Рішення

від 15.01.2020 по справі 916/2244/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2244/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Фатєєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву Фізичної особи-підприємця Федюшко Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотра" (65058, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 12/2, оф. 213, код ЄДРПОУ 38919014)

про стягнення , -

за участю представників сторін:

від позивача: Гардер О.Г., довіреність від 11.01.2019

від відповідача: Михайлецька А.О., довіреність №128 від 10.09.2019

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Федюшко Сергій Сергійович звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотра" про стягнення 22147,27 грн. штрафу за несвоєчасне завантаження та 1119,92 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань у правовідносинах з перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи на 11.09.2019 об 11:30.

30.08.2019 за вх.№17471/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучені судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог із посиланням на наступне:

- відповідачем було підписано заявку та направлено її позивачу для підписання та повернення одного екземпляра з обома підписами та печатками відповідачу. Підписаного зі сторони позивача екземпляра заявки та договору відповідачем від позивача так і не отримано. Отже, зрозуміти, який саме спосіб оплати є узгодженим між сторонами, на думку відповідача не є можливим;

- копія заявки, надана позивачем в якості доказу, не містить підпису та печатки перевізника (позивача), отже не є належним доказом;

- після отримання від позивача 18.01.2019 оригіналів документів відповідачем було здійснено 21.01.2019 оплату в розмірі 44362,60 грн. та не було порушено умов оплати за договором, враховуючи відсутність у відповідача підписаної обома сторонами заявки;

- приймаючи до уваги відсутність в документах, поданих позивачем разом з позовною заявою, будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок нібито порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, є правові підстави для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 962,61 грн., або зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання до символічного, а саме - до розміру за прострочення у виконанні на 1 день;

- позивачем було подано автомобіль під завантаження лише 13.12.2018 о 16:00 год, за місцевим часом, наприкінці світового дня, що й призвело до того, що автомобіль був завантажений лише 14.12.2018 о 21:00 год. (враховуючи живу чергу автомобілів, які прибувають на завантаження), у разі надання автомобіля позивачем під завантаження 12.12.2018 року або хоча б зранку 13.12.2018 року, автомобіль був би завантажений протягом 24 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження, оскільки роботи щодо завантаження швидше проводяться в денний час, аніж у нічний;

- протягом 13.12.2018 та 14.12.2018 позивачем не було належним чином сповіщено відповідача про затримку у завантаженні, про якісь ускладнення у завантаженні вантажу;

- застосування штрафної санкції у вигляді штрафу за несвоєчасне завантаження автомобілю в сумі, що становить еквівалент 100 євро, є неправомірним та необґрунтованим;

- простій, що виник в період з 14.12.2018 по 17.12.2018, є наслідком незрозумілих дій та поведінки перевізника (позивача), але ж ніяк не наслідком порушення умов договору чи вимог чинного законодавства відповідачем;

- факт наднормативного простою позивачем жодним чином не засвідчений документально;

- позивачем не доведено відсутність вини перевізника у наднормативному простої та наявність вини відповідача.

У судовому засіданні 11.09.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 202, 216 ГПК України про відкладення судового засідання на 27.09.2019 о 10:30.

26.09.2019 за вх.№19699/19 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатковими документами, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- доводи відповідача щодо неузгодженості термінів оплати є безпідставними. Сторони в належній формі узгодили такі терміни: залишок 50% протягом 3 днів з моменту вивантаження на складі, а відповідач самостійно на свій розсуд змінив терміни оплати. Нарахування пені за несвоєчасно проведені розрахунки здійснено у відповідності до вимог законодавства України;

- саме відповідач відповідає за порушення зобов`язання щодо проведення термінів оплати незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання;

- в прохальній частині позовної заяви при роздруківці зроблена механічна помилка у визначенні суми пені;

- 13.12.2018 в обумовлений заявкою строк о 15:52 за місцевим часом, позивач подав автомобіль під завантаження в квадрат №47034. Автомобіль завантажили приблизно о 21:00 14.12.2018 (зі спливом терміну 24 години з моменту подачі автомобіля на завантаження), але супровідні документи на вантаж були видані тільки 17.12.2018;

- чинність та положення Статуту до спірних правовідносин не застосовуються;

- положення Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, до спірних правовідносин не застосовуються;

- заявкою, підготовленою та оформленою відповідачем, встановлено час здійснення всього завантаження у трьох різних місцях та митного оформлення - 24 години.

