Постанова

від 28.01.2020 по справі 402/923/16-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року м. Кропивницький

справа № 402/923/16-ц

провадження № 22-ц/4809/249/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2019 року у складі судді Бершадської О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 26251,18 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13.12.2013 ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.09.2016 у нього виникла заборгованість в розмірі 26 251,18 грн, з них: заборгованість за кредитом - 2 398,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 19 076,93 грн, заборгованість за пенею та комісією - 3 050,00 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн - (фіксована частина), 1 226,25 грн - (процентна складова).

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2017 року залучено ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача ОСОБА_2 Цивільну справу № 402/923/16-ц за позовом ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - передано на розгляд за підсудністю до Кіровського районного суду міста Кіровограда.

23.03.2017 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на дату смерті позичальника - 26 липня 2016 року, яка становить 22385,77 грн за кредитним договором № б/н від 13.12.2013, яка складається з: 2398,00 грн - заборгованість за кредитом, 17137,77 грн - заборгованість за відсотками, 2850,00 грн - заборгованість з пені та комісії та стягнути судові витрати.

21.05.2018 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК змінив свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК .

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника, оскільки АТ КБ ПРИВАТБАНК не надано доказів на підтвердження факту укладання кредитного договору і не доведено обставину об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ КБ ПРИВАТБАНК зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, необґрунтованим, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі

Вказує, що під час підписання анкети-заяви № б/н від 13.12.2013 ОСОБА_2 ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, щодо умов кредитування, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.

Відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. ОСОБА_2 підписавши анкету-заяву від 13.12.2013 користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, чим висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

ОСОБА_3 першої інстанції послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, не маючи обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти вимог позивача, тому посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду є бездоказовим та безпідставним.

Також безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог банку у зв`язку з тим, що АТ КБ ПРИВАТБАНК не встановлено вартість спадкового майна, в межах якого вона відповідає за зобов`язаннями померлого.

Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - ОСОБА_4 . ОСОБА_5 . зазначив, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності та чинним нормам цивільного законодавства. Вважає, що позивачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження кредитних правовідносин з ОСОБА_2 , тому рішення суду є законним та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

13 грудня 2013 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій заповнив графи особистих даних, у графі вибору кредитних карток та бажаного кредитного ліміту відмітки відсутні.

Станом на дату смерті позичальника, заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.12.2013, становить 22385,77 грн і складається з: 2398,00 грн - заборгованості за кредитом, 17137,77 грн - заборгованості за відсотками, 2850,00 грн - заборгованостіз пені та комісії .

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису ОСОБА_2 .

Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, ОСОБА_2 погодився з умовами та правилами.

Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів ОСОБА_2 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2017 року залучено дочку - ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача. Справу передано на розгляд за підсудністю до Кіровського районного суду міста Кіровограда (т. 1, а.с. 58-59).

До Ульяновської державної нотаріальної контори Кіровоградської області 07 жовтня 2016 року надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття нею спадщини після смерті її батька - ОСОБА_2 .

Згідно інформації наданої 24 липня 2019 року Відділом у Благовіщенському районі Кіровоградської області Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, за гр. ОСОБА_2 , станом на 01.01.2013 числиться державний акт на право власності на земельну ділянку серією КР №012113, №5021, кадастровий номер 3525589000:02:000:5021, площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с. 224-225).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник позивача, який був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з`явився, про причини неявки не повідомив. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.372 ЦПК України )

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають такі правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки: штраф, пеня (ст. 549 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розрахунку позивача, станом на день смерті ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором становила 22385,77 грн, з яких: 2398,00 грн - заборгованість за кредитом, 17137,77 грн - заборгованість за відсотками, 2850,00 грн - пеня та комісія.

Проте, вказана заборгованість в повному обсязі не може бути стягнута з відповідача на користь позивача, з огляду на наступне.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення відсотків та пені, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування тощо.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів ОСОБА_2 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПРИВАТБАНК в період - з часу виникнення спірних правовідносин, 13 грудня 2013 року, до моменту смерті позичальника - 26 липня 2016 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісії, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 55 днів пільгового періоду , які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.12.2013, шляхом підписання Анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 Керівні принципи для захисту інтересів споживачів констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору, ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , у теперішній час АТ КБ ПРИВАТБАК , дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та комісії.

Разом з тим, колегія суддів вважає доведеною наявність заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 2398,00 грн.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2016 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулася його дочка ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , тому вона прийняла всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

В матеріалах справи містяться відомості, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємець ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка складається з земельної ділянки №5021, кадастровий номер 3525589000:02:000:5021, площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства. Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області нормативна оцінка одиниці площі ріллі по Кіровоградській області становить 31888 грн (а.с.16, том 2).

Відтак вартість спадкового майна 1,5 га. орієнтовно складає 47832 грн і вочевидь перевищує розмір заборгованості на договором - 2398,00 грн, а тому спадкоємець зобов`язана задовольнити зазначену вимогу кредитора.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 2398,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно від задоволених позовних вимог 11%, по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 151 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 227 грн, а всього 378 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК 2398,00 (дві тисячі триста дев?яносто вісім) грн заборгованість за кредитним договором та 378,00 (триста сімдесят вісім) грн в рахунок компенсації судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко