Рішення

від 28.01.2020 по справі 907/765/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2020 м. Ужгород Справа № 907/765/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство» , м. Хуст

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурелія» , м. Мукачево

про стягнення 77859,08 грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Позивач заявив позов до відповідача про стягнення 58030,76 грн. боргу за відпущений на підставі товарно-транспортних накладних товар, посилаючись на ст. ст. 11, 526, 530, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 224 ГК України. Крім суми боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 15014,32 грн. втрат від інфляції та 4814,00 грн. трьох відсотків річних.

При зверненні з позовом заявник подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 15.01.2020. Цією ж ухвалою в порядку ст. 91 ГПК України позивача зобов`язано надати суду оригінали товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до заявленого позову.

До дня призначеного засідання суду від позивача надійшов оригінал витребуваної накладної, яка була оглянута та досліджена судом.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду не з`явився, хоча розгляд справи по суті відкладався.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 16.12.2019 була надіслана на його офіційну юридичну адресу, отримана ним - 26.12.2019, ухвала суду від 15.01.2020 надіслана та отримана відповідачем 22.01.2020 ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТІ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повною мірою оплатив відпущений на підставі товарно-транспортних накладних товар, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 58030,76 грн. Оскільки відповідач не відреагував на направлену йому досудову вимогу від 29 травня 2018 року щодо погашення вказаної заборгованості, позивач звернувся в суд з вимогою стягнути в примусовому порядку зазначені кошти, а також нараховані за період з 23.03.2017 до 09.12.1019 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 15014,32 грн. втрат від інфляції та 4814,00 грн. трьох відсотків річних ( з врахуванням часткових проплат).

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Державним підприємством «Хустське лісове дослідне господарство » (позивачем) на підставі товарно-транспортної накладної серії ЗКА № 832091 від 10.03.2017 відпущено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аурелія» товар - дубова продукція в кількості 14,152 м 3 на суму 72508,76 грн.

Як стверджує позивач, відпущений відповідачу товар повністю оплачений останнім не був, в зв`язку з чим 29.05.2018 йому було надіслано претензію № 217 про сплату залишку боргу.

Після часткового виконання претензії сума боргу відповідача перед позивачем складає 58030,76 грн.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем з врахуванням часткових проплат нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача за період з 23.03.2017 до 09.12.1019 сум 15014,32 грн. втрат від інфляції та 4814,00 грн. трьох відсотків річних

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що між сторонами виникли правовідносин з поставки, які регулюються положеннями закону, що виникають з договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань ані у встановлений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк, ані після пред`явлення йому вимоги в порядку ст. 530 ЦК України.

Не спростував він також доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Тому суд констатує, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 58030,76 грн. заборгованості за поставлений товар є правомірною, обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення

Щодо стягнення інфляційних втрат та процентів річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунків позивача, суд погоджується з розміром заявлених позивачем 3% річних. Таким чином, до стягнення підлягає 4814,00 грн. 3% річних.

В частині ж вимоги про стягнення інфляційних судом виявлено помилку при застосуванні індексу інфляції за 2017, відтак, внаслідок перерахунку розміру інфляції до задоволення підлягає сума 13832,33 грн., в решті ж - належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 1891,84 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурелія» (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Чернишевського, буд. 38, кв. 8, код ЄДРПОУ 37958026) на користь Державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство» (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Сливова, буд. 34, код ЄДРПОУ 22114649) суму 76677,09 грн. (Сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень 09 коп.), в т. ч. 58030,76 грн. боргу за відпущений товар, 13832,33 грн. інфляційних втрат та 4814,00 грн. 3% річних, а також 1891,84 грн. (Одна тисяча вісімсот дев`яносто одна гривня 84 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2020.

Суддя Л.В. Андрейчук