27.09.2019 за вх.№19744/19 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв`язку з технічною помилкою, яку в протокольній формі задоволено судом у судовому засіданні 27.09.2019. Таким чином на розгляді суду залишаються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 22147,27 грн. штрафу за несвоєчасне завантаження та 962,61 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків.

27.09.2019 за вх.№19745/19 до суду від позивача надійшла заява та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві відповідач просить суд, зокрема, покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 27.09.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 202, 216 ГПК України про відкладення судового засідання на 07.10.2019 о 09:30. Ухвалою суду від 07.10.2019 здійснено перехід розгляду справи №916/2244/19 зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №916/2244/19 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 08.11.2019 о 15:00.

28.10.2019 за вх.№22213/19 до суду від позивача надійшла заява та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

08.11.2019 за вх.№23152/19 до суду від відповідача надійшло клопотання та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 08.11.2019 судом в протокольній формі оголошено перерву до 27.11.2019 о 15:00.

12.11.2019 за вх.№23424/19 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач зазначає наступне:

- у відповідача відсутня заявка, яка оформлена відповідно до умов договору, що свідчить про неузгодженість умов заявки обома сторонами;

- той факт, що позивач приступив до надання послуг не говорить про те, що умови заявки узгоджені сторонами;

- факт відсутності узгодженої сторонами заявки та факт відсутності збитків у позивача, завданих нібито несвоєчасним проведенням розрахунків - створюють підстави для відмови у задоволенні вимог в частині стягнення пені;

- несвоєчасне завантаження (з перевищенням терміну 24 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження) є прямим наслідком дій позивача;

- позивач всупереч вказівкам відповідача щодо виїзду на друге та третє місце завантаження протягом 14.12.2018 - 17.12.2018 вів листування з відповідачем та вантажоодержувачем щодо необхідності надання йому оригіналів документів. І відповідач, і вантажоодержувач протягом 14.12.2018 - 17.12.2018 наголошували позивачу на тому, що у перевізника є всі необхідні документи для переміщення по території Італії для подальшого завантаження в двох квадратах, що всі перевізники працюють на аналогічних умовах, що це не є порушенням закону. Однак позивач залишався на першому місці завантаження, не вирушаючи на друге та третє місце завантаження, та 17.12.2018, все ж таки не отримавши документів, на отриманні яких він наполягав, вирушив на друге місце завантаження, а далі на третє місце завантаження;

- позивачем не доведено обставин наднормативного простою;

- відповідач заперечує проти стягнення витрат з розгляду справи, оскільки витрати на пересилання поштової кореспонденції є особистими витратами позивача, а витрат на відрядження та проїзд представника позивача можна було уникнути, приймаючи участь у справі у режимі відеоконференції. Клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції позивачем не було заявлено при поданні позовної заяви, а отже позивач сам прийняв рішення про направлення свого представника у відрядження та самостійну оплату його проїзду та добових.

25.11.2019 за вх.№24250/19 до суду від позивача надійшла заява та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 27.11.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 185 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.2019 о 10:00. У судовому засіданні 17.12.2019 судом у протокольній формі оголошено перерву до 23.12.2019 о 14:10.

23.12.2019 за вх.№26617/19 до суду від відповідача надійшло клопотання та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.12.2019 судом у протокольній формі оголошено перерву до 15.01.2020 о 16:30.

У судовому засіданні 15.01.2020 представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2020 заперечив проти задоволення позову в повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

06.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лотра (замовник, відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Федюшко Сергієм Сергійовичем (перевізник, позивач у справі) укладено договір на транспортне обслуговування при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №01-06.12.2018р., відповідно до якого перевізник зобов`язався за винагороду, від свого імені, але в інтересах і за рахунок замовника організувати перевезення вантажів замовника у міжнародному автомобільному сполученні, а також на території СНД.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3 договору взаємовідносини замовника і перевізника ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколу Конвенції КДПВ, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП). На кожне окреме перевезення оформлюється заявка, яка містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і є невід`ємною частиною цього договору. Підтвердженням факту надання перевізником в повному обсязі зазначеної у заявці послуги є копія товарно-транспортної накладної (CMR) встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та митних органів.

За розділом 3 договору замовник інформує перевізника про перевезення не пізніше ніж за 48 годин до його початку згідно заповненої заявки установленого зразка, яка вважається переданою замовником по е-mail або по факсимільному зв`язку чи по скайпу замовником та прийнятою перевізником до виконання, якщо вона заповнена належним чином та підписана повноваженими представниками сторін та скріплена печатками. Інформація додатково передається по е-mail або по факсимільному зв`язку чи по скайпу у вигляді заявки, що містить наступні дані: точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу; дата і час подачі автомобіля під завантаження; вага, назва вантажу, вид і вартість вантажу, кількість палета місць чи вантажних місць і вид упаковки при наявності та маркування при наявності, вантаж ADR, або не ADR; адреси відправника і одержувача вантажу з зазначенням контактних телефонів; адреси проведення митних формальностей при завантаженні і розвантаженні вантажу; точну адресу місця доставки вантажу одержувачу, додаткові інструкції в письмовому вигляді, необхідні водієві для знаходження адреси та ідентифікації вантажоодержувача; вартість послуг і порядок розрахунків, розмір штрафних санкцій за прострочення оплати перевезення та сверхнормативних простоїв та інше; особливості перевезення конкретного вантажу. Перевізник передає замовнику факсом або по е-mail чи по скайпу письмове підтвердження прийняття заявки та договору від замовника до виконання із зазначенням реєстраційних номерів фрахтуємого транспорту та приступає до виконання своїх обов`язків тобто до завантаження вантажу та перевезення згідно заявці.

У відповідності до п.4.1.2 договору до прав та обов`язків перевізника належить, зокрема, негайне інформування за телефонами указаними в відповідній заявці замовника про всі ускладнення, що виникають у процесі завантаження, митного оформлення, транспортування і розвантаження вантажу, у тому числі про вимушені затримки транспортних засобів на шляху прямування, аваріях та інших випадках, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу або загрожують його збереженню.

За п.4.2.2 договору до прав та обов`язків замовника належить, зокрема, забезпечення проведення завантаження / розвантаження та митного оформлення вантажу, що перевозиться перевізником.

Відповідно до розділу 5 договору замовник сплачує за послуги надані перевізником за перевезення вантажу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника грошових коштів у сумі сто відсоткової вартості послуги з перевезення, що вказана у заявці. Оплата послуг, наданих перевізником проводиться замовником протягом п`яти робочих днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника за безготівковим розрахунком, якщо інше не указано в заявці. При цьому всі витрати по переказу грошових коштів несе замовник. Підставою для оплати є рахунки-фактури, виставлені перевізником, копія товаро-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувча про приймання вантажу в одному екземплярі і копії інших документів, зазначених в транспортному замовленні, тобто в заявці, якщо інше не вказано в заявці, з обов`язковим надсиланням замовнику оригінальних документів зазначених вище. Днем оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника підтверджена випискою з банку. При оплаті послуг перевізника, замовник не має права утримувати будь-які суми в рахунок погашення претензій до перевізника. Термін оплати претензій, що пред`являються сторонами, становить 14 календарних днів з дати доставлення вантажу, отримання рахунку з оригіналами документів. У разі прострочення платежу згідно з пунктом 5.2 цього договору перевізник має право вимагати від винної сторони сплати пені (штрафу) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний прострочений день. Замовник зобов`язується та гарантує сплатити перевізнику всі додаткові витрати, які виникли в ході перевезення вантажу чи на погран переходах без вини перевізника.

Згідно з п.п. 6.3, 6.4 договору у разі ненадання вантажу або несвоєчасного завантаження автотранспортного засобу до перевезення вантажу протягом 24 годин з моменту прибуття автотранспорту на завантаження, перевізник має право вимагати від замовника сплати штрафу в сумі, що становить еквівалент 100 євро по території Європи, 100 євро по території України (за курсом НБУ України на дату настання відповідальності сторін). За таких обставин перевізник має право відмовитися від виконання даного перевезення за відповідною заявкою, при цьому штрафні санкції до перевізника не застосовуються. За понаднормовий простій транспортного засобу перевізника, замовник зобов`язаний сплатити перевізнику за кожен розпочатий день такого простою штраф у розмірі 100 євро по території Європи, та 100 євро за кожен розпочатий день по території України (за курсом НБУ України на дату настання такої події). Вихідні і святкові дні країни перебування будуть оплачуватися експедитором згідно п.6.4 цього договору в тому випадку, якщо транспортний засіб прибув на місце проведення операції не пізніше ніж за чотири години до закінчення робочого часу організації, що виробляє процедуру завантаження / розвантаження транспортних засобів та митне оформлення вантажу.

