Рішення

від 24.01.2020 по справі 915/2298/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Справа № 915/2298/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.З.О.Ф.» , проспект Аношкіна, 61, приміщення 45, Дніпропетровська область, 51931 (код ЄДРПОУ 32722866)

адреса для листування: проспект Правди, 92, м. Київ, 04208 (до вимоги)

до відповідача Державного підприємства «Миколаївської бронетанковий завод» , вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 07856371)

про стягнення заборгованості в сумі 18 042, 55 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «А.З.О.Ф.» з позовною заявою про стягнення з відповідача Державного підприємства «Миколаївської бронетанковий завод» заборгованості за договором поставки від 02.10.2018 р. № 322 в сумі 15 964, 80 грн., пені в сумі 1 171, 78 грн., 3 % річних в сумі 406, 78 грн., витрат від інфляції в сумі 499, 19 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 року закрито провадження у справі № 915/2298/19 в частині стягнення грошових коштів в сумі 15 964, 80 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 322 від 02.10.2018 року, а саме: зобов`язань щодо оплати за поставлений товар. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 222 ГК України, ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та умовами договору.

24.01.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 912/20), в якій позивач повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу за договором, просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки від 02.10.2018 № 322 в сумі 15 964, 80 грн. та повернути позивачу сплачений судовий збір.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

21.01.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшла заява (вх. № 687/20), в якій відповідач просить суд долучити до справи платіжне доручення № 92 від 20.01.2020 року на суму 15 964, 80 грн. (арк. 55-56).

23.01.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшла заява (вх. № 805/20) про зменшення розміру неустойки (арк. 57-58).

Подані заяви з додатками долучено судом до матеріалів справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

02.10.2018 року між ДП «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець) та ТзОВ А.З.О.Ф. (постачальник) було укладено договір поставки № 322 від 02.10.2018 року (арк. 40-43).

Відповідно до п. 9.3 Договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.3 Договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється наступним чином:

5.2.1 передплата, у розмірі 50 % від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату;

5.2.2 остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше п`яти календарних днів від дати поставки товару.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано специфікацію № 3 від 10.12.2018 року на загальну суму 15 964, 80 грн. (арк. 44), яка є невід`єною частиною вищевказаного договору (п. 6 специфікації).

Відповідно до п. 2 Специфікації умови оплати: здійснюється в розмірі 100 % від суми специфікації протягом 30 календарних днів по факту поставки товару, після приймання ВТК ДП МБТЗ .

Судом встановлено, що на виконання умов договору з урахуванням специфікації № 3 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 15 964, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № &-00000104 від 11.12.2018 року (арк. 46).

Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір № 322 від 02.10.2018 року, а також рахунок-фактура № &-00000223 від 11.12.2018 року (арк. 45).

20.01.2020 року (після відкриття провадження у даній справі) відповідачем повністю проведено оплату за отриманий товар в сумі 15 964, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 20.01.2020 року з призначенням платежу сплата заборгованості по справі № 915/2298/19 від 25.11.2019 р. зг. дог. № 322 від 02.10.2018 р. (арк. 56).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 року закрито провадження у справі № 915/2298/19 в частині стягнення грошових коштів в сумі 15 964, 80 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем суми основного боргу за договором позивачем нараховано відповідачу 3 % річних, витрати від інфляції та пеню.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 406, 78 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 13.01.2019 року по 18.11.2019 року.

Перевіривши розрахунок позивача (арк. 6) за допомогою Бази "Законодавство" судом встановлено, що розрахунок суми 3 % річних у сумі 406, 78 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 406, 78 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 499, 19 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Інфляція нарахована за період з лютого 2019 року по жовтень 2019 року. Перевіривши розрахунок позивача (арк. 6) за допомогою Бази "Законодавство" судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції у сумі 499, 19 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Індекси інфляції позивачем визначено правильно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 499, 19 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу 1 171, 78 грн. - пені за період з 12.02.2019 року по 12.07.2019 року (арк. 6).

Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог законодавства та умов договору (з урахуванням передбаченого п. 7.2 договору відтермінування в 30 календарних днів). Позивачем правильно застосовано облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 1 171, 78 грн. є обґрунтованою та підставною.

3. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру неустойки.

Судом враховано, що у заяві (вх. № 805/20 від 23.01.2020 року) про зменшення розміру неустойки відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95 % від визначеної до стягнення судом суми (арк. 57-61).

Заява мотивована тим, що:

- кошти в сумі 26 000 000, 00 грн., що знаходяться на рахунках ДП «МБЗ» у ПАТ «Банк «Київська Русь» , заблоковано, оскільки з 19.07.2015 року банк перебуває в стані ліквідації;

- станом на день розгляду справи підприємство заборгувало понад 13 000 000, 00 грн., а на рахунки підприємства накладено арешт, що підтверджується постановою про арештк коштів боржника від 19.09.2019 ВП № 59647169;

- відповідно до даних фінансової звітності боржника непокритий збиток підприємства складає 48 534 млн. грн., що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан за І квартал 2019);

- боржник знаходиться у скрутному матеріальному становищі та не має реальної можливості виконати рішення суду в повному обсязі;

- відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу.

Заява обґрунтована приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу, має важке фінансове становище, на рахунки підприємства накладено арешт в межах суми 13 389 507, 11 грн., підприємство є збитковим, що підтверджується звітом про фінансові результати за І квартал 2019, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, сплату в повному обсязі основного боргу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 % до 585, 89 грн. (50 % х 1 171, 78 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 585, 89 грн. - пені слід відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір в розмірі 221, 22 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , вул. 1-ша Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «А.З.О.Ф.» , проспект Аношкіна, 61, приміщення 45, Дніпропетровська область, 51931 (код ЄДРПОУ 32722866); адреса для листування: проспект Правди, 92, м. Київ, 04208 (до вимоги) заборгованість за договором поставки від 02.10.2018 року № 322:

- 406, 78 грн. (чотириста шість грн. 78 коп.) - 3 % річних;

- 499, 19 грн. (чотириста дев`яносто дев`ять грн. 19 коп.) - витрат від інфляції;

- 585, 89 грн. (п`ятсот вісімдесят п`ять грн. 89 коп.) - пені;

- 221, 22 грн. (двісті двадцять одна грн. 22 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 585, 89 грн. (п`ятсот вісімдесят п`ять грн. 89 коп.) - пені.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.01.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш