Рішення

від 15.01.2020 по справі 910/11680/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/11680/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу № 910/11680/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор"

(50051, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Вітчизни, будинок 3, офіс 4; ідентифікаційний код: 21932334)

до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс Життя"

(01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 69; ідентифікаційний код: 33948564)

про розірвання договору страхування життя та стягнення коштів в розмірі 361 301,36 грн

Представники сторін:

від позивача: Балюра А.С., ордер серії КС № 539775 від 27.09.2019;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс Життя" (далі - відповідач) про розірвання договору страхування життя та стягнення коштів в розмірі 361 301,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, укладаючи з відповідачем Договір № К26 від 03.07.2008, не міг передбачити анулювання ліцензії та виключення відповідача з Державного реєстру фінансових установ, а тому вказаний договір підлягає розірванню. Крім того, позивач просить суд, визначаючи наслідки розірвання Договору № К26 від 03.07.2008, розподілити витрати, понесені ним у зв`язку із виконанням вказаного договору, шляхом присудження до стягнення з відповідача витрат у сумі 361 301,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11680/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2019.

У підготовче засідання 02.10.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 02.10.2019 судом було оголошено перерву до 30.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/11680/19 на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, сторін було повідомлено про те, що підготовче судове засідання, призначене на 30.10.2019 не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 13.11.2019.

У підготовче засідання 13.11.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 13.11.2019 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 11.12.2019 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному, судове засідання призначено на 15.01.2020.

У судове засідання 15.01.2020 з`явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2020 не з`явився.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та у встановлений судом строк своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колор" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Ренесанс Життя" (страховик) на підставі та відповідно до Правил Добровільного страхування життя ЗАТ "Ренесанс Життя" від 10.01.2006, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг 09.02.2006 за № 0161396, зі змінами та доповненнями, станом на день підписання Договору (далі - Правила страхування), на умовах, визначених Правилами страхування, було укладено Договір № К26 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату вигодонабувачу на умовах, передбачених Договором, а страхувальник зобов`язується сплачувати своєчасно і в повному обсязі страхові внески і виконувати інші умови Договору.

Предметом Договору є страхування життя, здоров`я працівників страхувальника (надалі - застраховані особи) (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору список застрахованих осіб та інформація про страхувальника, розміри страхових сум, страхових внесків подається у додатку до Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 3.1 Договору об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям застрахованих осіб.

У п. 4.1 Договору сторони домовились, що страховими випадками за Договором, який передбачає страхування за основною програмою страхування Ренесанс-Інвест, є смерть застрахованої особи незалежно від причин (підп. 4.1.1 п. 4.1 Договору); дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії Договору (підп. 4.1.2 п. 4.1 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання. Термін дії Договору для кожної застрахованої особи визначається додатками до Договору (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 Договору страхові тарифи, страхова сума та розмір страхового внеску визначаються страховиком окремо для кожної застрахованої особи. Внески за Договором сплачуються з періодичністю, яка вказана у додатку до Договору.

В Додатку № 1 до Договору (Заява до Договору) сторони погодили список осіб, що підлягають страхуванню, загальну суму страхового платежу за Договором - 3 220,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, полісами добровільного страхування життя №ПГ006033, №ПГ006034, №ПГ006035, №ПГ006036, №ПГ006037, №ПГ006038, №ПГ006039, №ПГ006040, №ПГ006041, №ПГ006042, №ПГ006043, №ПГ006044, №ПГ006045, №ПГ006046, №ПГ006047, які, відповідно до п. 8.1 Договору, є невід`ємними частинами Договору, визначено щодо кожної застрахованої особи страхову суму, суму страхового платежу, строк страхування (10 років), періодичність сплати страхових внесків (місяць), початок їх дії (00 год. 00 хв. 15.07.2008) та кінець дії полісів (24 год. 00 хв. 14.07.2018).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи протягом дії Договору, а саме в період з 04.07.2008 по 14.07.2017 позивачем було сплачено страхові внески на загальну суму 323 625,29 грн.