За п.9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту, доки одна зі сторін не заявить про намір розірвати його шляхом подачі письмового повідомлення не пізніше, ніж за 60 днів до передбачуваної дати розірвання, за умови проведення повних розрахунків між сторонами, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, заявкою №01 від 03.12.2018 до договору №01-06.12.2018 передбачено:

- дата та час завантаження: кв.47034 в строки з 12.12.2018 по 14.12.2018 (попередити заздалегідь, якщо не встигає авто на 12.12.2018); кв.43122 в строки з 13.12.2018/ по 17.12.2018; кв.46035 в строки з 14.12.2018 по 18.12.2018;

- дата подання на митне оформлення у Києві: до 27.12.2018.

- вартість перевезення та строк оплати: 2800 євро в грн. по курсу НБУ на день завантаження; 50% передоплати на момент завантаження, залишок 50% протягом 3 днів з моменту вивантаження на складі за вказаною адресою;

- завантаження та митне оформлення: 24 години (Західна Європа);

- розвантаження та митне оформлення: 24 години (територія України);

- запізнення на місце завантаження / розвантаження: 100 євро/доба, 50 євро/пів дня.

Умовами договору сторонами узгоджено, що інформація передається ними один одному по е-mail або по факсимільному зв`язку чи по скайпу, окрім того наступними конклюдентними діями обох сторін був узгоджений обмін позиціями засобами електронної пошти, що фактично підтверджується обома сторонами.

Проаналізувавши всі наявні матеріали справи, зокрема і електронне листування сторін, господарським судом встановлене наступне:

- 06.12.2018 відповідач надіслав позивачу запропонований ним текст заявки на здійснення перевезення вантажу, який був фактично узгоджений позивачем та визначена заявка підписана;

- іншої підписаної заявки на здійснення перевезення вантажу матеріали справи не містять;

- отже, сторонами узгоджені умови лише однієї заявки на перевезення, на підставі якої фактично і було здійснене перевезення вантажу транспортним засобом - автомобілем ДАФ д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу;

- 13.12.2018 автомобіль позивача прибув на територію Італії та після 15 год. був поданий на завантаження в квадрат №47034;

- за умовами укладеної заявки у сторін було 24 години на здійснення завантаження за всіма трьома адресами (місцями завантаження) та митного оформлення. Інших умов в заявці не визначено. Таким чином, доводи відповідача про те, що йому мало надаватись 24 години на кожне місце завантаження спростовуються фактичними матеріалами справи та умовами укладеної заявки;

- 13.12.2018 позивач повідомив відповідача про подачу машини на завантаження у першому місці завантаження, відповідно з 13.12.2018 з 15год. почав обраховуватись 24-годинний строк на здійснення завантаження та митного оформлення, які відповідно сплив 14.12.2018 о 15год.;

- протягом всього перебування машини під завантаженням, так само як і протягом всього перебування на території Італії, сторони знаходились між собою в постійній електронній переписці;

- завантаження за першим місцем завантаження завершилось 14.12.2018 о 21год.;

- ані 13.12.2018, ані 14.12.2018 відповідач не передав позивачу на першому місці завантаження оригіналу товаро-транспортної накладної - CMR, очікуючи яку позивач простояв в першому місці завантаження до 17.12.2018;

- автомобіль позивача відправився на друге місце завантаження 17.12.2018 о 16год.;

- завантаження за другим місцем завантаженням здійснювалось до 18.12.2018 о 14год.;

- завантаження за третім місцем завантаженням здійснювалось до 18.12.2018 до 18год;

- митне оформлення вантажу завершилось 19.12.2018 о 17год.

Як вбачається з подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні автомобіль ФО-П Федюшко С.С. прибув на перше місце завантаження на території Італії - 13.12.2018 о 13год.; прибув на друге місце завантаження на території Італії - 17.12.2018 о 16год.; прибув на третє місце завантаження на території Італії - 18.12.2018 о 14год.; прибув на місце вивантаження в м. Київ - 27.12.2018.

Посилання відповідача на нездійснення позивачем негайного повідомлення про затримки спростовуються матеріалами справи, зокрема, постійним електронним листуваннм сторін.

З матеріалів справи також вбачається, що 14.12.2018 ФО-П Федюшко С.С. направлено на адресу ТОВ Лотра рахунок-фактуру №14/12 на сплату транспортних послуг на суму 88725,20 грн.

Відповідачем сплачено транспортні послуги згідно з рахунком №14/12 від 14.12.2018 на суму 88725,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1627 від 18.12.2018 на суму 44362,60 грн. та №1895 від 21.01.2019 на суму 44362,60 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання виконаних-робіт від 27.12.2018, складеного та підписаного уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, перевізником (ФО-П Федюшко С.С.) були надані автомобільні послуги з перевезення вантажу згідно з заявкою на надання транспортних послуг №01 від 06.12.2018 до договору №01-06.12.2018р. на транспортне обслуговування при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, зокрема, дата роботи - з 13.12.2018 по 27.12.2018; автомобіль - DAF, держ. НОМЕР_2, н/п SCHMITZ держ. НОМЕР_3; всього до оплати без ПДВ - 88725,20 грн. У вказаному акті сторонами зазначено, що перевізник виконав роботу в повному обсязі в обумовлені терміни та замовник претензій до перевізника не має.

15.01.2019 ФО-П Федюшко С.С. направлено на адресу ТОВ Лотра претензію №1 про сплату штрафних санкцій та проведення повної оплати зі штрафними санкціями шляхом перерахування грошових коштів.

07.03.2019 ФО-П Федюшко С.С. направлено на адресу ТОВ Лотра претензію №2 про проведення повної оплати простою на підставі претензії та виставленого рахунку в термін, передбачений п.5.5 договору.

07.03.2019 ФО-П Федюшко С.С. направлено на адресу ТОВ Лотра рахунок-фактуру №07/03 на сплату транспортних послуг на суму 18978,51 грн.

02.04.2019 ТОВ Лотра направлено на адресу ФО-П Федюшко С.С. лист-повідомлення про неможливість задоволення вимог, викладених в претензії №2 від 07.03.2019.

Предметом спору у даній справі є стягнення нарахованих позивачем сум пені та штрафу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність , Про транзит вантажів , інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 53 Закону України Про автомобільний транспорт організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У відповідності до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За ст.ст. 4 - 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Якщо вантаж, який підлягає перевезенню, необхідно завантажити на декілька транспортних засобів, або якщо він є різнорідним чи поділений на різні партії, відправник або перевізник має право вимагати складання окремої вантажної накладної на кожний транспортний засіб, що використовується, або на вантаж кожного роду чи на кожну партію вантажу. Вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до ст.ст. 8, 9, 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: а) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній. Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній. Для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума відшкодування, яке сплачується перевізником, не повинна, однак, перевищувати ту, яка підлягала б сплаті у випадку втрати вантажу.

Спірне перевезення було здійснено на підставі міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №000049, №000032, №000025.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Як встановлено матеріалами справи, у спірному перевезенні автомобіль подано під завантаження 13.12.2018 о 15 год., закінчено на першому місці завантаження 14.12.2018 о 21 год., чим відповідачем фактично допущено порушення договірних зобов`язань та позивачем на підставі п.6.3 договору правомірно застосовано до нього відповідальність у вигляді нарахування штрафу за несвоєчасне завантаження у договірному розмірі 100 євро, що еквівалентно сумі 3168,76 грн., а отже позовні вимоги в частині штрафу за несвоєчасне завантаження автомобілю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, за порушення узгоджених сторонами договірних термінів виконання зобов`язань позивачем після спливу однієї доби (24 годин) за 14.12.2018 стягнуто з відповідача штраф за несвоєчасне завантаження.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу штраф за понаднормовий простій транспортного засобу за 6 днів (5 повних днів і 1 неповний день), виходячи з того, що початком обрахування цього штрафу позивач вважає 14.12.2018 о 15год., а закінчення - 19.12.2018 о 17год. Натомість, на думку суду, за першу добу позивачем вже застосовано до відповідача відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасне завантаження, надано оцінку діям відповідача у період з 14.12.2018 о 15год. до 14.12.2018 о 21год. в якості несвоєчасного завершення завантаження, а не понаднормового простою, з0 чим суд погодився, стягнувши за цей період 3168,76 грн.

