Рішення

від 27.01.2020 по справі 914/2283/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020 справа № 914/2283/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С.Підстригача Національної академії наук України, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ , м. Львів

про виселення з орендованого нежитлового приміщення

за участю представників:

від позивача: Сорока О.Є. - представник

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

08.11.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С.Підстригача Національної академії наук України, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ , м. Львів про виселення з орендованого нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 13.11.2019 позовну заяву було залишено без руху.

25.11.2019 через канцелярію суду від Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С.Підстригача Національної академії наук України надійшла заява про усунення недоліків (вх. №49004/19 від 25.11.2019).

Ухвалою від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2019.

Ухвалою від 23.12.2019 суд відклав підготовче засідання на 13.01.2020.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подано усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 13.01.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.01.2020.

Стороні роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.07.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір №48 оренди майна, за яким відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, яке розташоване за адресою м. Львів, вул. Наукова, 3 Б, загальною площею 103,9 кв.м. Згідно договору оренди термін його дії визначений сторонами з 01.07.2016 до 31.12.2017. Додатковою угодою від 02.01.2018 сторони продовжили строк договору оренди з 02.01.2018 до 30.06.2019. Листом від 08.10.2019 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та просив останнього звільнити приміщення і підписати акт приймання передачі. У зв`язку з неповерненням відповідачем орендованого майна, позивач просив суд виселити відповідача із займаних нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Наукова, 3 Б, загальною площею 103,9 кв.м.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали також були розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів та їх відзивів на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.07.2016 між Інститутом прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С.Підстригача Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Макар ВМВ (орендар), на підставі дозволу НАН України №114 від 09.06.2016, укладено типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №48

За цим договором орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове підвальне приміщення загальною площею 103,9 кв.м, розміщене за адресою: 79060, місто Львів, вулиця Наукова, 3Б, в підвалі адміністративної будівлі ІППМММ ім. Я.С. Підстригача НАН України, що перебуває на балансі ІППМММ ім. Я.С. Підстригача НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 18.05.2016 становить 251800,00 грн.

Актом приймання-передачі від 01.07.2016 майно було передано в користування відповідачу.

Відповідно до п. 10.1. вищевказаного договору, цей договір укладено строком на 1 рік 6 місяців, що діє з 01.07.2016 до 31.12.2017 включно.

Додатковою угодою від 02.01.2018 до договору сторони внесли зміни до пунктів 1.1., 3.1. та 10.1. договору. Зокрема, термін договору визначено з 02.01.2018 до 30.06.2019.

Згідно п. 10.7. договору у разі припинення або розірвання договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.8. договору).

Листом за вих. №75-7/276 від 08.10.2019 позивач повідомив відповідача про припинення з 30.06.2019 договору оренди у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та просив останнього звільнити приміщення і підписати акт приймання передачі.

У зв`язку з тим, що відповідач не повернув позивачу орендовано майно, позивач звернувся до суду із позовом про виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Наукова, 3 Б, загальною площею 103,9 кв.м.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є,зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

За приписами пункту 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Стаття 291 ГК України вказує, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться також у ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Як встановлено судом, договір оренди №48 від 01.07.2016 було укладено на строк з 01.07.2016 до 31.12.2017. Додатковою угодою від 02.01.2018 строк дії договору було продовжено з 02.01.2018 до 30.06.2019. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами вчинялися дії на продовження строку даного договору.

Пунктом 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, об`єкт оренди знаходиться в користуванні останнього та орендодавцеві за актом приймання-передачі в порядку, передбаченому п. 10.7. та п.10.8. договору, не повернутий.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірного зобов`язання, передбаченого п. 10.7. та п.10.8. договору оренди, щодо своєчасного повернення об`єкта оренди в разі припинення договору оренди, що в свою чергу є підставою для примусового виселення відповідача із займаних приміщень, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України та ч. 1 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ , м. Львів, вул. Садова, 13/89 (ідентифікаційний код 38099397) з орендованого приміщення площею 103,9 кв.м позначеного літерою А на поверховому плані будівлі Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С.Підстригача Національної академії наук України, м. Львів, вул. Наукова, 3-б (ідентифікаційний код 03534430).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКАР-ВМВ , м. Львів, вул. Садова, 13/89 (ідентифікаційний код 38099397) на користь Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С.Підстригача Національної академії наук України, м. Львів, вул. Наукова, 3-б (ідентифікаційний код 03534430) 1 921,00 судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 27.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.01.2020.

Суддя Мазовіта А.Б.