Крім того, за твердженнями позивача, відповідачем в рахунок майбутніх оплат (страхових внесків) за погодженням між сторонами були зараховані невиплачені страхові виплати в розмірі 11 012,71 грн, у зв`язку зі смертю 31.01.2015 застрахованої за полісом №ПГ006045 особи - ОСОБА_1 , що підтверджується листом відповідача вих. №5/298 від 20.01.2017, а також в розмірі 26 663,36 грн, у зв`язку зі смертю застрахованої за полісом №ПГ006036 особи - ОСОБА_2 , що підтверджується листом позивача вих. №03.02.2017 від 03.02.2017, який було надіслано на адресу відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2019 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-пропозицію щодо припинення Договору № К26 від 03.07.2008 страхування життя № 05-8/19 від 05.08.2019, відповідно до якого позивач, у зв`язку з тим, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2182 від 01.06.2017 було анульовано відповідачу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг в частині проведення добровільного страхування життя, видану відповідно до розпорядження Держфінпослуг №5321 від 09.02.2006, а також згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3773 від 15.09.2017 виключено відповідача з Державного реєстру фінансових установ, з огляду на те, що зобов`язання відповідача за Договором є невиконаними, на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, пропонував відповідачу в строк до 20 серпня 2019 надати згоду на припинення дії Договору та вважати його припиненим з 05.08.2019 та у запропонований строк повернути позивачу страхові внески в сумі 361 301,36 грн, проте вказаний лист-пропозицію було залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, оскільки позивач, укладаючи Договір з відповідачем, виходив з того, що зміна обставин, а саме анулювання ліцензії та виключення відповідача з Державного реєстру фінансових установ не настане, ці обставини позивач не міг усунути, оскільки вони виникли з ініціативи відповідача, позивач розраховував при укладенні Договору на отримання фінансового результату за наслідками належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, поніс витрати, у зв`язку зі сплатою страхових внесків за Договором та із суті Договору чи звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, останній звернувся до суду з цим позовом та просить суд на підставі статті 652 Цивільного кодексу України розірвати укладений між сторонами Договір та розподілити між сторонами витрати, понесені у зв`язку з його виконанням шляхом присудження до стягнення з відповідача на свою користь витрат в сумі 361 301,36 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов`язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами частин 1, 3, 4, 5 статті 18 Закону України "Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2182 від 01.06.2017 було анульовано відповідачу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг в частині проведення добровільного страхування життя, видану відповідно до розпорядження Держфінпослуг №5321 від 09.02.2006, а також згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3773 від 15.09.2017 виключено відповідача з Державного реєстру фінансових установ, відповідач не має можливості виконувати зобов`язання за Договором.

Так, згідно з частинами 1, 6 статті 2 Закону України "Про страхування" страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України Про господарські товариства , з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (страховики-резиденти).

Слова страховик , страхова компанія , страхова організація та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

За твердженнями позивача, анулювання ліцензії відповідача на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг в частині проведення добровільного страхування життя є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, у зв`язку з чим позивач наділений правом ініціювати розірвання Договору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі закінчення строку дії.

Аналогічне положення міститься в п. 15.1 Правил страхування, які є невід`ємною частиною Договору.

Як було вказано вище, відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору він набирає чинності з дати його підписання, термін дії Договору для кожної застрахованої особи визначається додатками до Договору і за умовами полісів добровільного страхування життя №ПГ006033, №ПГ006034, №ПГ006035, №ПГ006036, №ПГ006037, №ПГ006038, №ПГ006039, №ПГ006040, №ПГ006041, №ПГ006042, №ПГ006043, №ПГ006044, №ПГ006045, №ПГ006046, №ПГ006047 (аркуші справи 15 - 29) строк їх дії спливає о 24 год. 00 хв. 14.07.2018.

Суд встановив факт направлення 05.08.2019 позивачем на адресу відповідача листа-пропозиції № 05-8/19 від 05.08.2019 щодо припинення Договору № К26 від 03.07.2008 страхування життя, відповідно до якого позивач, зокрема, пропонував відповідачу в строк до 20 серпня 2019 надати згоду на припинення дії Договору та вважати його припиненим з 05.08.2019.