Таким чином, перевіривши розрахунок суми понаднормового простою, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині частково правомірними та частково обґрунтованими та приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягають 15810,25 грн. штрафу, виходячи з періоду 14.12.2018 о 21год. до 19.12.2018 о 17год.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вище встановлено судом, пунктом 5.6 договору передбачено, за несвоєчасну сплату рахунків, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на суму 962,61 грн., господарським судом встановлено вірність його обрахунку та відповідність вимогам чинного законодавства, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені є правомірними та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача 962,61 грн. пені, 15810,25 грн. штрафу за понаднормовий простій автомобілю, 3168,76 грн. штрафу за несвоєчасне завантаження автомобілю, в решті позову слід відмовити.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1,4,5 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У попередньому розрахунку судових витрат у справі, поданому в позовній заяві, позивач попередньо повідомив про намір стягнути з відповідача 6421,10 грн.

Під час розгляду справи позивачем подано до господарського суду заяву за вх.№19745/19 від 27.09.2019, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи: 1921 грн. судового збору, 4500 грн. витрат на правничу допомогу, 348,60 грн. витрат на пересилання поштової кореспонденції, 1251,90 грн. добових та 802,58 грн. витрат для оплати проїзду.

В судовому засіданні 15.01.2020 на стадії судових дебатів позивач повідомив суд про намір подати заяву про розподіл судових витрат в порядку ст. 244 ГПК України в частині витрат на оплату проїзду.

На підтвердження понесення позивачем решти заявлених до стягнення судових витрат позивачем надано:

- платіжне доручення №51 від 01.08.2019 на суму 1921 грн.;

- договір №01 щодо надання юридичних послуг та правової допомоги адвокатом від 04.01.2019, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання надавати юридичні послуги та правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та діючим в Україні законодавством.

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №678 від 07.05.2008;

- технічне завдання №1 від 05.01.2019, відповідно до якого ФО-П Федюшко С.С. замовив адвокату роботи згідно з договором №01 від 04.01.2019;

- акт здачі-приймання виконаних робіт за надання послуг юридичної консультації та правову допомогу адвоката №1 від 19.07.2019, в якому зазначено які саме роботи виконувалися адвокатом із вказанням кількості часу на виконання робіт, в тому числі на збір доказів, вивчення останньої судової практики по аналогічній категорії справ. Окрім того, сторонами визначено договірну ціну виконаних робіт (гонорару адвоката) з урахуванням умов договору про надання правової допомоги №1 від 04.01.2019, авансування роботи виконавця за правове та процесуальне супроводження замовника в господарському суді Одеської області при розгляді справи за позовом ФО-П Федюшко С.С. до ТОВ Лотра про стягнення з останнього штрафу за понаднормовий простій та штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунків в рамках договору №01-06.12.2018р. на транспортне обслуговування при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 06.12.2018 (надання консультацій, підготовка процесуальних документів тощо. Очікуваний час роботи 6-8 годин), сумарного часу виконання робіт 33-35 годин - 6339,30 грн., з розрахунку: 10% від мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн.), встановленого ЗУ Про державний бюджет України на 2019 рік - за одну годину роботи адвоката (192,10 грн.). За взаємною згодою, сума гонорару адвоката становить 4500 грн.;

- описи вкладення, накладні Укрпошти та фіскальні чеки на загальну суму 348,60 грн.;

- рахунок №29 від 20.09.2019 на суму 1251,90 грн.;

- квитанція АТ КБ Приватбанк від 23.09.2019 про сплату добових.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З огляду на предмет договору про надання правової (правничої) допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом послуги, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи є їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №918/858/16 викладений висновок щодо застосування норм права, згідно з яким склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, зокрема, у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. судом визначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що позовну заяву, відповідь на відзив та інші процесуальні документи адвокатом складено якісно, так само як і представництво в судових засіданнях.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати підлягають задоволенню в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Федюшко Сергія Сергійовича задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотра" (65058, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 12/2, оф. 213, код ЄДРПОУ 38919014) на користь Фізичної особи-підприємця Федюшко Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 962 /дев`ятсот шістдесят дві/ грн. 61 коп. пені, 15810 /п`ятнадцять тисяч вісімсот десять/ грн. 25 коп. штрафу за понаднормовий простій автомобілю, 3168 /три тисячі сто шістдесят вісім/ грн. 76 коп. штрафу за несвоєчасне завантаження автомобілю, 1921 /одну тисяча дев`ятсот двадцять одну/ грн. судового збору, 4500 /чотири тисячі п`ятсот/ грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1251 /одну тисячу двісті п`ятдесят одну/ грн. 90 коп. добових та 348 /триста сорок вісім/ грн. 60 коп. витрат на пересилання поштових відправлень.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 30 січня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля