Рішення

від 24.01.2020 по справі 915/2248/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Справа № 915/2248/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» , вул. Фалєєвська, 17, кв. 34, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 32612133)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКА-ПРОМТЕХОЙЛ» , вул. Сілікатна, 269-А, кв. 12, м. Миколаїв, 54048 (код ЄДРПОУ 35512621)

про стягнення заборгованості в сумі 33 760, 00 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКА-ПРОМТЕХОЙЛ» заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 33 760, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.11.2019 року позовну заяву ТзОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» (вх. № 17174/19 від 07.11.2019 року) до відповідача ТзОВ «НИКА-ПРОМТЕХОЙЛ» про стягнення заборгованості в сумі 33 760, 00 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а саме: зобов`язань щодо в повному обсязі оплати за поставлений товар. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 181, 193, 265 ГК України, ст. 205, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 639, 655, 692, 712 ЦК України.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 12.11.2019 року та від 25.11.2019 року, надіслані на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКА-ПРОМТЕХОЙЛ» , вул. Сілікатна, 269-А, кв. 12, м. Миколаїв, 54048, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (арк. 44-50).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали направлялись на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКА-ПРОМТЕХОЙЛ» , вул. Сілікатна, 269-А, кв. 12, м. Миколаїв, 54048, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. 32-37).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар дизпаливо у кількості 13 500, 00 л на загальну суму 239 112, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000557 від 30.06.2017 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 429 від 30.06.2017 року (арк. 10, 11).

Видаткову накладну № РН-0000557 від 30.06.2017 року підписано та скріплено печатками сторін. Товарно-транспортну накладну № 429 від 30.06.2017 року підписано сторонами, зокрема, зі сторони відповідача директором Приваловою А. П.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 205 352, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, визнання позивачем факту часткової оплати відповідачем заборгованості в розмірі 205 352, 00 грн., відсутність у суду будь-яких підстав вважати, що викладені позивачем в заяві по суті справи (позовній заяві) обставини (факти) є недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом, суд дійшов висновку, що обставина (факт) часткової оплати відповідачем заборгованості за отриманий товар в сумі 205 352 грн. не підлягає доказуванню.

З метою досудового врегулювання спору 30.09.2019 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про виконання зобов`язання № 30/09 від 30.09.2019 року (арк. 12-14), в якій позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України вимагав у відповідача здійснити оплату залишку заборгованості в сумі 33 760 грн. (з урахуванням часткової оплати в розмірі 205 352, 00 грн.). Факт направлення вимоги підтверджується копією поштової накладної, фіскальним чеком та описом вкладення (арк. 15).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за вказаною вище видатковою накладною свідчить про виникнення між сторонами договірних правовідносин з поставки товару на підставі усної домовленості шляхом підтвердження прийняття до виконання, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у видатковій накладній (поставка дизпалива ДТ-Л-К5, сорт С; кількість 13 500 л; ціна (вартість) за 1 л 14, 76 грн. без ПДВ).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов`язання з оплати товару, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 33 760, 00 грн. (239 112, 00 грн. - 205 352, 00 грн.).

Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України) .

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за отриманий товар за видатковою накладною № РН-0000557 від 30.06.2017 року є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто у даному випадку 30.06.2017 року - дата прийняття товару та дата підписання видаткової накладної й товарно-транспортної накладної.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 33 760, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 33 760, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до господарського суду із даним позовом в листопаді 2019 року, тобто судовий збір за вимогу майнового характеру по даній справі має становити 1 921 грн.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 007, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2471 від 05.11.2019 року (арк. 9), тобто судовий збір внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про повернення позивачу суми судового збору в розмірі 86 грн. (2 007, 00 грн. - 1 921, 00 грн.) може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКА-ПРОМТЕХОЙЛ» , вул. Сілікатна, 269-А, кв. 12, м. Миколаїв, 54048 (код ЄДРПОУ 35512621) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» , вул. Фалєєвська, 17, кв. 34, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 32612133):

- 33 760, 00 грн. (тридцять три тисячі сімсот шістдесят грн. 00 коп.) - суми заборгованості за поставлений та неоплачений товар;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.01.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш