 08.06.2017 у справі № К/800/24307/16 (ЄДРСР № 67035533) слідує, що перевірка не може бути розпочата в останній день 10-денного строку, а з урахуванням дати видання наказу та відправлення копії наказу про проведення перевірки, така перевірка може бути розпочата не раніше закінчення 10-ти денного строку. У противному випадку в діях контролюючого органу є порушення приписів п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

При цьому, судом враховано до уваги, що Податковий кодекс України не містить положень щодо порядку обчислення строків, суд виходить із положень Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а на підставі ст. 253 вказаного Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, Європейська конвенція про обчислення строків від 16.05.1972 № ETS-076 застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені, зокрема, законом.

Суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ від 11.10.2019 №429, всупереч вимог п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України не був вручений або надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення платнику податків з дотриманням строку, оскільки період між датою його прийняття (11 жовтня 2019 року) та датою початку періоду перевірки визначеної наказом (з 21 жовтня 2019 року), становить менше десяти календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

А отже суд погоджується з доводами позивача, що вказані обставини унеможливлюють дотримання ГУ ДПС у Запорізькій області вимог Кодексу щодо направлення (надання) документів платнику податків не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення такої перевірки.

На переконання суду, встановлення обставин невідповідності наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки нормам Податкового кодексу України є безумною підставою для його скасування, а отже і задоволення позовних вимог в цій частині.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу (п. 77.6. ст. 77 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Таким чином, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Позивач скористався наданим йому правом на відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з підстав, передбачених Податковим кодексом України.

Отже, не підлягає задоволенню позовна вимога ТОВ ЮТА про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо проведення планової перевірки на підприємстві на підставі оскаржуваного наказу від 11.10.2019 №429, оскільки як з`ясовано судом, та зазначено вище, фахівців Головного управління ДПС в Одеській області до проведення документальної планової виїзної перевірки з 21 жовтня 2019 року та 22 жовтня 2019 року, позивачем не допущено, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом акт № 198/08-01-05-13/39743552 від 22.10.2019 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки.

Жодних доказів на підтвердження вчинення у подальшому відповідачем дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача на підставі наказу №429 від 11.10.2019 матеріали справи не містять і судом не встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи свідчать, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, надано копії договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 23.10.2019, ордер на надання правової допомоги б/н від 23.10.2019, акт від 02.12.2019 приймання-передачі послуг та детальний опис робіт (надання послуг) за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 23.10.2019, а саме складання проекту позовної заяви, заяви про забезпечення позову, представництво ТОВ ЮТА у суді на суму 7 075,00 грн., платіжне доручення №4603 від 04.11.2019 на суму 7075,00 грн.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, враховуючи складність справи, фактично наданні адвокатом послуги та ціну позову, суд дійшов висновку, що належний розмір правової допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, становить 3 537,50 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає також за необхідне стягнути на користь ТОВ ЮТА документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Югтехагро (ТОВ ЮТА ) (пр. Східний, буд. 99, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.10.2019 №429 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЮТА .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійки) та зі сплати витрат на правничу допомогу в сумі 3537,50 грн (три тисячі п`ятсот тридцять сім гривень 50 копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Югтехагро за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2020.

Суддя Р.В. Кисіль