Таким чином, як на час звернення позивача до відповідача з листом-пропозицією №05-8/19 від 05.08.2019 щодо припинення Договору № К26 від 03.07.2008 страхування життя, так і на час звернення позивача до суду з цим позовом, Договір припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, відтак позовна вимога про розірвання Договору є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд розподілити між сторонами витрати, понесені у зв`язку з виконанням Договору, шляхом присудження до стягнення з відповідача на свою користь витрат в сумі 361 301,36 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

Аналогічне положення міститься в п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування".

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Як було вказано вище, в Додатку № 1 до Договору сторони погодили загальну суму страхового платежу за Договором за всіх осіб, що підлягають страхуванню, в сумі 3 220,00 грн.

Суд встановив факт сплати позивачем страхових платежів за Договором на загальну суму 323 625,29 грн (аркуші справи 39 - 140), що відповідачем не заперечується.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно зі статтею 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як встановлено судом, в рахунок майбутніх оплат (страхових внесків) за погодженням між сторонами були зараховані невиплачені страхові виплати в розмірі 11 012,71 грн, у зв`язку зі смертю 31.01.2015 застрахованої за полісом №ПГ006045 особи - ОСОБА_1 , що підтверджується листом відповідача вих. №5/298 від 20.01.2017 (аркуш справи 31), а також у розмірі 26 663,36 грн, у зв`язку зі смертю застрахованої за полісом №ПГ006036 особи - ОСОБА_2 , що підтверджується листом позивача вих. №03.02.2017 від 03.02.2017, який було надіслано на адресу відповідача (аркуші справи 33 - 34).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов`язання як закінчення строку дії Договору.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Таким чином, припинення строку дії Договору та припинення зобов`язань сторін за Договором не ототожнюються.

Як було вказано вище, предметом Договору є страхування життя, здоров`я працівників страхувальника, об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям застрахованих осіб.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах Мелахер та інші проти Австрії , Бурдов проти Росії , Прессос Компанія Нав`єра С.А. та інші проти Бельгії , Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірладнії визначив, що під поняттям майно розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, активи , які можуть виникнути, правомірні очікування / законні сподівання особи.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном .

Суд встановив, що позивачем протягом строку дії Договору було належним чином виконано свої зобов`язання за Договором щодо сплати страхових внесків, відтак позивач є особою, яка правомірно очікувала на виплату відповідачем страхових сум за Договором.

Втім, як встановлено судом, до закінчення строку дії Договору, на підставі заяви відповідача, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2182 від 01.06.2017 було анульовано відповідачу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг в частині проведення добровільного страхування життя, видану відповідно до розпорядження Держфінпослуг №5321 від 09.02.2006, а також згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3773 від 15.09.2017 виключено відповідача з Державного реєстру фінансових установ, що в силу частин 1, 6 статті 2 Закону України "Про страхування", унеможливлює здійснення відповідачем подальшої страхової діяльності, в тому числі й щодо виплати позивачу страхових сум за Договором.

Суд встановив, що умови укладеного між сторонами Договору не містять положень щодо строку та порядку повернення відповідачем страхових внесків, у зв`язку з невиконанням умов Договору страховиком.

У надісланому позивачем на адресу відповідача листі-пропозиції № 05-8/19 від 05.08.2019 щодо припинення Договору №К26 від 03.07.2008 страхування життя, позивач пропонував відповідачу в строк до 20 серпня 2019 повернути позивачу страхові внески в сумі 361 301,36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Загальні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, оскільки строк дії Договору сплинув, а зобов`язання відповідача з виплати позивачу страхових сум за Договором є невиконаним і не може бути виконане відповідачем, сплачені позивачем страхові внески мають бути повернуті позивачеві, відтак позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхових внесків у розмірі 361 301,36 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають сплачені страхові внески в розмірі 361 301,36 грн.

Судовий збір у розмірі 5 419,52 грн, у зв`язку із задоволенням позовної вимоги майнового характеру, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовної вимоги немайнового характеру - на позивача.

Керуючись cтаттями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ренесанс Життя" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 69; ідентифікаційний код: 33948564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор" (50051, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Вітчизни, будинок 3, офіс 4; ідентифікаційний код: 21932334) сплачені страхові внески в розмірі 361 301 (триста шістдесят одна тисяча триста одна) грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 419 (п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 52 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.01.2020.

Суддя Нечай О.В.