Рішення

від 29.01.2020 по справі 910/15836/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/15836/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до Акціонерне товариство "Українська залізниця"

про стягнення 14 160,80 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 14 160,80 грн. вартості нестачі вугілля, переданого на перевезення відповідачу за Договором № 08287/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 09.02.2018.

Ухвалою суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що відправником самостійно визначалася маса вантажу при відправленні, та відповідач не зобов`язаний її перевіряти. Крім того, в комерційному акті зазначено про технічну справність вагону, в якому виявлено нестачу вантажу, тобто залізниця доставила вантаж у схороненому стані. Відтак, на думку відповідача, понесені позивачем збитки не є доведеними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року відповідач згідно з залізничною накладною № 50739143 здійснював перевезення вантажу - вугілля кам`яного, за маршрутом Новогродівка-Тростянець-подільський.

Комерційним актом від 24.07.2019 № 450003/176/2, складеним на станції Нижньодніпровськ-Вузол, засвідчено нестачу вантажу у вагоні № 67910166 у розмірі 5250 кг. У вказаному акті зазначено, що вага брутто 85350 кг, тара за документом - 22400 кг, нетто - 62950 кг, що менше ваги, вказаної у документі на 5250 кг. Також зазначено, що навантаження здійснено на рівні бортів, розрівняне, маркування поперекованими борознами по всьому вагону, нанесеними катком та білим вапном. За рухом поїзду маються поглиблення на 1-3 люками довжиною 450 см, шириною 280 см, глибиною 40-60 см, над 6-7 люками довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 40-50 см. В місцях поглиблень маркування порушене, маються сліди ходіння. У технічному відношенні вагон справний; бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, у вагоні міг би вміститися.

Вартість 1 тони вугілля кам`яного, що знаходився у вагоні № 67910166 позивачем визначено згідно із довідкою Центральної збагачувальної фабрики Селидівська (вантажовідправник) від 16.09.2019 № 03-137 у розмірі 3100 грн. без ПДВ.

Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення

Згідно зі статтею 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Відповідно до вимог статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до приписів статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Ураховуючи, що передача вантажу вантажоодержувачу відбулася із недовантаженням, про що складено комерційний акт, та на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав документи, які свідчать про відсутність його вини у втраті прийнятого для перевезення вантажу, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача та покладення на нього відповідальності за вантаж у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 ЦК України).

Відповідно до положень статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з пунктом 27 розділу 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі інших вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси.

Відповідно до статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Так, вартість втраченого вантажу у вагоні № 67910166, з урахуванням наданої позивачем довідки щодо вартості 1 кг вугілля кам`яного та норми природної втрати, становить 14160,80 грн.

Отже, загальна вартість втраченого вантажу в розмірі 14160,80 грн. є доведеною з огляду на обставини, встановлені вищеописаними комерційним актом та довідкою щодо вартості товару. Натомість, відповідач належними засобами доказування відсутність своєї вини та розмір заподіяних збитків не спростував, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська,5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,122; ідентифікаційний код 01880670) 14160 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 80 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова